Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/14419/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/14419/23 Головуючий у І інстанції - Житняк Л.О., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.04.2023 №254150024475, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 27.04.2023 №254150024475, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати страховий пенсійний стаж, за період роботи в відділі дитячих дошкільних закладів житлово-комунального господарства Норільського гірничо-металургійного комбінату ім.А.П. Завєнягіна на посаді вихователя з 06.05.1985 по 11.01.1991, призначити та нарахувати пенсію за віком згідно до абз. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.04.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати пільговий північний стаж відповідно до п.3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців, за період роботи в відділі дитячих дошкільних закладів житлово-комунального господарства Норільського гірничо-металургійного комбінату ім.А.П. Завєнягіна на посаді вихователя з 06.05.1985 по 31.12.1990. В обґрунтування позову наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В свою чергу, відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство та роботодавець. Також вказує, що недоліки заповнення трудової книжки не є підставою вважати про відсутність трудового стажу. Крім того, зазначає, що надані довідки не потребують проставлення апостилю відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №

107. Також, їй протиправно не зараховано пільговий північний стаж відповідно до п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 №148 Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 10.04.2023 №254150024475, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 27.04.2023 №254150024475 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2023 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В іншій частині у задоволені позову - відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до позиції Верховного Суду формальні неточності в документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що документи, необхідні для призначення пенсії позивачці можуть бути прийняті у разі проставлення апостиля. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 03.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви документи, перелік яких міститься в розписці-повідомленні. 10.04.2023 за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуло заяву позивачки та рішенням відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу Відповідно вказаного рішення, страховий стаж становить 27 років 10 місяців 11 днів. До стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки від 05.07.1979 № НОМЕР_1 з 06.05.1985 по 11.01.1991, оскільки запис про звільнення містить виправлення в даті наказу. 20.04.2023 позивачка повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви документи, перелік яких міститься в розписці-повідомленні. 27.04.2023 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві розглянуло заяву позивачки та рішенням відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж становить 27 років 10 місяців 12 днів. До стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки від 05.07.1979 № НОМЕР_1 з 06.05.1985 по 11.01.1991 (незавірене виправлення дати наказу на звільнення) та згідно довідки від 30.05.2018 №ЗФ-33-05-14/01-Я-1563, оскільки з 01.01.2023 рф припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Документи необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій був складений документ, передбаченого ст.4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961. Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, а частина позовних вимог заявлені позивачкою передчасно. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Так, ст. 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років. Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З огляду на вищевикладене, відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Прийняття на підтвердження стажу роботи інших письмових документів застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві. Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. При цьому, як передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Згідно п. 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно п. 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. За приписами п. 2.6 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому, аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників». Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи. Згідно пп. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно до п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності в документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повне оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може - бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного період роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. З огляду на наведене, посилання відповідачів у своїх рішеннях на те, що оскільки запис про звільнення містить виправлення в даті наказу, а вказане виправлення дати наказу не завірене є протиправним. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивачки. Щодо врахування при призначенні пенсії документів у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій був складений документ, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві не доведено, що подані позивачкою для призначення пенсії документи станом на 24.02.2022 не приймалися на території України без спеціального посвідчення. Чинне до 24.02.2022 законодавство таких вимог не встановлювало. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення відповідачів є протиправними та підлягають скасуванню. Рішення в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, тому в цій частині не переглядається. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова В.В. Файдюк