Постанова ККС ВС № 757/14812/19-к

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м. Київ справа № 757/14812/19-к провадження № 51-6479 км 23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , особи, щодо якої кримінальне провадження закрито ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , яка брала участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року клопотання захисника ОСОБА_6 задоволено. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42018100000000983 від 18 жовтня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Київський апеляційний суд ухвалою від 24 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує про те, що суди дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки обвинувальний акт було направлено до місцевого суду в межах строку досудового розслідування, який закінчувався 02 березня 2019 року. Зазначає про те, що 25 лютого 2019 року стороною захисту закінчено ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. 26 лютого 2019 року слідчим складено обвинувальний акт та затверджено прокурором і вручено під розписку сторонам у кримінальному провадженні. У подальшому, 28 лютого 2019 року прокурором складено супровідний лист за вихідним номером № 04/2/4/1-268-18 і в порядку ст. 291 КПК України направлено обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 до Печерського районного суду м. Києва, про що зроблено відмітку в ЄРДР. Стверджує, що прокурором було вжито всіх процесуальних заходів для направлення обвинувального акту до суду в межах строку досудового розслідування. Також вказує на те, що суди повинні були врахувати позицію Конституційного Суду України, викладену у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (справа щодо презумпції невинуватості) від 08 червня 2022 року № 3-20/2021(40/21), а саме, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав порушує презумпцію невинуватості особи, дозволяючи закривати кримінальне провадження щодо підозрюваного чи обвинуваченого без належного доведення та встановлення дійсності самого факту первинного вчинення відповідного діяння особою. Вважає, що закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з урахуванням вищевикладених обставин призвело до порушення принципу рівності усіх учасників процесу та змагальності сторін. Вказує на те, що апеляційний суд не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги і, залишаючи її без задоволення, свого рішення не мотивував. У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 вказує про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просить таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_5 - без зміни. Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило. Позиції учасників судового провадження ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 вважали касаційну скаргу сторони обвинувачення необґрунтованою та просили залишити її без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви Суду Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбачених КПК України. Як встановили суди попередніх інстанцій, що 18 жовтня 2018 року до ЄРДР за № 42018100000000983 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. 29 листопада 2018 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. 25 січня 2019 року старшим слідчим СУ ГУ НП у місті Києві сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження. 20 лютого 2019 року ухвалою слідчого судді встановлено строк стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42018100000000983 до 25 лютого 2019 року. 25 лютого 2019 року закінчено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України. Цього ж дня, слідчим складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018100000000983 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, і затверджено 26 лютого 2019 року прокурором у кримінальному провадженні та вручено під розписку стороні захисту. Судом першої інстанції встановлено, що днем закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні є 02 березня 2019 року. Згідно супровідного листа за підписом першого заступника прокурора міста Києва, який не містить дати про направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_5 до Печерського районного суду м. Києва, вбачається, що цей акт надійшов до вказаного суду 22 березня 2019 року, про що зазначено на штампі. Відповідно до висновку, який викладений у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (справа № 711/3111/19), кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор у місцевому суді на підтвердження факту направлення на адресу суду обвинувального акту щодо ОСОБА_5 посилався на супровідний лист, згідно якого вказаний акт було направлено до суду 28 лютого 2019 року, а також на те, що відомості про направлення у цей день було занесено у ЄРДР. Проте цей супровідний лист прокуратури міста Києва не містить дати направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_5 , а містить лише дату, коли обвинувальний акт було одержано Печерським районним судом м. Києва, а саме 22 березня 2019 року. У судовому засіданні прокурором не було доведено факт направлення акту 28 лютого 2019 року та отримання його місцевим судом до закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, тобто до 02 березня 2019 року. Виходячи з недоведеності направлення обвинувального акту у лютому 2019 року, суди дійшли висновку, що обвинувальний акт надійшов до суду 22 березня 2019 року, як зазначено у штампі вхідної кореспонденції Печерського районного суду м. Києва. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів ці висновки судів попередніх інстанцій щодо фактів кримінального провадження. Доводи прокурора про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 було направлено до Печерського районного суду м. Києва згідно супровідного листа 28 лютого 2019 року за вихідним номером №04/2/4/1-268-18 не є слушними та спростовуються вищенаведеним. Таким чином, направлення обвинувального акту 22 березня 2019 року, як це встановлено судами, здійснено поза межами строків досудового розслідування, тому висновок про наявність підстав для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є правильним. Посилання прокурора на позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (справа щодо презумпції невинуватості) від 08 червня 2022 року № 3-20/2021(40/21), а саме, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючих підстав порушує презумпцію невинуватості особи, дозволяючи закривати кримінальне провадження щодо підозрюваного чи обвинуваченого без належного доведення та встановлення дійсності самого факту первинного вчинення відповідного діяння особою, не є релевантною тій правовій ситуації, яка існує в даному кримінальному провадженні. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши вмотивовані відповіді на аргументи, наведені в апеляційній скарзі прокурора. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК України. Враховуючи викладене, у ході розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були б підставами для скасування або зміни оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3