Ухвала КЦС ВС № 295/692/20

УХВАЛА 21 березня 2024 року м. Київ справа № 295/692/20 провадження № 61-3536ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання свідоцтв про право власності недійсними, ВСТАНОВИВ: Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 402 від 19 вересня 2012 року «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна та внесення змін» щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, за якими змінюються розміри ідеальних часток в спільному праві на житлові будинки в зв`язку з прибудовами, згідно з додатком

2. Визнано недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок з допоміжними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , видані на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 402 від 19 вересня 2012 року, а саме: свідоцтво про право власності, видане Виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року ОСОБА_5 на 59/100 ід. ч. житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності, видане виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року ОСОБА_6 на 2/100 ід. ч. житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності, видане виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року ОСОБА_7 на 4/100 ід. ч. житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності, видане виконкомом Житомирської міської ради 19 вересня 2012 року ОСОБА_2 на 28/100 ід. ч. житлового будинку з допоміжними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року (повний текст складено 19 січня 2024 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_12 задоволено. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2021 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 07 березня 2024 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (передано 12 березня 2024 року), в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

1. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення. У касаційній скарзі заявником порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважним причин, оскільки повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано лише 06 лютого 2024 року, надавши відповідні докази. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Із Єдиного реєстру судових рішено вбачається, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції було складено 19 січня 2024 року, надіслано судом 22 січня 2024 року, оприлюднено 24 січня 2024 року. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

2. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не вказує постанову Верховного Суду від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах необхідно відступити. За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження з урахуванням вищенаведеного.

3. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Разом з тим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що звільнений від сплати судового збору, надавши копію посвідчення учасника бойових дій. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19). З огляду на зміст касаційної скарги та доданих до неї матеріалів ОСОБА_1 оскаржує судове рішення у справі щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсними свідоцтв про право власності, тобто зазначений спір не пов`язаний із захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій. Крім того, заявником не зазначено підстав для звільнення від сплати судового збору з посиланням на скрутний майновий стан, відповідно до статті 136 ЦПК України. У зв`язку з наведеним, заявникові за подання касаційної скарги до Верховного Суду необхідно сплатити судовий збір. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання чотирьох свідоцтв про право власності недійсними), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми, таким чином (840 грн 80 коп.*5)*200% =8 408 грн). Отже, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі про скасування постанови суду у повному обсязі заявникові необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 408 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати докази про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 для усунення недоліків касаційної скарги строк тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Б. І. Гулько