Постанова 4806 № 297/2047/21

Справа № 297/2047/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 лютого 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В., з участю секретаря Гусоньки З.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Берегівського районного суду від 12 жовтня 2022 року (у складі судді Ільтьо І.І.) за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області до Великобийганської сільської ради та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України, про визнання недійсним рішення і скасування реєстрації права власності на земельну ділянку,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 р. Берегівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області звернулася до суду з позовом, у якому просила: -Визнати недійсним рішення Астейської міської ради № 210 від 04.08.2015 р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.2115 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0060 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору, що розташована в АДРЕСА_1 ; -Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 723517521204) та у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0.2115 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0060, вартістю 758121.75 грн., яка розташована в АДРЕСА_1 ; -Судовий збір стягнути ОСОБА_1 та Великобийганської сільської ради на користь Закарпатської обласної прокуратури. Заявлені вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Рішенням Астейської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 04.08.2015 р. № 210 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером: 2120480100:10:001:0060, площею 0,2115 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Указане рішення Астейської сільської ради було прийняте в порушення вимог статей 84, 149, 150 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», оскільки оспорювана земельна ділянка сільськогосподарського призначення, не будучи вилучена з постійного користування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України, передана у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджено висновком земельно-технічної експертизи від 27.11.2020 р. № 15/221. Згідно з довідкою ТОВ «Ріалті О» ринкова вартість одного квадратного метра земельної ділянки для житлового та громадської забудови на території села Астей Берегівського району Закарпатської області складає 358,45 грн., а відтак вартість указаної земельної ділянки складає 758 121,75 грн. Рішення Берегівського районного суду від 12.10.2022 р. у задоволенні позову відмовлено. У апеляційній скарзі заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури О.Ломакіна-Невідома просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі. Узагальнені доводи скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, надав невірну оцінку спірним правовідносинам, а його висновки в цілому не відповідають обставинам справи, також суд застосував окремі норми матеріального права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Апелянт указує, що отриманий відповідно до закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати визнання такого або відхилення; оскарження у судовому порядку правовстановлюючого рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, поєднане з оскарженням речового права на земельну ділянку, є ефективним способом захисту в розумінні ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України, тобто прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту; не відповідає дійсності твердження суду про те, що спірна земельна ділянка належить до земель запасу територіальної громади; згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.08.2022 р. за відповідачкою ( ОСОБА_1 ) жодного нерухомого майна, крім земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано; не можна погодитися із висновком суду і щодо пропуску позивачем строку позовної давності. У письмовому відзиві адвокат Пуканич Е.В. в інтересах ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Узагальнені заперечення зводяться до того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків сулу першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення, яке є законним та обґрунтованим. У судовому засіданні представник прокуратури М.Роман підтримав апеляційну скаргу повністю. Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Пуканич Е.В., у режимі відео-конференції не визнав скарги з мотивів, викладених у письмовому відзиві. Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області просить розглянути справу за відсутності їх представника за наявними у справі доказами. Решта учасників не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання були належно повідомлені, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і довідкою про доставку електронного листа (т.2, а.с.164). Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цілому та ухвалення судового рішення про задоволення позову з таких мотивів. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що в задоволенні заявленого позову слід відмовити не в зв`язку з пропущенням позивачем (прокурором) строку позовної давності, а в зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. При цьому, суд установив наступні факти й обставини. У постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України перебувають землі сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3166,80 га, що знаходяться на території Берегівського району Закарпатської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000413 від 29.03.1996 р. За твердженням прокурора спірна земельна ділянка на час передачі її у власність відповідачці ОСОБА_1 входила до складу земель, які перебувають у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, однак прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цього. Копія висновку експерта від 27.11.2020 р. № 15/221, складеного судовим експертом Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Матьовкою Є.