Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7014/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/7014/23 Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв Повний текст судового рішення складений 15.09.2023р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного (нагляду) контролю в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови щодо застосування адміністративно-господарського штрафу, - ВСТАНОВИВ: 12.06.2023р. фізична особа-підприємець (надалі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державного (нагляду) контролю в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 01.06.2023р. №ПШ018072 про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме за відсутність під час перевезення вантажу посвідчення водія відповідної категорії у водія ОСОБА_2 , особистої картки водія до цифрового тахографа транспортного засобу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки відповідача про порушення ним, як він є власником транспортного засобу вимог законодавства про автомобільний транспорт є передчасними та необґрунтованими, оскільки автомобільним перевізником в даному випадку було ПП «ВКФ «Ільта», а Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачено застосування адміністративно-господарських штрафів до автомобільного перевізника, тому прийнята постанови про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу є протиправною. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2023р. позов задоволений з підстав відсутності порушення позивачем приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не був автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що позивачем вчинено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки він допустив під час перевезення вантажу відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія ОСОБА_2 , особистої картки водія до цифрового тахографа транспортного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2023р. працівниками Відділу державного (нагляду) контролю в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку та ваговий контроль транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки WIELTON, державний номер НОМЕР_2 , за результатом чого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №003254. Вищезазначеним актом встановлено порушення перевізником абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність посвідчення водія ОСОБА_2 відповідної категорії, особистої картки водія до цифрового тахографа. /а.с.110/ Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 28.04.2023р. №003254 визначено автомобільного перевізника ПП «ВКФ «Ільта» та власника ОСОБА_1 . Постановою Відділу державного (нагляду) контролю в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.06.2023р. №ПШ018072 застосовано до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000грн. за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність посвідчення водія ОСОБА_2 відповідної категорії, особистої картки водія до цифрового тахографа. /а.с.114/ Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт». Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. З аналізу ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що здійснення вантажних перевезень здійснюється на підставі відповідних документів, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інших документів, передбачених законодавством. Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Тобто, чинним законодавством визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративно-господарський штраф за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано до ФОП ОСОБА_1 за відсутність посвідчення водія ОСОБА_2 відповідної категорії, особистої картки водія до цифрового тахографа. При цьому, основні засади господарювання в Україні, що регулюють господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено Господарським кодексом України (надалі ГК України). Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частинами 1-4 ст.217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Згідно ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Частиною 1 ст.239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарський штраф. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів доходить висновку про те, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. При цьому, перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Таким чином, застосування відповідним органом державної влади адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» можливе лише до суб`єкта господарювання у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Як вбачається з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, у спірних правовідносинах автомобільними перевізником виступало ПП «ВКФ «Ільта». Отже, відповідачем під час здійснення відповідної перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, достеменно встановлено автомобільного перевізника, тобто, суб`єкта господарювання, яким порушено встановлені правила здійснення господарської діяльності, але помилково застосовано адміністративно-господарський штраф до власника транспортного засобу. Між тим, згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів використання вказаного транспортного засобу у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Колегія суддів вважає, що накладаючи на позивача адміністративно-господарського штрафу відповідачем порушено вимоги абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки дана норма права передбачає застосування адміністративно-господарського штрафу саме до особи, що здійснює перевезення вантажу - автомобільного перевізника. Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність порушень позивачем приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки він не був автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, а тому і протиправність оскаржуваної постанови про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу за абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв