Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/23518/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/23518/23 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Качуренко В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авіс до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ТОВ ТД Авіс звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8856875/43360330 від 23.05.2023 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3805 від 31.03.2023 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ним у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну №3805 від 31.03.2023 року, реєстрацію якої з посиланням на вимоги п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу (далі ПК) України було необґрунтовано зупинено. При цьому, підставою для зупинення Комісією Головного управління ДПС в Одеській області було зазначено п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображених у податковій накладній №3805 від 31.03.2023 року, товариством було направлено до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак, Комісією було прийнято рішення №8856875/43360330 від 23.05.2023 року про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної. Позивач вищезазначене рішення вважає незаконним, необґрунтованим, та таким, що не враховує специфіку господарських операцій позивача, та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авіс до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8856875/43360330 від 23.05.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3805 від 31.03.2023 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авіс №3805 від 31.03.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авіс суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 2 684,00 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В своїй скарзі апелянт зазначає, що станом на момент зупинення податкової накладної, у Позивача відсутня прийнята таблиця із кодом УКТЗЕД/ДКПП 8543 як таким, що на постійній основі постачається/виготовляється. Вказує, що документи, які були подані на розгляд комісії є сумнівними та ймовірно складені із порушенням чинного законодавства. Посилаючись на правові висновки Верховного суду, викладені у постановах від 14.05.2019р. по справі №825/3990/14 та від 06.03.2018р. по справі №804/5444/16, зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту. Окрім того, на думку апелянта, суд першої інстанції проігнорував правові висновки ВС викладені у постанові від 21.10.2019 у справі №640/4480/Г9, в якій Верховний Суд акцентував увагу саме на тому, що підставою для формування сум податкового кредиту з ПДВ, підставою для формування ПН та, відповідно, підставою для реєстрації ПН є реальне виконання господарських операцій, які є об`єктом оподаткування. Вказує, що позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є передчасними, в той час, як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ТД Авіс зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності товариства є: 46.45 оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (основний); 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 73.11 рекламні агентства; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 52.10 складське господарство; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. При здійсненні власної господарської діяльності, між товариством з обмеженою відповідальністю ТД Авіс (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю Вестхім Україна (як покупцем) було укладено договір поставки №01042021 від 05.04.2021 року (далі Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію (продукти, дитяче харчування, хімія, косметика) (далі - товар), відповідно до заявок покупця, в асортименті та кількості, що зазначені в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Згідно п.1.2 Договору конкретна номенклатура, асортимент, кількість та ціна товару, що постачається і є предметом даного договору, буде узгоджуватися сторонами у відповідній заявці (замовлені) покупця. Така заявка може подаватися покупцем шляхом направлення постачальникові відповідного листа (поштою, електронною поштою) або телефонним зв`язком. Заявка обов`язково повинна містити дані, щодо асортименту та кількості товару. За п.2.1 Договору поставка товару здійснюється протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту одержання постачальником заявки від покупця, яка відповідає вимогам п. 1.2. даного Договору. Відповідно до п.2.4 Договору товар, що постачається, повинен супроводжуватися наступними документами: видатковою накладною; податковою накладною (надається в електронному вигляді та зареєстрована належним чином відповідно до Законодавства України, товарно-транспортною накладною; сертифікатом якості, сертифікатом відповідності та інша технічна документація (надаються на паперовому носію при першій поставці товару, у випадку змін у документах, що підтверджують якість товару, паперовий носій документів надається повторно при поставці наступної партії товару або за письмовою вимогою покупця надсилається на електронну адресу). За п. 3.1 Договору загальна сума даного договору визначається загальною вартістю товарів (сумою видаткових накладних), які поставлені протягом строку дії даного договору. Відповідно до п. 3.4 Договору покупець у платіжних документах обов`язково повинен вказати номер видаткової накладної на поставку товару. Згідно п.3.7 Договору для зручності розрахунків сторони проводять звірку взаєморозрахунків кожного 10-го (десятого) числа поточного місця за попередній місяць, з обов`язковим підписанням акту звірки взаємних розрахунків. На виконання умов даного договору №01042021 від 05.04.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю ТД Авіс 31.03.2023 року на адресу контрагента поставило наступний товар: батарейки LITHIUM, батарейки MEGA POWER, батарейки SPECIAL ALKALINE, батарейки SUPER POWER, батарейки VARTA, лампи світлодіодні, та т.і. на суму 102 108,66 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №26479 від 31.03.2023 року. Також позивачем було надано товарно-транспортну накладну №26479 від 31.03.2023 року, що підтверджує факт перевезення вищезазначеного товару товариству з обмеженою відповідальністю Вестхім Україна. Крім того, позивачем був наданий до суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 24.05.2023 року між ТОВ ТД Авіс та ТОВ Вестхім Україна за договором №01042021 від 05.04.2021 року. Постачальником зазначеного товару позивачу є товариство з обмеженою відповідальністю Енерлайт, що підтверджується копією договору поставки №07-04/21-3639 від 07.04.2021 року; платіжною інструкцією №6521 від 12.01.2023 року; видатковими накладними №1922 від 13.02.2023 року, №3054 від 11.02.2022 року, №5427 від 22.05.2022 року; товарно-транспортними накладними №Р1922 від 13.02.2023 року, №Р3054 від 11.02.2022 року, №Р5427 від 20.05.2022 року; актом звіряння взаємних розрахунків з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за період з 01.01.2023 року по 12.05.2023 року. Крім того, позивачем до суду була надана копія договору відповідального зберігання №ВЗ-881/21 від 15.09.2021 року між позивачем та ТОВ РАЙЗ ЛОГІСТІК, відповідно до якого ТОВ РАЙЗ ЛОГІСТІК зобов`язався приймати і зберігати майно позивача, а також повертати позивачу відповідне майно в схоронності в обумовлений даним договором строк, або на першу вимогу позивача. Виконання вказаного договору також підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до договору, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 22.05.2023 року, актом надання послуг №123 від 31.03.2023 року та платіжною інструкцією №7150. Орендодавцем, який передає позивачу нежитлове приміщення (офісу) в оренду є ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору оренди нежитлового приміщення №5/2021 від 01.04.2021 року, актом прийому-передачі об`єкта оренди за договором №5/2021 від 01.04.2021 року та актом надання послуг №60 від 31.03.2023 року. Також позивачем було надано до суду повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням або через які провадиться діяльність, відповідно до якого таким об`єктом є офіс за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 1/12. За фактом першої події, а саме поставки товариству з обмеженою відповідальністю Вестхім Україна вищезазначеного товару товариство з обмеженою відповідальністю ТД Авіс виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3805 від 31.03.2023 року на суму 102 108,66 грн. Вищезазначена податкова накладна, складена позивачем, згідно квитанції від 12.04.2023 року, була доставлено до Державної податкової служби України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на положення п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 8543 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на зазначене, товариством з обмеженою відповідальністю ТД Авіс засобами електронного сервісу М.E.DOC було направлено до Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення про подання пояснень та копії первинних документів щодо податкової накладної №3805 від 31.03.2023 року. В наданих на адресу податкового органу поясненнях (вих.№41 від 19.05.2023 року) було зазначено, що позивач є дистриб`ютором парфумних та косметичних засобів, дитячого харчування. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля КВЕД 46.45 та КВЕД 46.90, КВЕД 46.74, КВЕД 46.73, КВЕД 46.49, КВЕД 46.46, КВЕД 46.44, КВЕД 46.39, 52.10, КВЕД 70.22, КВЕД 73.11, КВЕД 73.20. Постачання продукції до ТОВ "Вестхім Україна" здійснюється на постійній довготривалій основі згідно договору поставки №01042021 від 05.04.2021 року. Також у поясненнях було зазначено, що на підприємстві провели аналіз придбання і продажу товарів ENERLIGHT Лампа світлодіодна С37 7Вт 3000К Е14, ENERLIGHT Лампа світлодіодна Р45 7Вт 4100К Е14, ENERLIGHT Лампа трубчаста світлодіодна Т8 glass 9Вт 4500К G13, і виявили, що даного товару на складі було у достатній кількості (згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281), також було виявлено, що при придбанні товарів ENERLIGHT Лампа світлодіодна С37 7Вт 3000К Е14, ENERLIGHT Лампа світлодіодна Р45 7Вт 4100К Е14, ENERLIGHT Лампа трубчаста світлодіодна Т8 glass 9Вт 4500К G13 з кодом УКТЗЕД 8539500000 сталась технічна помилка, по якій замість вірних кодів, в програму внесли код 8543709000. Товар з кодом 8539500000 ТОВ ТД Авіс купує на постійній договірній основі у ТОВ ЕНЕРЛАЙТ згідно договору поставки №07-04-21-3639 від 07.04.2021 року. У поясненнях також було додатково зазначено, що вищевказану помилку можливо виправити розрахунком коригування на зміну номенклатури, що і буде зроблено позивачем після реєстрації спірної накладної. Однак рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8856875/43360330 від 23.05.2023 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №3805 від 31.03.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У додатковій інформації зазначено, що такими документами є первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфікації, накладні. Не погодившись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним і необґрунтованим, позивач звертався зі скаргою до Держаної податкової служби України. Разом з тим, ДПС України 12.06.2023 року скаргу товариства залишило без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у справі №420/23518/23. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують факт фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи, що їх достатність для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що комісія Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, з огляду на що рішення №8856875/43360330 від 23.05.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3805 від 31.03.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, встановивши відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3805 від 31.03.2023 року датою її фактичного надходження. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Аналогічні за своїм змістом положення визначено п.201.10 ст.201 ПК України. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі Порядок №1165). Згідно п.3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Відповідно до п.4, п.5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій. Згідно п.7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до п.10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. У постановах від 03.06.2021р. по справі №822/2095/18, від 24.06.2021р. по справі №140/2034/19 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкових накладних та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятих Комісією рішень про відмову в їх реєстрації. Як вже зазначалося колегією суддів, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стало те, що обсяг постачання товару/послуги 8543 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Варто зазначити, що в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції надавав правову оцінку діям Комісії щодо зупинення реєстрації податкової накладної з посиланням на п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. В порушення п.11 Порядку №1165, квитанція містять вимогу про надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення. У постановах від 03.11.2021р. у справі №360/2460/20, від 29.06.2022р. у справі №380/5383/21, від 27.07.2022р. у справі №520/15348/2020, від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21, від 25.11.2022р. №320/3484/21 Верховний Суд зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Як у відзиві на позов так і у апеляційній скарзі, відповідач зазначає про те, що платіжна інструкція № 6521 від 12.01.2023, надана Позивачем, є сумнівною та ймовірно складена з порушенням чинного законодавства, так як відсутній підпис надавача платіжних послуг. З вищезазначеного вбачається, що документи, які були подані на розгляд комісії є сумнівними та ймовірно складені із порушенням чинного законодавства. Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що документи, подані на розгляд комісії є сумнівними та складені з порушенням законодавства, з огляду на те, що в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зупинення реєстрації ПН/РК за п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається; обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі №380/2365/21 від 27 січня 2022 року. Крім того, колегія суддів вказує, що за відсутності чіткої вимоги щодо документів, які контролюючий орган вважав необхідними для реєстрації податкової накладної, в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на позивача не може бути перекладена відповідальність у вигляді відмови в реєстрації податкової накладної (як несприятливий наслідок для позивача через обмеження його в правах платника ПДВ, зокрема в праві на збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ). При цьому, якщо б відповідач повідомив позивачу про наявність у нього зауважень/сумнівів щодо платіжних інструкцій, то позивач мав би змогу надати підтверджуючи документи. Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було визначено конкретного переліку документів, які необхідно надати для можливості прийняття рішення про реєстрацію пдаткової накладної, а в оскаржуваному рішенні чітко не зазначено конкретного переліку документів, які на думку контролюючого органу не були надані. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.06.2018 року по справі №825/3419/14 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Вказаний правовий висновок вказаний також в інших справах Верховного Суду, зокрема в постанові від 25.08.2022 року №400/3884/19. При цьому, Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520). Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. При цьому, у відповідності до п.6 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Згідно з вимогами пунктів 9, 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Колегія суддів встановила, що позивачем після отримання квитанції та пропозицій відповідача подано до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено, з наданням копій підтверджуючих документів та відповідними поясненнями, з додатками у кількості 11 додатків. В наданих на адресу податкового органу поясненнях (вих.№41 від 19.05.2023 року) було зазначено, що позивач є дистриб`ютором парфумних та косметичних засобів, дитячого харчування. Основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля КВЕД 46.45 та КВЕД 46.90, КВЕД 46.74, КВЕД 46.73, КВЕД 46.49, КВЕД 46.46, КВЕД 46.44, КВЕД 46.39, 52.10, КВЕД 70.22, КВЕД 73.11, КВЕД 73.20. Постачання продукції до ТОВ "Вестхім Україна" здійснюється на постійній довготривалій основі згідно договору поставки №01042021 від 05.04.2021 року. Також у поясненнях було зазначено, що на підприємстві провели аналіз придбання і продажу товарів ENERLIGHT Лампа світлодіодна С37 7Вт 3000К Е14, ENERLIGHT Лампа світлодіодна Р45 7Вт 4100К Е14, ENERLIGHT Лампа трубчаста світлодіодна Т8 glass 9Вт 4500К G13, і виявили, що даного товару на складі було у достатній кількості (згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 281), також було виявлено, що при придбанні товарів ENERLIGHT Лампа світлодіодна С37 7Вт 3000К Е14, ENERLIGHT Лампа світлодіодна Р45 7Вт 4100К Е14, ENERLIGHT Лампа трубчаста світлодіодна Т8 glass 9Вт 4500К G13 з кодом УКТЗЕД 8539500000 сталась технічна помилка, по якій замість вірних кодів, в програму внесли код 8543709000. Товар з кодом 8539500000 ТОВ ТД Авіс купує на постійній договірній основі у ТОВ ЕНЕРЛАЙТ згідно договору поставки №07-04-21-3639 від 07.04.2021 року. У поясненнях також було додатково зазначено, що вищевказану помилку можливо виправити розрахунком коригування на зміну номенклатури, що і буде зроблено позивачем після реєстрації спірної накладної. Разом з тим, відповідачем за наслідками розгляду пояснень та доданих до них первинних документів було прийнято оскаржуване рішення. При цьому, контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надав. Між тим, суд акцентує, що кожна господарська операція має свою специфіку і в ході її здійснення складається певний пакет документів, визначений умовами договору, законодавством. Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначена додатком до Порядку №520, передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні), мають бути підкреслені. Всупереч цьому, в оскарженому рішенні міститься лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення, без зазначення тих документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надані. Суд зазначає, що контролюючий орган обмежився формальним підходом до виконання своїх обов`язків, не дослідивши первинні документи підприємства за спірною накладною за їх наявності. Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Також колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, це не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України Оскаржуване рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 рокує джерелом права. У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74). Таким чином, Головним управлінням ДПС в Одеській області не спростовано висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16, апеляційний суд до уваги не приймає, з огляду на те, що останні викладені стосовно норм Порядку №117, який був чинним до 31.01.2020 року включно. Стосовно посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №640/4480/Г9, апеляційний суд зазначає, що за даними ЄДРСР відсутня інформація щодо справи № 640/4480/Г9 та щодо ухвалення Верховним Судом 21.10.2019 будь-якого рішення в справі за таким номером. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення податкового органу підлягає скасуванню. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, як набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. Згідно з вказаними нормами, податковий орган реєструє податкову накладну, у тому числі, на підставі рішення суду датою набрання ним законної сили або іншою датою, вказаною у рішенні. Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних, судами не встановлено і відповідачами не доведено. Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За таких обставин, в контексті наведених норм, колегія суддів вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Колегія суддів зазначає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, подані позивачем є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання на реєстрацію. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 12.02.2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, у якому товариство просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18. Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В свою чергу, відповідач, як особа, що заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18. Колегія суддів констатує, що відповідач, подавши заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, скористався своїм правом на подачу клопотання про зменшення розміру витрат та зазначило про неспівмірність таких витрат. Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу з урахуванням клопотання відповідача, щодо їх неспівмірності, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що між адвокатським об`єднанням Карпенко і партнери та товариством з обмеженою відповідальністю ТД Авіс (як клієнтом) було укладено договір №01-02-ТДА-23 від 20.02.2023 року про надання правової допомоги, за умовами якого об`єднання приймає доручення клієнта і бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу. Відповідно до п.3.1 Договору №01-02-ТДА-23 гонорар винагорода об`єднання за здійснення захисту, представництві інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Згідно п.3.2 Договору №01-02-ТДА-23 гонорар складається із суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені у відповідних актах наданих послуг, складених відповідно до цього договору. За п.3.6 Договору №01-02-ТДА-23 факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписаний сторонами. Підставою для сплати гонорару є акт наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар у строки, зазначені у акті або у порядку попередньої оплати До заяви про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг №ТДА-ПН-3 від 09.02.2024 року на виконання умов Договору про надання правової допомоги №01-02-ТДА-23 від 20.02.2022 року, згідно якого зазначено перелік наданих юридичних послуг виконавцем: - предметна консультація з вивченням, аналізом апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області та наявної у замовника документації (30.01.2024 року 3 години) 3 000,00 грн.; - написання та подача відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області на рішення одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року (01.02.2024 року 4 години) 4 000,00 грн. Вартість послуг, вказаних вище, становить 7 000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що правовий аналіз апеляційної скарги є частиною написання відзиву на апеляційну скаргу. Щодо безпосередньо написання відзиву на апеляційну скаргу, суд зауважує, що під час апеляційного провадження обставини справи, а також правові підстави позову, не змінювались, відзив на апеляційну скаргу фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, текстова редакція відзиву містить значну кількість відсилань до тексту позовної заяви, тобто написання документу не потребувало витрат значних зусиль та часу адвоката. Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Отже, дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку підлягає зменшенню до 2000,00 грн. Керуючись ст. ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авіс про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково. Стягнути з Головного управління ДПС у Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авіс (код ЄДРПОУ 43360330) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2024 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова