Постанова 4812 № 484/5631/19

11.03.24 22-ц/812/334/24 Провадження № 22-ц/812/334/24 ПОСТАНОВА Іменем України 11 березня 2024 року м. Миколаїв справа №484/5631/19 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Голощаповою А.О., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Бєлоущенко Андрієм Жоржовичем, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 19 грудня 2023 року під головуванням судді Шикері І.А., повний текст судового рішення складений 25 грудня 2023 року, У С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва. Позивач зазначала, що вона є власницею житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником сусіднього житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими спорудами та будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 . Як вказала позивачка, відповідач ОСОБА_2 на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , з істотними порушеннями будівельних норм і правил побудував гараж, будівництво якого порушує її права як суміжного землевласника земельної ділянки та є самовільним будівництвом. Вказаний гараж побудований на відстані меншою 1 м, від земельної ділянки ОСОБА_1 , а саме на межі земельних ділянок АДРЕСА_4 , а його розташування перешкоджає проникненню світла до її земельної ділянки. Крім того, стічні води, які стікають з будівлі самочинно побудованого відповідачем гаражу на її земельну ділянку, руйнують її цілісність та створюють перешкоди в її належному використанні за цільовим призначенням. Також позивачка зазначала, що неодноразово зверталась до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області з приводу самочинного будівництва, в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 у 2017 році розпочав будівельні роботи з реконструкції гаражу без відповідних документів, які дають право проводити такі роботи, а саме без будівельного паспорту та без подання до Управління повідомлення про початок виконання будівельних робіт. За виявленим порушенням складено акт перевірки від 01 серпня 2017 року та видано припис № 151 щодо зупинення виконання будівельних робіт, усунення порушення містобудівного законодавства шляхом оформлення відповідних документів або приведення у попередній стан згідно технічного паспорту станом на 20 травня 2008 року, винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення №

99. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 знести самовільно збудований гараж, що розташований по АДРЕСА_3 за рахунок його коштів. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2023 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області. Відповідач у відзиві на позовну заяву, а також письмових поясненнях та запереченнях, заперечуючи проти позову, зазначав, що спірний гараж реконструйований ним у 2017 році на місці старого гаражу, з дозволу батька позивачки, від гаражу до будівель позивачки відстань становить близько 10 метрів, під дахом гаражу є жолоб для стоку води, а тому твердження позивачки щодо руйнації її земельної ділянки внаслідок потрапляння на неї води з даху гаражу є безпідставними, реконструкція його гаражу жодним чином не порушує права позивачки. Також вказував, що позивачка не надала доказів того, що належний йому гараж є самочинним будівництвом, що ним порушено норми ДБН, а саме порушено розміри відстані між забудовами, докази істотного відхилення від проекту, яке б порушувало права позивачки відсутні, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області надало пояснення, в яких зазначило, що у період з 26.07.2017 по 01.08.2017 працівниками ДАБІ було здійснено позапланову перевірку об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_3 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ході якої, зокрема, було встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівельні роботи з реконструкції гаражу, шляхом заміни даху з односкатного на двоскатний із збільшенням висоти гаражу, без відповідних документів, які дають право проводити такі роботи, а саме без будівельного паспорту та без подання до Управління повідомлення про початок будівельних робіт. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 01.08.2017 № 0108817-4-1, протокол від 01.08.2017 та надано припис № 151 про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що реконструкцією спірного гаражу відповідач істотно порушив її права, та внаслідок цих дій усунення перешкод можливе лише шляхом знесення спірного об`єкту нерухомості. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бєлоущенко А.Ж. посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року та ухвалити нове, про задоволення позову. Апелянт зазначав, що вважає недоречними посилання суду першої інстанції на те, що позивач зобов`язана довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення її прав як власника сусідньої земельної ділянки та будинку, а також вважав безпідставними посилання суду на необґрунтованість обраного позивачем способу захисту прав у такий спосіб як знесення. На думку апелянта, відповідно до висновку проведеної у справі судової експертизи встановлено, що гараж, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_3 не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а варіантів перепланування гаражу експертом не запропоновано. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року залишити в силі. Зазначав, що судом першої інстанції було вірно зроблено висновок, що позивач не довела порушення її прав, спірний гараж не створює для неї перешкод, і не порушує її прав, як власника земельної ділянки та житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці. Позивачем при складанні апеляційної скарги не було враховано висновки експерта, згідно яким спірний гараж відповідає державним будівельним, протипожежним нормам та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, а питання щодо його перебудови відповідно до вимог будівельних норм та правил можливо розглядати при розробці проекту щодо реконструкції та технічної документації на реконструкцію, затвердженої в установленому законом порядку, при наявності погоджень та дозволів відповідних органів виконавчої влади. В судове засідання сторони не з`явились. Від представника ОСОБА_1 адвоката Бєлоущенко А.Ж. надійшла заява, в якій він просив розглядати справу без його участі, також вказував, що апеляційну скаргу підтримує. ОСОБА_2 також подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 24 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області, реєстровий номер № 8831, є власником житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 6, 7). Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.2013 № НОМЕР_1 належить житловий будинок з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з: літ. А-Ж житловий будинок; літ. Б будівля, сарай; літ. п-г будівля, погріб; літ. В будівля, котельня; літ. Д будівля, сарай; літ. К - будівля, сарай; літ. У будівля, вбиральня; номер 1,5-6 споруда, огорожа; номер 2 споруда, колодязь, номер 3-4 споруда, вимощення; літ. Г гараж (т. 1 а.с.11). Також судом встановлено, що у технічному паспорті на житловий будинок відповідача зазначено, що станом на 03.01.2017, гараж літ. Г., рік забудови 1984, штамп "Збудовано самовільно" відсутній (т. 1 а.с. 39-42). У 2017 році ОСОБА_2 розпочав реконструкцію гаража літ. Г., шляхом заміни даху з односкатного на двоскатний із збільшення м висоти гаражу, без відповідних документів, які дають право проводити такі роботи, а саме без будівельного паспорту та без подання до Управління ДАБІ повідомлення про початок будівельних робіт. За результатами позапланової перевірки, щодо реконструкції гаражу, за адресою: АДРЕСА_3 , проведеної ДАБІ України було складено акт від 01.08.2017 № 0108817-4-1, протокол від 01.08.2017, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 99 від 14.08.2017, згідно якої ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в сумі 5950 грн. та надано припис № 151 про зупинення підготовчих та будівельних робіт (т. 1 а.с.136-142). Приписами частини 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості вважається самочинним будівництвом за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи, чи затвердженого належним чином проекту; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. За змістом частин 4 та 7 ст. 376 цього Кодексу залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами чи за її рахунок; приведення земельної ділянки до попереднього стану або відшкодування витрат. Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц, від 17 січня 2022 року у справі №442/4338/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 206/6229/15. З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. За змістом ст. 376 цього Кодексу вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зазначену правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 10.06.2020 р. у справі № 520/15075/17, від 24.08.2023 року у справі № 522/7789/19. Отже, сам по собі факт невідповідності реконструйованого відповідачем гаражу вимогам будівельних норм та правил не має правового значення при вирішенні даного позову ОСОБА_1 , оскільки виходячи з обраного позивачкою способу захисту та підстав пред`явленого позову, позивачка повинна була довести порушення її особистих суб`єктивних прав внаслідок будівництва спірної споруди та обґрунтованість захисту прав лише у такий спосіб як знесення гаражу, що правильно було зазначено судом першої інстанції. За такого колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на невірне визначення судом предмету доказування у даній справі. За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проведеною у справі експертом Одеського НДІСЕ Світланою Яновською судовою будівельно-технічною експертизою № 22-129 (т. 2 а.с. 80-96), що була призначена судом за клопотанням представника позивачки, встановлена відповідність конструктивних характеристик гаражу літ. «Г», зазначених у технічному паспорті від 20.05.2008р, з конструктивними характеристиками гаражу, зазначеними у технічному паспорті від 03.01.2017р. За такого, як зазначено експертом, гараж літ. «Г», розташований по АДРЕСА_3 було не побудовано (рік будівництва гаражу 1984), а в червні 2017 року було проведено часткову реконструкцію гаражу, а саме ремонт даху та покрівлі із заміною односкатного даху на двоскатний. Відсутність відстані від лівої бокової стіни гаражу літ. «Г» до суміжної межі земельної ділянки АДРЕСА_4 , яка раніше складала 0,7м та різні будівельні матеріали із різним технічним станом та фізичним зносом стін гаражу свідчить про те, що виконані ремонтно-будівельні роботи є реконструкцією гаражу. Також експертом зазначено, що досліджуваний гараж літ. «Г», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_3 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.11.2008р за№ 137272 (т.1 а.с. 43). Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності досліджуваний гараж літ. «Г» належить ОСОБА_2 та входить до складу домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 . Крім того, при візуальному огляді гаражу літ. «Г» експертом була встановлена наявність водовідливів у вигляді прикарнизних (настінних) металевих жолобів, розташованих з двох бокових сторін гаражу. Відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи гараж літ. "Г", розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_3 не відповідає вимогам будівельних норм та правилам в наступних частинах: - по відсутності письмових погоджень виконавчих органів влади п.1, п.7 ст. 34, п.1 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; п.7.2 ДБН А 3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва"; - по містобудівним вимогам (розташування на земельній ділянці на межі із суміжною)- п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій". Надати відповідь на питання чи є вищевказані порушення будівельних норм та правил істотними неможливо, так як дане поняття має оціночний характер та виходить за межі компетенції судової будівельно-технічної експертизи. Питання щодо перебудови гаражу літ. "Г", розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_3 відповідно до вимог будівельних норм та правил можливо розглядати при розробці проекту щодо реконструкції та технічної документації на реконструкцію, затвердженої в установленому законом порядку, при наявності погоджень та дозволів відповідних органів виконавчої влади. Разом із тим даним експертним висновком встановлено, що гараж літ. "Г", розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_3 по відношенню до житлового будинку АДРЕСА_5 відповідає державним будівельним, протипожежним нормам та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачка не навела доказів в обґрунтування захисту своїх прав у такий спосіб як знесення спірного гаражу та не довела порушення її права користування земельною ділянкою та житловим будинком в зв`язку із виконанням відповідачем ремонтно-будівельних робіт з реконструкції його гаражу. Таким чином, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що позивачкою не доведено, що діями відповідача порушені її особисті суб`єктивні права, які підлягають захисту шляхом знесення гаражу. З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони зроблені відповідно до норм матеріального права та фактичних обставин справи, встановлених судом на підставі повно та всебічно досліджених доказів. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення діями відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цього права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм закону, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Бєлоущенко Андрієм Жоржовичем, - залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.В. Коломієць Судді Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року