І., таким доказом не є, оскільки «матеріали обмірів», які використовував судовий експерт Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Матьовка Є.І. при проведенні відповідної земельно-технічної експертизи та при складанні вказаного висновку не є технічною документацією із землеустрою у розумінні закону, а тому на підставі таких не можна було проводити земельно-технічну експертизу виходячи з приписів підпунктів 6.1.2., 6.1.3. пункту 6.1. глави 5 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5). Копія листа ТОВ «ЕКСПЕРТ» від 26.10.2020 р. № 162, згідно з яким загальна площа земель, що не ввійшли до складу земельної ділянки за кадастровим номером: 2120480100:10:001:0122, становить 2,2900 га, в тому числі 1,0283 га землі, які передані у приватну власність, і на який посилається прокурор у своїй позовній заяві та поясненнях як на доказ, що нібито підтверджує належність спірної земельної ділянки до земель, які перебувають у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, на думку суду також є неналежним доказом. Суд вважає хибним твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка нібито входить до складу земельної ділянки за кадастровим номером: 2120480100:10:001:0122, яка перебуває у постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, оскільки зазначена земельна ділянка була сформована лише 04.05.2017 р., тоді як спірна земельна ділянка була сформована ще 08.09.2015 р. Жодного іншого належного та допустимого доказу на підтвердження того, що спірна земельна ділянка на час передачі її у власність відповідачці ОСОБА_1 перебувала в постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, прокурором не надано. Таким чином, оскільки на час прийняття Астейською сільською радою Берегівського району Закарпатської області рішення від 04.08.2015 р. № 210 та передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про право постійного користування Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на спірну земельну ділянку, то ОСОБА_1 набула право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Прокурором не наведено обставин, які могли би свідчити про недобросовісність відповідача. Окрім того, прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. Суд вважає заявлений позов необґрунтованим, оскільки помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи (рішення Європейського суду з прав людини від 01.12.2016 р. у справі «Томіна та інші проти Росії» (Tominaand Others v. Russia), пункт 39, від 09.10.2018 р. у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України», пункт 61). Втручання у майнові права відповідачки, на додаток до серйозних сумнівів щодо його законності, поклало би на відповідачку непропорційний тягар у випадку скасування її права власності на спірну земельну ділянку, що було б порушенням статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому чинним на той час законодавством. Так, на час прийняття Астейською сільською радою Берегівського району Закарпатської області рішення від 04.08.2015 р. № 210 та передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка належала до земель запасу територіальної громади села Астей Берегівського району Закарпатської області. Окрім того, на спірній земельній ділянці розташована будівля, яка була побудована відповідачкою ОСОБА_1 на підставі будівельного паспорта на будівництво житлового будинку та господарських будівель від 20.03.2017 р. № 13, тобто згідно та з дотриманням чинного законодавства, що визнано прокурором, а відтак витребування земельної ділянки від відповідачки порушить її право власності на відповідне майно. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із висновками суду першої інстанції через їх невідповідність обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (неналежна оцінка доказів). Згідно з положеннями ст. 263 ч.1, 2, 5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Так, апеляційним судом установлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996 р. Закарпатському інституту агропромислового виробництва, який у подальшому реорганізований у Закарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Національної академії аграрних наук України, на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3166,8 га для ведення сільськогосподарського виробництва згідно з розпорядженням глави Берегівської райдержадміністрації № 10 від 12.01.1998 р. Згідно з пунктами 1.3, 3.1 Статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України дослідна станція є науковою бюджетною установою державної форми власності; державне підприємство перебуває у безпосередньому підпорядкуванні Національній академії аграрних наук України (Академія). Майно господарства є державною власністю, закріплене за ним Академією і належить їй на праві оперативного управління. Здійснюючи це право, дослідна станція може використовувати це майно для участі в цивільних відносинах, в тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності відповідно до статутних цілей та в межах своєї цивільної правоздатності, (п.4.3 Статуту дослідної станції). Відповідно до вимог ч.3 п.33 статуту Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України землі дослідних полів відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається за виключенням випадків, визначених законом. Вилучення земельних ділянок здійснюється лише за погодженням Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України та Порядку володіння та користування земельними ділянками Науковими установами та організаціями НААН України. Рішенням Астейської сільської ради № 210 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 загальною площею 0,2115 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0060 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 та передано ОСОБА_1 безкоштовно у власність цю земельну ділянку. 30.11.2020 р. утворено Великобийганську об`єднану територіальну громаду, до складу якої увійшла Астейська сільська рада, правонаступником якої є Великобийганська сільська рада. Ухвалою Берегівського районного суду від 01.02.2021 р. у справі № 297/85/2 кримінальне провадження № 42017070000000306 по звинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст. ст. 367 КК України закрито в зв`язку із закінченням строків давності та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України. Згідно з цією ухвалою, у ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді начальника Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області, всупереч вимог ст. ст. 92, 118, 142, 186-1 ЗК України (в редакції від 06.06.2015 р.), Законів України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про землеустрій», Положення про Державний фонд документації із землеустрою, Положення про Управління (Відділ) Держземагенства у районі, не перевіривши у визначеному законом порядку та не порівнявши наявні матеріали проектів відведення земельних ділянок у приватну власність громадян із наявним в Управлінні фондом документації із землеустрою, а також Державним Актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 від 29.03.1996 р., виданим Закарпатському інституту агропромислового виробництва с. В. Бакта, (останнім правонаступником якого є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України) для ведення сільськогосподарського виробництва, у тому числі в межах населеного пункту села Астей Берегівського району Закарпатської області (ділянка № НОМЕР_1 контур НОМЕР_2 (урочище «Культурне пасовище»), протягом червня-серпня 2015 року, безпідставно скріпила своїми підписами та відтисками печатки Управління: - висновки Управління Держземагенства у Берегівському районі за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок у власність громадян ОСОБА_3 за № 19-702-0,4-3347/2-15, ОСОБА_1 за № 19-702-0,4-3345/2-15, ОСОБА_4 за № 19-702-0,4-3344/2-15, ОСОБА_5 за № 19-702-0,4-3362/2-15, ОСОБА_6 за № 19-702-0,4-3411/2-15, ОСОБА_7 за № 19-702-0,4-3414/2-15, ОСОБА_8 за № 19-702-0,4-3699/2-15, ОСОБА_9 за № 19-702-0,4-3701/2-15, ОСОБА_10 за № 19-702-0,4-3700/2-15, ОСОБА_11 за № 19-702-0,4-3809/2-15, ОСОБА_12 за № 19-702-0,4-3357/2-15, ОСОБА_13 № 19-702-0,4-3355/2-15 та ОСОБА_14 № 19-702-0,4-3412/2-15 про віднесення земельних ділянок до земель житлової та громадської забудови, а також про те, що цільове призначення земельної ділянки не змінюється; - кадастрові плани земельних ділянок у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у с. Астей Берегівського району Закарпатської області громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на яких графічно, в системах координат зображено місце розташування земельних ділянок, у які внесено відомості про віднесення земельної ділянки до земель, відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - експлікацію земельних угідь у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Астей Берегівського району Закарпатської області громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на яких графічно, в системах координат, зображено місце розташування земельних ділянок, у які внесено відомості про віднесення земельної ділянки до земель відведених для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Як наслідок, упродовж липня-вересня 2015 р. Астейською сільською радою Берегівського району Закарпатської області, з урахуванням позитивних висновків територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а саме Управління Держземагентства у Берегівському районі Закарпатської області, які скріплені підписами ОСОБА_2 та відтисками печатки Управління, та які є невід`ємною частиною проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам, вказані проекти відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 2120480100:10:001:0060, 2120480100:10:001:0110, 2120480100:10:001:0111, 2120480100:10:001:0077, 2120480100:10:001:0057, 2120480100:10:001:0156, 2120480100:10:001:0112, 2120480100:10:001:0113, 2120480100:10:001:0055, 2120480100:10:001:0061, 2120480100:10:001:0163, 2120480100:10:001:00597 затверджено та передано земельні ділянки у приватну власність вказаних громадян. Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 27.11.2020 р. № 15/221, проведеної у кримінальному провадженні № 42017070000000306, земельна ділянка за кадастровим номером: 2120480100:10:001:0060, яка передана ОСОБА_1 , частково накладається на земельну ділянку, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК № 000413 від 29.03.1996 р. на праві постійного користування належить Закарпатському інституту агропромислового виробництва. За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Частиною 5 ст. 116 ЦК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні громадян або юридичних осіб, провадиться лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Згідно зі ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Відповідно до п. «в» ч.1 ст. 150 ЗК України землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів відносяться до особливо цінних земель. Пунктом 2 ст. 150 ЗК України встановлено, що припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Згідно з п.3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та національних галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За правилами ч.2, ч 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема визнання прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до положень ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Згідно з вимогами ч.6 ст. 82 ЦПК України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлено ухвалу в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є нереабілітуючою обставиною. Отже, на момент видачі оскаржуваного рішення і передачі у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва НААН України, правонаступником якого є Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція, передача спірної земельної ділянки у відбулась внаслідок учинення кримінального правопорушення начальником управління Держземагенства у Берегівському районі Закарпатської області ОСОБА_2 , без її вилучення від постійного землекористувача, без згоди Президії Національної академії наук України, а також без дотримання порядку щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. У спірних правовідносинах прокурор, діючи в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, втручаючись у право мирного володіння відповідною земельною ділянкою із боку приватної особи, захищає при цьому загальні інтереси, які реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок, що набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) та через інші законодавчо обмежувальні процедури. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цим осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 р. у справі № 487/10128/14-ц та Верховний Суд в постанові від 27.07.2019 р. у справі № 369/6601/15-ц. Аналізуючи питання належності обраного прокурором способу захисту порушених інтересів держави колегія суддів виходить зі такого. Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06.04.2021 р. у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших). Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 р. у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19). Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). У постанові від 15.09.2020 р. (п.74) у справі № 469/1044/17 ВП ВС виснувала, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення прав власності держави чи відповідної територіальної громади. Спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, яка перебувала в постійному користуванні Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України та відповідно до вимог п. «е» ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України земе5льні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності, зокрема Національної академії наук України, державних галузевих академій наук перебувають у державній власності та не можуть передаватися у приватну власність. У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб судового захисту є належним та ефективним, оскільки ОСОБА_1 є першим та останнім набувачем спірної земельної ділянки, а заявлені ним позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. При цьому не можуть бути взяті до уваги твердження відповідача та висновок суду першої інстанції щодо пропуску строків позовної давності. Так, за приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст. 261 ЦК України). Матеріалами справи встановлено, що про наявність порушених інтересів держави Берегівській окружній прокуратурі стало відомо лише 27.11.2020 р., а саме після призначення земельно-технічної експертизи та складення висновку експерта від 27.11.2020 р. № 15/221, яка була призначена під час досудового розслідування кримінального провадження № 42017070000000306 від 23.08.2017 р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, згідно з яким спірна земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку площею 1,0283 га, яка відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 000413 від 29.03.1996 р. перебувала у користуванні Закарпатського інституту агропромислового виробництва Берегівського району, в зв`язку з чим початок перебігу позовної давності належить обраховувати саме з 27.11.2020 р. Позов пред`явлено 26.08.2021 р., тобто в межах установленого законом строку. У контексті наведеного заперечення відповідача по суті спірних правовідносин не заслуговують на увагу як підстава для відмови в позові. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.2, п.3, п.4 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати, а позов задовольнити. З приводу розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України витрати, понесені прокурором за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, належить покласти на відповідачів: Великобийганську сільську раду та ОСОБА_1 порівну. Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1, п.2. п.3, п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задовольнити. 2.Рішення Берегівського районного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати. 3.Позов Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області задовольнити. 3.1.Визнати недійсним рішення Астейської сільської ради № 210 від 04.08.2015 р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2115 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0060 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташований у АДРЕСА_1 ; 3.2.Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 723517521204) та у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2115 га за кадастровим номером 2120480100:10:001:0060, вартістю 758121,75 грн., яка АДРЕСА_1 . 4.Стягнути з Великобийганської сільської ради та ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури по 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень з кожного у відшкодування судового збору за подачу позовної заяви. 5.Стягнути з Великобийганської сільської ради та ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури по 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень з кожного у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги. 6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 7.Повне судове рішення складено 18.03.2024 р. Судді: