Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/3673/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/205/24 Справа № 213/3673/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тимченко О.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, питання про ухвалення додаткового рішення у справі № 213/3673/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, УСТАНОВИВ: В серпні 2023 року ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідачка не належно виконує свої зобов`язання за договором № 3397950 від 25 грудня 2020 року про надання споживчого кредиту, укладеного із ТОВ «Авентус Україна» та тим, що 13 вересня 2021 року між останнім і позивачем було укладено договір факторингу № 13/09/2021, згідно з умовами якого позивач має право грошової вимоги за договором № 3397950 від 25 грудня 2020 року про надання споживчого кредиту.13 вересня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено Договір факторингу № 13/09/2021, згідно з умовами якого Клієнт (первісний кредитор) відступив Фактору (новому кредитору) право вимоги за укладеним відповідачем кредитним договором № 3397950 від 25 грудня 2020 року. Відповідно до договору факторингу № 17-08/23-Ф від 17 серпня 2023 року право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3397950 від 25 грудня 2020 року від ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло до ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна». Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову позивача. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 51 468 грн. 82 коп. заборгованості за Договором № 3397950 про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2020 року, з яких: 15 000 грн. - тіло кредиту, 34 200 грн. - відсотки за користування кредитом, 3 % річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 300 грн 82 коп. за період з 24 червня 2021 року по 23 лютого 2022 року та інфляційні втрати у сумі 1 968 грн за період з 24 червня 2021 року по 23 лютого 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 1 589 грн. 96 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції та 7 000 грн витрат за надання правової допомоги в суді першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2 384 грн. 94 коп. судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулись до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в даній справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 8 000 грн. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, з наступних підстав. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Судом установлено, що згідно Договору про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, відповідно до якого адвокатом Крюковою М.В. надавалась позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» правнича допомога, а саме: правова експертиза документів за складання апеляційної скарги та подання до суду апеляційної скарги, вартістю 8 000 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт по справі № 213/3673/23 від 07 липня 2022 року. Кошти за надання правничої допомоги сплачені клієнтом відповідно до платіжної інструкції № 1609 від 29 листопада 2023 року (а.с.73 - зворотній бік). При ухваленні апеляційним судом постанови 13 лютого 2024 року не було вирішено питання розподілу судових витрат пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому, ч. 6 ст. 137 ЦПК України покладає обов`язок доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). На виконання вказаних вимог, заявником було надано апеляційному суду Договір про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року, відповідно до якого адвокатом Крюковою М.В. надавалась позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» правнича допомога, а саме: правова експертиза документів за складання апеляційної скарги та подання до суду апеляційної скарги, вартістю 8 000 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт по справі № 213/3673/23 від 07 липня 2022 року. Кошти за надання правничої допомоги сплачені клієнтом відповідно до платіжної інструкції № 1609 від 29 листопада 2023 року (а.с.73-зворотній бік). Колегія суддів вважає, що розмір гонорару за надану адвокатом Крюковою М.В. правничу допомогу, який за вищевказаними документами складає 8 000 грн. підтверджений матеріалами справи. Однак, колегія суддів вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є значно завищеним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22, зроблено висновок, про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Наведене вище повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони. Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Колегія суддів, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом Крюковою М.В. послугами, часом, витраченим адвокатом Крюковою М.В. на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом Крюковою М.В. послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі по 8 000 грн. є завищеним. При цьому колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі по 5 000 грн., що буде відповідати критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді. Такий висновок колегії суддів повністю узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, 21 листопада 2022 року у справі № 463/6544/20 та від 11 січня 2023 року у справі № 479/475/21. Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що надані докази про понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн. є достатніми, допустимими та достовірними. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» про ухвалення додаткового рішення по справі підлягає задоволенню з ухваленням додаткового рішення по справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 грн. Керуючись ст.ст. 270, 382,384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Ухвалити додаткову постанову у справі № 213/3673/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на професійну правничу допомогу у цій справі, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.О.Тимченко Судді Я.М.Бондар В.П.Зубакова