Постанова 4856 № 240/30631/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/30631/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 20 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною дію, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (відповідача), в якому просив: - визнати протиправною дію експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо викладення зауважень у пункті 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.04.2021 № 6791/82-21; - стягнути 2270,00 грн відшкодування моральної шкоди. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.10.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022, відмовив у відкритті провадження у справі. Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26.10.2021, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2022 та направив справу до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження. Направляючи дану адміністративну справу на продовження розгляду, Верховний Суд звернув увагу, що суди попередніх інстанцій повинні були дослідити, проте не дослідили, питання дотримання позивачем процедури досудового оскарження висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.04.2021 №6791/82-21. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 29.11.2023 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду у даній справі, оспорюваний висновок мав бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастру) для спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Рибачук Ольги Олексіївни, складений відповідно до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України, не є висновком державної експертизи землевпорядної документації, згідно Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позивач не дотримався законодавчо визначеного порядку скасування висновку експерта. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач оскаржує висновок експерта Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Рибачук Ольги Олексіівни щодо викладення зауважень у п. 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 20.04.2021 № 6791/82-21. Зокрема, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області в особі експерта Рибачук Ольги Олексіівни надано висновок про відмову у погодженні проекту із землеустрою позивача на підставі невиконаних зауважень, викладених в аналогічних висновках від 12.12.2020 №15639/82-20, від 30.12.2020 №19150/82-20, від 29.03.2021 №5816/82-21, а саме: "Конфігурація земельної ділянки, яка планується на відведення, перетинає межі наявних в ДЗК земельних ділянок, що перебувають у приватній власності та відсутність відомостей ДЗК на земельну ділянку за кадастровим номером: 7124981000:01:006:0681". Вважаючи даний висновок протиправним, позивач 18.10.2021 звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправною дію експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Рибачук Ольги Олексіївни щодо викладення зауважень у п. 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 20.04.2021 № 6791/82-21. Так, станом на 20.04.2021 ст. 186-1 Земельного кодексу України було визначено повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зокрема, зазначено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України). Крім того, частиною 8 статті 186-1 ЗК встановлено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження. Тобто, згідно з частинами восьмою - десятою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Приведені вище норми Земельного кодексу України визначають, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Також не може бути затверджений проект землеустрою, який не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Зі змісту норм чинного законодавства на момент подання позивачем до відповідача документації із землеустрою (20.04.2021) встановлено, що законом передбачався певний алгоритм та етапність процесу погодження документації із землеустрою. Разом з тим, з позовної заяви встановлено, що позивач замовив виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у ФОП ОСОБА_2 ще у 2019 році. При цьому, матеріали справи не містять розробленого проекту відведення земельної ділянки та внесених, ФОП ОСОБА_2 , до нього змін в період з 2019 до 2021 років. Також, з матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області в особі експерта Рибачок Ольги Олексіївни надано Висновок від 20.04.2021 № 6791/82-21 про відмову у погодженні проекту землеустрою позивача на підставі невиконаних зауважень, викладених в аналогічних висновках від 12.12.2020 №15639/82-20, від 30.12.2020 №19150/82-20, від 29.03.2021 №5816/82-21, а саме: "Конфігурація земельної ділянки, яка планується на відведення, перетинає межі наявних в ДЗК земельних ділянок, що перебувають у приватній власності та відсутність відомостей ДЗК на земельну ділянку за кадастровим номером: 7124981000:01:006:0681". Вважаючи даний висновок протиправним, позивач відразу звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправною дію експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Рибачук Ольги Олексіївни щодо викладення зауважень у п. 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 20.04.2021 № 6791/82-21. Колегія суддів зазначає, що висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Рибачук Ольги Олексіївни, відповідно до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України, та висновок державної експертизи землевпорядної документації, згідно Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", це різні за своєю природою та етапністю види її погодження до затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин. При цьому, висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Рибачук Ольги Олексіївни є орієнтиром для землевпорядної організації, який вказує на недоліки та якість виконання такої документації, яка за необхідності, має в подальшому отримати висновок державної експертизи землевпорядної документації, згідно Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Слід також зазначити, що 27.05.2021 Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України" №1423-IX, стаття 186-1 цього кодексу виключена і, як наслідок, не потребує обов`язкового погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Разом з тим, суд першої інстанції врахував правові висновки викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №813/203/18, в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, повинні подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону № 1808-IV уповноважений розглядати такі клопотання. Заінтересовані особи мають право на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи лише в разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи». На обов`язок дотримання позивачем процедури досудового оскарження висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.04.2021 №6791/82-21 звернув увагу Верховний Суд і у своїй постанові від 30 серпня 2022 року у даній справі. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду у даній справі, суд першої інстанції приходить до обґрунтованого висновку, що оспорюваний висновок мав бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастру). Натомість, в матеріалах даної справи відсутні документи, що підтверджують звернення позивача до Держгеокадастру та відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень. При цьому, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в чіткій відповідності до висновків Верховного Суду в частині дослідження питання дотримання позивачем процедури досудового оскарження висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.04.2021 №6791/82-21. Водночас, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.