Постанова Волинський апеляційний суд № 161/22575/23

Справа № 161/22575/23 Провадження №33/802/187/24 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В. Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2024 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі: судді - Гапончука В.В., з участю секретаря судового засідання - Старенько Л.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника ОСОБА_1 - Федоша С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Федоша Сергія Миколайовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 40 (сорок) годин. Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок судового збору. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 12.12.2023 року, близько 20:15 годин перебуваючи за місцем проживання, в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, завдав удару по лівій руці. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Федош С.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перш за все захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.01.2024 року у зв`язку з тим, що справа була розглянута без участі ОСОБА_1 , жодних повідомлень, листів чи повісток останній не отримував. Захисник звертає увагу, що суд першої інстанції неповно та невсебічно з`ясував обставини справи, при цьому, позбавив ОСОБА_1 можливості надати свої пояснення та заперечення, а отже суд позбавив його права на захист. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складено із грубими порушеннями вимог закону, а суд першої інстанції вказані обставини до уваги не взяв та розглянув справу формально. Разом з тим, сторона захисту акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, приймав участь у бойових операціях на сході України, а отже цілком може бути психологічно неврівноваженим. Вказана обставина добре відома матері ОСОБА_1 , однак, на думку захисника, в день події вона його провокувала різними способами. Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що дії ОСОБА_1 , його нецензурні висловлювання під час сварки спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_3 . З огляду на наведене захисник просить скасувати оскаржену постанову, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали скаргу із наведених у ній мотивів, доходжу такого висновку. Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову. Згідно ст.268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.01.2024 року справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглядалась без його участі. Виходячи з наведеного апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Перевіряючи доводи захисника про недотримання права ОСОБА_1 на справедливий суд та захист апеляційний суд вважає, що вони є необґрунтованими та не відповідають приписам КпАП України. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Судом першої інстанції вживалися усі необхідні та достатні заходи для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, тому сам по собі факт розгляду справи за відсутності останнього не може прямо вказувати про порушення судом його права на захист. Разом з тим, слід зауважити, що апеляційним судом прийнято апеляційну скаргу до розгляду, заслухано ОСОБА_1 , його захисника та свідка ОСОБА_1 , чим фактично забезпечено можливість надати пояснення та заперечення щодо обставин справи. Твердження апелянта про порушення працівниками поліції права на захист також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 було роз`яснено при складенні протоколу права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, при цьому останній скористався своїм правом та відмовився від підпису протоколу та отримання його копії. Отже, жодних порушень права на захист, зокрема і на правову допомогу, допущено не було. Поміж тим, слушними є посилання захисника щодо передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КпАП України. За змістом ст.ст.245, 251, 252 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Суддею першої інстанції цих вимог закону в повній мірі не було дотримано, а тому суддя дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Диспозицією ч.1 ст.173-2 КпАП України передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність. Згідно протоколу, ОСОБА_1 12.12.2023 року, близько 20.15 годин, перебуваючи за місцем проживання, в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, завдав удару по лівій руці. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КпАП України. Однак, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні згаданого адміністративного правопорушення матеріали справи містять лише заяву та пояснення потерпілої ОСОБА_4 , яка в судове засідання не з`явилась, електронний рапорт працівника поліції, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, що не достатньо для висновку поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Будь-які інші об`єктивні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи свідок ОСОБА_5 , який є сином особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надав пояснення, що 12.12.2023 року від був свідком подій, які відбулися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказав, що його тато ОСОБА_1 спав на ліжку в той момент, коли його бабуся ОСОБА_2 прийшла і почала скидати першого з ліжка і кричати. Надалі ОСОБА_1 вийшов на вулицю та перебував там до приїзду поліції, яку він сам викликав, фізичного насильства до ОСОБА_2 не застосував. Підстав піддавати вказані пояснення сумніву у апеляційного суду немає підстав. Поміж тим, потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання для надання пояснень не з`явилася, однак зі слів ОСОБА_1 була повідомлена про дату та час судового розгляду. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином, у справі відсутні прямі, належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність в діях останнього складу інкримінованого правопорушення. З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Поновити захиснику Федошу Сергію Миколайовичу в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Федоша Сергія Миколайовича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2024 рокускасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В. В. Гапончук