Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/26298/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26298/23 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я., рішення суду першої інстанці прийнято 30.11.2023, у м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії ПШ № 020671 від 04.09.2023,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови серії ПШ № 020671 від 04.09.2023 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказував на те, що абз.17 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачає відповідальність за порушення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажів виключно до автомобільних перевізників, а в даному випадку позивач не мав статус автомобільного перевізника, а був лише замовником послуги по перевезенню. Позивач зазначив, що фактично лише Дозвіл №2023-13850001-7778 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні став для відповідача правовстановлюючим орієнтиром визначити його як автомобільного перевізника. Однак, на думку апелянта, даний документ (дозвіл на рух) не є документом на підставі якого може бути встановлено статус автомобільного перевізника в конкретній господарській операції, оскільки даний документ визначає транспортний засіб, якому надано дозвіл компетентним уповноваженим органом здійснювати рух автомобільними дорогами з перевищенням габаритно-вагових норм. Апелянт вважає, що лише договір на перевезення у поєднанні із відомостями з товарно-транспортної накладної можуть достовірно встановлювати факт належного автомобільного перевізника. Ніякий інший документ не може відображувати статус автомобільного перевізника в конкретно визначеній господарській операції. Апелянт зазначив, що 17.07.2023 року між ним (ФОП ОСОБА_1 ) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на перевезення вантажів (комбайну) №17/07-23 від 17.07.2023 року, відповідно до якого автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2 і здійснювалося перевезення вантажу на належному їй транспортному засобу марки DAF НОМЕР_1 , причіп Van Hool, НОМЕР_2 , тоді як ФОП ОСОБА_1 виступав замовником по перевезенню, а не перевізником. Також апелянт вказував на те, що під час винесення спірної постанови ПШ №020671 від 04.09.2023 року відповідачем було порушено його право на участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у зв`язку з неналежним повідомленням про такий розгляд. Апелянт посилався на порушення відповідачем процедури проведення 18.07.2023 року габаритно-вагового контролю, оскільки посадовими особами не було дотримано вимог статті 16 Порядку здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, а саме ваговий контроль було проведено однією особою, в порушення частини 2 статті 16 цього Порядку в якій зазначено, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома особами. Крім того, апелянт вважає, що в порушення 12,13 Постанови КМУ № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг», вимірювання проводилося рулеткою вимірювальною з фібергласовою стрічкою S-Lіnе 30м зав.№Р/043 (свідоцтво про повірку №П/930/Щ від 07 серпня 2023), в той час як габаритний контроль проходив 18.07.2023, тобто на момент проведення контролю засіб вимірювальної техніки не мав свідоцтва про повірку в порушення п.п. 12,13 Постанови КМУ №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг». Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.07.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д Н-25, 273 км, Хмельницька область, була проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. В ході проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті був зупинений транспортний засіб марки DAF/VAN HOOL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 , власник - ОСОБА_2 . Внаслідок здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами відповідача встановлено, що на транспортному засобі марки DAF/VAN HOOL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , здійснено внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН № ПЗО 484328 від 17.07.2023 року, з порушенням дозволених габаритних норм, а саме: на момент перевірки довжина транспортного засобу склала 23 м при допустимих 22 м (перевищення дозволеного нормативу на 4,6%), ширина транспортного засобу склала 3,5 м при дозволених 2,6 м. (перевищення допустимого нормативу на 34%), що відображено в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.07.2023 року № АР027946. Також відповідачем було складено акт № 0002883 від 18.07.2023 року габаритно-вагового контролю, в якому зафіксовано габаритні параметри транспортного засобу марки DAF/VAN HOOL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким перевозився вантаж: комбайн, жниварка та довідка № 0059817 від 18.07.2023 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій також зафіксовані результати вагового контролю транспортного засобу: довжина 23м, ширина 3,5м, висота в нормі. В ході проведення перевірки водієм були пред`явлені посадовим особам відповідача: товарно-транспортна накладна № ПЗО 484328 від 17.07.2023 року, в якій в графі «Автомобільний перевізник» вказано «Сливка», в графі Замовник» вказано «Сливка», в графі «Вантажовідправник» вказано «Сливка», в графі «Вантажоодержувач - «ВітАгро», а також дозвіл від 11.07.2023 року № 2023-13850001-7778 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий Відділом безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції, строком дії з 11.07.2023 року по 09.08.2023 року. Наданий дозвіл не був врахований посадовими особами відповідача з огляду на те, що водій їхав не по маршруту, вказаному у зазначеному дозволі На підставі зазначених матеріалів, за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 020671 від 04.09.2023 року, якою до ФОП ОСОБА_1 за порушення абзацу 17 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт був застосований адміністративно-господарський штраф у розмірі 51 000 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач оскаржив її до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , з огляду на наступне: У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція). Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. У силу вимог підпунктів 15 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю. Положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно частини першої та четвертої статті 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. У відповідності до абзацу сімнадцятого частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно пунктів 3 та 6 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Пунктами 12 та 13 Порядку № 879, передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Згідно пунктів 15 та 16 Порядку № 879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п. 18 Порядку № 879). Відповідно до п. 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Згідно положень п. 201 Порядку № 879, під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється, зокрема, вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота). У разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут (п. 20Порядку № 879). З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. У відповідності до підпункту «а» пункту 22.5 Правил дорожнього руху рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зовнішніх габаритів: ширина: 2,6 метра; висота від поверхні дороги: 4 метра; довжина: вантажного автомобіля - 12 метрів; автопоїзда - 22 метра; автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75 метра; маршрутного транспортного засобу - 18,75 метра; виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу - 2 метра. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами". В свою чергу порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі -Порядок №1567), який визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Відповідно до п. 2 та 4 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками). Згідно п. 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт. Положеннями пунктів 20-21 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25 Порядку № 1567). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу стало виявлене в ході проведення рейдової перевірки порушення позивачем, як автомобільним перевізником, вимог законодавства про транспорт в частині перевищення встановлених законодавством габаритних параметрів транспортного засобу. Також було встановлено наявність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий Відділом безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції, строком дії з 11.07.2023 року по 09.08.2023 року, однак з огляду на те, що транспортний засіб рухався не по визначеному у вказаному дозволі маршруту, посадовими особами відповідача такий дозвіл до уваги прийнятий не був. При цьому у своїх поясненнях, які містяться в акті від 18.07.2023 року № АРО27946, водій вказав: «їхали не по маршруту, тому що зламалися». Заперечуючи проти виявленого порушення, позивач вказував на те, що він не є автомобільним перевізником, а тому не може нести відповідальність згідно абз. 17 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт». За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно ст. 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Встановлену абзацом сімнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть саме автомобільні перевізники. Судом встановлено, що в ході проведення перевірки водієм була надана посадовим особам відповідача товарно-транспортна накладна № ПЗО 484328 від 17.07.2023 року, однак точних відомостей про автомобільного перевізника вказана товарно-транспортна накладна не містить, оскільки у відповідній графі «Автомобільний перевізник» зазначено лише «Сливка». В даному випадку встановлено, що власником транспортного засобу є ОСОБА_2 , яка, як вказує позивач, також здійснює підприємницьку діяльність з перевезення вантажів. З урахуванням того, що і ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 здійснюють підприємницьку діяльність з перевезення вантажів, надана ТТН не підтверджує, хто саме в даному випадку є автомобільним перевізником. В свою чергу, колегія суддів враховує, що при проведенні перевірки водієм також був наданий посадовим особам відповідача дозвіл від 11.07.2023 року № 2023-13850001-7778 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий Відділом безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції, строком дії з 11.07.2023 року по 09.08.2023 року. Згідно вказаного дозволу, особою, яка перевозить вантаж вказано ФОП ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 . На думку позивача, вказаний дозвіл не може бути доказом того, що 18.07.2023 року автомобільним перевізником вантажу на транспортному засобі марки DAF НОМЕР_1 , причіп Van Hool, НОМЕР_2 був саме ФОП ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає вказані твердження позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне: Підпунктом 5 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов. Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Відповідно до пункту 31 Правил № 30, видача дозволу та подання документів, необхідних для його отримання, переоформлення, видачі дубліката та анулювання, здійснюються через центр надання адміністративних послуг. Для отримання дозволу перевізник або уповноважена ним особа подає: заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи; копії погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку щодо проїзду автотранспорту; документ, що підтверджує внесення плати за оформлення дозволу. Пунктами 32 та 33 Порядку № 879 передбачено, що перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Агентством відновлення підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг. У заяві про видачу погодження маршруту повинні міститися відомості про характер і категорію вантажу, загальну масу навантаження на вісь (осі), габарити, технічну характеристику великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, строк перевезення і маршрут. У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю. З метою забезпечення безпеки руху і збереження автомобільної дороги під час розроблення маршруту великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу беруться до уваги стан дорожнього покриття, сезонні природно-кліматичні фактори, несуча спроможність і габарити штучних споруд. У разі затримки або відміни руху великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу з будь-яких причин (погодно-кліматичні умови, несправність транспортного засобу тощо) перевізник не менш як за добу до дати початку перевезення, визначеної у погодженні маршруту такого засобу, звертається до уповноважених підрозділів Національної поліції та уповноважених Агентством відновлення підприємств, якими було надано погодження маршруту та дозвіл, щодо перенесення строку. За відсутності такого звернення або у разі пропущення встановленого для звернення строку вважається, що великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб здійснив проїзд, погодження використане, а плата за проїзд сплачена і не підлягає поверненню (п. 34 Порядку № 879). З огляду на зазначені положення чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наданий в ході проведення перевірки дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, засвідчує, що у період з 11.07.2023 року по 09.08.2023 року транспортний засіб марки DAF НОМЕР_1 з причіпом Van Hool, НОМЕР_2 використовувався автомобільним перевізником саме ФОП ОСОБА_1 для перевезення техніки. Посилання апелянта на те, що вказаний дозвіл не є документом, на підставі якого може бути встановлено статус автомобільного перевізника в конкретній господарській операції, оскільки даний документ визначає лише транспортний засіб, якому надано дозвіл компетентним уповноваженим органом здійснювати рух автомобільними дорогами з перевищенням габаритно-вагових норм, колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає до уваги. Так, за положеннями Правил № 30, відповідний дозвіл видається уповноваженою особою саме перевізникові. При цьому дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. Крім того такий дозвіл визначає умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов. Колегія суддів звертає увагу на те, що і в самому дозволі, який був наявний у водія, чітко вказано, що особою, яка перевозить вантаж, на який видано цей дозвіл, є ФОП ОСОБА_1 , який також несе відповідальність за обладнання транспортного засобу у відповідності з вимогами нормативно-правових документів щодо руху великогабаритних та (або) великогабаритних засобів, Правилами дорожнього руху і пунктами цього дозволу, а також за його технічний стан. Щодо наданих позивачем документів, а саме: договору перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом від 17.07.2023 року № 17/07-23, акту приймання-передачі наданих послуг від 19.07.2023 року, видаткового касового ордеру, прибуткового касового ордеру, якими, як вважає позивач, підтверджується той факт, що автомобільним перевізником техніки транспортним засобом марки DAF НОМЕР_1 з причіпом Van Hool, НОМЕР_2 виступала ФОП ОСОБА_2 , та яким, на думку позивача, не було надано належної оцінки судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне: Згідно ст. 48 та 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин, а також зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем в ході розгляду даної справи документи не можуть братись до уваги, оскільки вони не є належними та допустимими доказами у цій справі, зважаючи на те, що вказані документи не пред`являлись водієм посадовим особам Укртрансбезпеки при здійсненні перевірки, крім того такі документи не подавались позивачем і в ході розгляду уповноваженою особою справи про порушення законодавства про транспорт. Таким чином, з пред`явлених в ході проведення 18.07.2023 року перевірки документів відповідачем вірно встановлено, що автомобільним перевізником є саме ФОП ОСОБА_1 , а тому саме вказана особа підлягає притягненню до відповідальності за порушення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу. У поданому позові та в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем були порушені його процесуальні права та позбавлено можливості прийняти участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне: Згідно пунктів 25-27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. З матеріалів справи вбачається, що Відділом державного нагляду (контролю) в одеській області на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення, в яких було запропоновано прибути 04.09.2023 року до відділу державного нагляду (контролю) для участі у розгляді справи про порушення законодавства про транспорт по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № АР 027946 від 18.07.2023 року. У вказаному запрошенні було зазначено час та адресу, де було заплановано здійснювати розгляд справи. Запрошення було направлено позивачу на адресу АДРЕСА_1 . Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо адреси позивача, РНОКПП НОМЕР_4 , зазначено АДРЕСА_1 . У підтвердження належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що працівником об`єкта поштового зв`язку засвідчено факт вручення позивачеві 26.08.2023 року поштового повідомлення. Вказаний доказ є належним та свідчить про обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи. Однак, позивач в даному випадку своїм правом бути присутнім при розгляді справи не скористався. З огляду на викладені обставин суд дійшов висновку, що будь-яких порушень прав позивача відповідачем допущено не було, а твердження позивача щодо неналежного повідомлення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Щодо посилання позивача на порушення порядку проведення вагового контролю, що виразилось у проведенні такого контролю однією посадовою особою Укртрансбезпеки, а не двома, як передбачено Порядку № 1567, колегія суддів зазначає наступне: Так, відповідно до п. 16 Порядку № 1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з акту № АРО27946 від 18.07.2023 року, перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході якої і було виявлено порушення габаритно-вагових норм здійснювалась двома посадовими особами Укртрансбезпеки. Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що габаритно-ваговий контроль може бути проведений і однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. В даному випадку підтвердження залучення працівників Національної поліції в матеріалах справи відсутні, однак саме до повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки належить складання (підписання) та видача довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, тоді як працівники Національної поліції не наділені повноваженнями на складання та підписання відповідної довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Крім того слід зазначити, що згідно усталеного підходу, який неодноразово знаходив своє відображення в судових рішеннях Верховного Суду, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Верховний Суд наголошував, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Такі висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та підтримані, зокрема, у постанові від 16.11.2023 у справі №300/3110/20. Порушення процедури, на які вказує позивач, за наявності в матеріалах справи доказів проведення відповідної перевірки транспортного засобу позивача двома посадовими особами Укртрансбзпеки не можуть тягти за собою скасування оскаржуваної у даній справі постанови. Щодо посилання позивача, що на момент проведення контролю засіб вимірювальної техніки не мав свідоцтва про повірку в порушення п.п. 12,13 Постанови КМУ № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг», суд першої інстанції вірно зазначив, що наданою в ході розгляду справи копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, виданого 07.08.2023 р., чинного до 07.08.2024 р. підтверджується факт проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийнята Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанова серії ПШ № 020671 від 04.09.2023 року, є правомірною та скасуванню не підлягає. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян