Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/20839/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20839/23 Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С., повний текст судового рішення складено 03.10.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Крусяна А.В., Танасогло Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №420/20839/23 за позовом акціонерного товариства "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкової вимог від 10.07.2023 №0017867-1307-1532 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.07.2023 №592/15-32-13-07 У С Т А Н О В И В : 11.08.2023 акціонерне товариство "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 10.07.2023 №0017867-1307-1532, від 14.08.2023 №0019377-1307-1532 та рішення Головного управління ДПС в Одеській області про опис майна у податкову заставу від 10.07.2023 №592/15-32-13-07. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що плату за землю (орендну плату) за акціонерне товариство "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) на регулярній основі здійснює його представник ТОВ «СП Рисоіл Термінал» на підставі договору доручення від 02.08.2021 №29. Як стверджує позивач, ТОВ «СП Рисоіл Термінал» у повному обсязі та своєчасно сплачено плату за землю згідно податкової декларації за 2023 рік. Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що інформація органів Державної казначейської служби України про зарахування грошових коштів по платіжній інструкції №1557 від 27.06.2023 на відповідний рахунок відносно АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) до податкового органу не надходила, а тому відомості щодо сплати орендної плати, цілком правомірно, не відображено в інтегрованій картці платника. Відповідач вказує, що грошові кошти по платіжній інструкції №1557 від 27.06.2023 обліковуються за ТОВ «СП Рисоіл Термінал». У зв`язку з тим, що за АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) рахувалась податкова заборгованість у розмірі 267639грн. 88коп. контролюючим органом прийнято спірні податкову вимогу від 10.07.2023 №0017867-1307-1532 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.07.2023 №592/15-32-13-07. Крім того, контролюючий орган зауважує, що станом на 30.08.2023 у АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) податкової заборгованості немає, а тому податкова вимога від 10.07.2023 №0017867-1307-1532 уважається відкликаною. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №420/20839/23 адміністративний позов АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) задоволено. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) у повному обсязі та своєчасно сплачено плату за землю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області зазначає, що на момент прийняття спірних податкових вимог та рішення про опис майна в податкову заставу за АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) рахувалась податкова заборгованість по орендній платі у розмірі 267639грн. 88коп. Як вказує скаржник, умовою, з якою законодавство пов`язує відображення в інтегрованій картці платника факту надходження грошових коштів в рахунок сплати податкового зобов`язання є отримання від органів Державної казначейської служби України підтвердження про зарахування грошових коштів на відповідний рахунок. Натомість, інформація органів Державної казначейської служби України про зарахування грошових коштів по платіжній інструкції №1557 від 27.06.2023 до податкового органу не надходила. Крім того, відповідач вказує, що судом першої інстанції скасовано податкові вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, які в силу приписів п.60.2 ст.60 Податкового кодексу України уважаються відкликаними. Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом АТ "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 03.10.2023. Натомість, доводи апеляційної скарги уважає необґрунтованими. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням наступного. Зокрема, колегією суддів установлено, що 15.02.2023 АТ "РИСОІЛ С.А." до Головного управління ДПС в Одеській області (Чорноморська Державна податкова інспекція) подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний 2023 рік. У такій звітності АТ "РИСОІЛ С.А." самостійно визначено суму податкового зобов`язання у загальному розмірі 3211678грн. 53коп., яке у період з січня по листопад 2023 року підлягає сплаті в розмірі 267639грн. 88коп. щомісяця, а в грудні 2023 року - 267639грн. 85грн. З матеріалів справи убачається, що відповідно до договору доручення №29 від 02.08.2021 платником орендної плати за користування АТ "РИСОІЛ С.А." земельними ділянками є ТОВ «СП Рисоіл Термінал». У зв`язку з чим, ТОВ «СП Рисоіл Термінал» у період з січня по липень 2023 року здійснювало сплату орендної плати за землю за АТ "РИСОІЛ С.А.". На підтвердження такої сплати позивачем до матеріалів справи додано відповідні платіжні інструкції від 28.02.2023 №510 на суму 267639грн. 88коп., від 28.03.2024 №117 на суму 267639грн. 88коп., від 27.04.2023 №1146 на суму 267639грн. 88коп., від 01.06.2023 №1541 на суму 267639грн. 88коп., від 27.06.2023 №1557 на суму 267639грн. 88коп., від 27.07.2023 №150 на суму 267639грн. 88коп., від 25.08.2023 №1558 на суму 267639грн. 88коп. Між тим, контролюючий орган вказує, що інформація органів Державної казначейської служби України про зарахування грошових коштів в сумі 267639грн. 88коп. по платіжній інструкції №1557 від 27.06.2023 до Головного управління ДПС в Одеській області не надходила. У зв`язку з чим, відомості стосовно сплати орендної плати за вказаним платіжним документом податковим органом не було відображено в інтегрованій картці АТ "РИСОІЛ С.А.". Натомість, відображено в інтегрованій картці платника відомості про наявність податкового боргу в сумі 267639грн. 88коп. З огляду на наявність у АТ "РИСОІЛ С.А." податкового боргу в сумі 267639грн. 88коп., Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові вимоги від 10.07.2023 №0017867-1307-1532, від 14.08.2023 №0019377-1307-1532 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.07.2023 №592/15-32-13-07. Не погодившись із означеними актами індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. За правилами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України). Згідно із пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Так, статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платника, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Згідно із пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Положеннями пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Пунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України установлено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Положеннями статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно із фактичними обставинами справи, ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» до АТ «ОТП БАНК» подано до виконання платіжну інструкцію №1557 від 27.06.2023 щодо сплати орендної плати за землю за травень 2023 року за компанію АТ "РИСОІЛ С.А." в сумі 267639грн. 88коп. Однак, інформація органів Державної казначейської служби України про зарахування грошових коштів в сумі 267639грн. 88коп. по платіжній інструкції №1557 від 27.06.2023 до Головного управління ДПС в Одеській області не надійшла. У зв`язку з чим, відомості стосовно сплати орендної плати за вказаним платіжним документом податковим органом не було відображено в інтегрованій картці АТ "РИСОІЛ С.А.". Натомість, контролюючим органом відображено в інтегрованій картці платника відомості про наявність податкового боргу в сумі 267639грн. 88коп. За загальним правилом відповідальності за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Відповідно до статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 111 Податкового кодексу України визначено види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Так, за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України установлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Таким чином, у Податковому кодексі України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Разом з тим, положення статті 129 Податкового кодексу України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання. Як уже зазначалося пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Отже, платник податку звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає. Водночас, відповідно до пункту 113.2 статті 113 Податкового кодексу України застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом. Із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань. Таким чином, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання. Для правильного вирішення спору слід звернути увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок. Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №804/4602/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.04.2004 №8/140, та зазначила про те, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання. Апеляційний адміністративний суд зазначає, що оспорювані акціонерним товариством "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) податкові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 10.07.2023 №0017867-1307-1532, від 14.08.2023 №0019377-1307-1532 не є формою чи видом притягнення платника до відповідальності (не є за своєю суттю фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а свідчать про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, а відтак немає підстав і для їх скасування, оскільки податкове зобов`язання на момент її винесення податковим органом належно виконано платником податку не було. Крім того, саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, який в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу. Аналогічна правова позиція викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 806/2333/16, яка є обов`язковою для врахування під час розгляду даної справи. Відтак, з огляду на наявність в акціонерного товариства "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) податкового боргу із сплати орендної плати за землю в сумі 267639грн. 88коп., апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові вимоги від 10.07.2023 №0017867-1307-1532, від 14.08.2023 №0019377-1307-1532 є цілком правомірними та обґрунтованими. Стосовно рішення Головного управління ДПС в Одеській області про опис майна у податкову заставу від 10.07.2023 №592/15-32-13-07 колегія суддів зазначає таке. Пунктом 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 89.1.1 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Таким чином, з огляду на несплату в установлений строк позивачем самостійно визначеної суми грошового зобов`язання та, відповідно, утворення податкової заборгованості податковим органом правомірно застосовано податкову заставу. З урахуванням з`ясованих фактичних обставин справи колегія суддів зазначає про неправильність висновку суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог акціонерного товариства "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.), адже оскаржувані платником податку індивідуальні акти суб`єктом владних повноважень винесено з повним дотриманням положень податкової дисципліни. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі. Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено колегією суддів, викладені Одеським окружним адміністративним судом в оскаржуваному рішенні від 03.10.2023 у справі №420/20839/23 висновки не відповідають обставинам справи, а тому такий судовий акт підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі №420/20839/23 скасувати. Прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства "РИСОІЛ С.А." (RISOIL S.A.) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкової вимог від 10.07.2023 №0017867-1307-1532 та рішення про опис майна у податкову заставу від 10.07.2023 №592/15-32-13-07 відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді А.В. Крусян Т.М. Танасогло