Постанова Одеський апеляційний суд № 504/2577/18

Номер провадження: 22-ц/813/2051/24 Справа № 504/2577/18 Головуючий у першій інстанції Добров П. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 18.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., з участю секретаря судового засідання Мокана В.В., учасники справи: позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 лютого 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, в обґрунтування якого зазначив, що з 27.08.2004 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . 18.04.2015 року ОСОБА_1 , як покупець, уклала з ОСОБА_5 , як продавцем, попередній договір про намір купівлі об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання умов попереднього договору, 29.04.2015 року ОСОБА_2 із особистих коштів передав продавцю ОСОБА_5 завдаток в еквіваленті 8000 доларів США. Позивач зазначає, що будинок набувався для подружжя. ОСОБА_2 оплатив надані інформаційно-посередницькі послуги, пов`язані з придбанням будинку, в сумі, еквівалентній 1500 доларів США, також сплатив ОСОБА_5 суму остаточного розрахунку, еквівалентну 35000 доларів США. Для витрат на будинок без розписок ОСОБА_6 передав ОСОБА_1 у позику 3000 доларів США, ОСОБА_7 передавав відповідачу у позику 5000 грн, які ОСОБА_1 використала на власні потреби. Договір купівлі-продажу будинку укладено 23.05.2015 року не ОСОБА_1 , а її сестрою ОСОБА_4 . Вказані обставини сталі відомі позивачу у березні 2018 року, Позивач вважає зазначену в договорі купівлі-продажу вартість будинку (149000 грн, що було еквівалентно 6773 доларів США) заниженою, дійсно позивачем на купівлю будинку витрачено 43000 доларів США. Отже 43000 доларів США позивач вважає безпідставно набутими відповідачем. Окрім коштів, витрачених на оплату будинку, позивачем сплачено 1010433 грн на придбання будівельних матеріалів, оплату ремонтних та оздоблювальних робіт будинку, придбання обладнання, техніки, меблів. Власних коштів на проведення ремонту та оздоблення відповідач не витрачала. ОСОБА_2 , з урахування заяви про зміну предмета позову,просив суд стягнути з ОСОБА_4 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 1654425 грн, а саме: на оплату завдатку у сумі 184000 грн, оплату за інформаційно-посередницькі послуги у сумі 33000 грн, оплату залишку вартості будинку 770000 грн, та 667605 грн на проведення невиокремлювального капітального ремонту і оздоблення 1/3 житлового будинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти в сумі 414008 грн, а саме: невитрачену на будинок суму позики у розмірі 71000 грн, та вартість меблів у сумі 343008 грн, які залишилися у 1/3 житлового ббудинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якої зазначила, що у період перебування у шлюбі з відповідачем за зустрічним позовом ними придбано майно на яке розповсюджується режим спільного сумісного майна, а саме: пральна машина, телевізор, холодильник, диван та ліжка на загальну суму 106856 грн. ОСОБА_1 просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 пральну машину BOSH WAW32540EU, вартістю 20070 грн, телевізор SAMSUNG UE40MU61, вартістю 23877 грн, на загальну суму 43947 грн. Виділити у власність ОСОБА_2 холодильник LG GC-B207GVQV вартістю 23617 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне ОСОБА_8 , вартістю 13222 грн, ліжко дитяче Естела Рената, вартістю 6020 грн на загальну суму 62909 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 10 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 171504 грн в рахунок компенсації права на належну частку у рухомому майні ОСОБА_2 . Рішення мотивоване тим, що джерела отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі еквівалентній 43000 доларів США - 1010433 грн, наміри позивача здійснити купівлю будинку за адресою: АДРЕСА_1 для себе та своєї сім`ї, придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту в цьому будинку на суму 1010433 грн підтверджуються матеріалами справи. Разом з тим, не підтверджено належними доказами наявність у ОСОБА_4 грошових коштів, достатніх для придбання об`єктів нерухомого майна. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 є власником 1/3 житлового будинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який не оспорено, недійсним не визнано, тому ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, у зв`язку з чим, суд першої інстанції вважав, що позов ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна задоволенню не підлягає. Оскільки відсутні договори позики, укладені між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і ОСОБА_1 , тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення суми позики у розмірі 71000 суд першої інстанції вважав за необхідне відмовити. Судом першої інстанції встановлено придбання за спільні кошти подружжя майна на загальну суму 343008 грн, яке знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , тому вважав за необхідне стягнути з останньої 171504 грн на користь ОСОБА_2 як компенсацію частки у майні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , просить оскаржуване рішення змінити, скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 лютого 2023 року в частині поділу спільного рухомого майна, та ухвалити нове рішенням, яким виділити у власність ОСОБА_1 пральну машину BOSH WAW32540EU, вартістю 20070 грн, телевізор SAMSUNG UE40MU61, вартістю 23877 грн, на загальну суму 43947 грн, виділити у власність ОСОБА_2 холодильник LG GC-B207GVQV вартістю 23617 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне ОСОБА_8 , вартістю 13222 грн, ліжко дитяче Естела Рената, вартістю 6020 грн на загальну суму 62909 грн. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 71 СК України, відповідно до якої майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Зауважує, що під час розгляду справи судом першої інстанції визнала лише, що майно загальною вартістю 106856 грн, а саме пральна машина, телевізор, холодильник, диван та ліжка є придбаними під час шлюбу. Судом першої інстанції не встановлено дійсної вартості майна зазначеного ОСОБА_2 в заяві про зміну предмета позову, а саме: духової плити, варильної поверхні, кондиціонерів, посудомийної машини, витяжки, стільців, кухні, шафи, на час його поділу. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.09.2023 року роз`яснено ОСОБА_2 , ОСОБА_4 право на надання відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що ним надано належні докази на підтвердження вартості спільного майна у розмірі 343008 грн. ОСОБА_1 доказів на спростування вартості вказаного майна не надано. Одеський апеляційний суд ухвалою від 15.01.2024 року поновив строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, долучив до матеріалів справи відзив ОСОБА_2 . У судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу просили залишити без задоволення. ОСОБА_1 судову повістку отримала 30.01.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити з урахуванням варіанту розподілу майна, зазначеному у заяві від 18.03.2024 року. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Із тексту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується в частиніпозовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в іншій частині вимоги за позовом ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується сторонами, тому рішення суду в не оскаржуваній частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року. Задовольняючи частково позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_1 про поділ рухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що за спільні кошти подружжя придбано рухоме майно на загальну суму 343008,00 грн, яке знаходиться у користуванні ОСОБА_1 . Тому суд вважав, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації права на належну частку у майні ОСОБА_2 підлягає стягненню 171504 грн (343008 грн /2). Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі в оскаржуваній частині, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). В статті 68 СК України зазначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Згідно з положеннями частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Із матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_10 , про що складно актовий запис № 548 та підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Першим відділом РАЦС Суворовського районного управління юстиції м. Одеси. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі, сторонами набуте майно, а саме: пральна машина BOSHWAW32540EU, вартістю 20070 грн, холодильник LGGC-B207GVQV вартістю 23617 грн, телевізор SAMSUNGUE40MU61, вартістю 23877 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне Естелла Титан, вартістю 13222 грн, ліжко дитяче Естелла Рената, вартістю 6020 грн, духова плита Gorenje, варильна поверхня Whirlpool загальною вартістю 18350,50 грн, кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786 грн, посудомийна машина Bosh вартістю 7780 грн, витяжка Гюнтер вартістю 7000 грн, кухня вартістю 145285 грн, стільців Offerta вартістю 2450 грн, шафи загальною вартістю 40701 грн. Суд першої інстанції вважав, оскільки рухоме майно придбано сторонами у період шлюбу, то воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , тому підлягають поділу шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації права на належну частку у майні ОСОБА_2 171504 грн (343008 грн /2). Звертаючись до суду із позовом позивач за первісним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 вартість майна у сумі 343008 грн, яке залишилося у 1/3 житлового будинку котеджного типу за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши, що рухоме майно придбане за його особисті кошти, тому не є спільним майном подружжя. Позивачка за зустрічним позовом звернулася до суду з метою поділу спільного сумісного майна придбаного у період шлюбу, яким є: пральна машина BOSHWAW32540EU, вартістю 20070 грн, холодильник LGGC-B207GVQV вартістю 23617 грн, телевізор SAMSUNGUE40MU61, вартістю 23877 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне ОСОБА_8 , вартістю 13222 грн, ліжко дитяче Естелла Рената, вартістю 6020 грн, на загальну суму 106856 грн. Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20. Як вбачається із тексту апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не встановлено на час розгляду дійсної вартості наступного майна - духової плити Gorenje, варильної поверхні Whirlpool, кондиціонерів Samsung 2 шт., посудомийної машини Bosh, витяжки Гюнтер, стільців Offerta, кухні, шафів та під час розгляду справи вимоги позивача за первісним позовом в цій частині нею не визнавалися. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог про поділ рухомого майна надано: договір про виготовлення мебільної продукції індивідуального замовлення № 117 від 07.04.2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , щодо виготовлення меблів для кухні, вартість яких складає 145285 грн, копію чека № 4847514 від 05.06.2016 року про сплату суми 40701 грн за шафи, адреса доставки: АДРЕСА_1 ; замовлення клієнта № ОМ -000203 від 14.05.2017 року - ліжко двоспальне ОСОБА_8 , вартістю 13222 грн; видаткову накладну від 23 січня 2016 року ТОВ «Комфі трейд» та квитанцію про сплату 18350 грн за духову плиту Gorenje, варильну поверхню Whirlpool; товарний чек про придбання витяжки Гюнтер вартістю 7000 грн, товарний чек № 161943/54 про сплату 12786 грн за два кондиціонера Samsung, товарний чек від 08.06.2016 року про сплату за посудомийну машину Bosh вартістю 7780 грн. Зазначене свідчить про те, що духова плита Gorenje, варильна поверхня Whirlpool загальною вартістю 18350,50 грн, кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786 грн, посудомийна машина Bosh вартістю 7780 грн, витяжка Гюнтер вартістю 7000 грн, меблі кухні вартістю 145285 грн, шафи загальною вартістю 40701 грн придбані сторонами під час перебування у шлюбі і є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягають розподілу між сторонами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Разом з тим, зазначене слід оцінювати у контексті із принципом змагальності цивільного процесу. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ОСОБА_2 вжив всіх можливих заходів для доведення вартості рухомого майна, тоді як позивачка за зустрічним позовом, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості вказаного майна на час вирішення спору, а також не спростувала вартість спірного майна, зазначену у документах наданих позивачем за первісним позовом. Як і не надано доказів втрати вартості майна у зв`язку з поломкою, про що ОСОБА_1 зазначено у заяві наданій 18.03.2024 року. Висновок суду першої інстанції про визнання спільним сумісним майном подружжя - пральну машину BOSHWAW32540EU, вартістю 20070 грн, холодильник LGGC-B207GVQV вартістю 23617 грн, телевізор SAMSUNGUE40MU61, вартістю 23877 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне ОСОБА_8 , вартістю 13222 грн, ліжко дитяче Естелла Рената, вартістю 6020 грн, та їх вартість никім із сторін не оскаржується. Судом першої інстанції встановлено, що спірне майно придбано сторонами під час шлюбу та за спільні кошти подружжя і ці висновки суду першої інстанції ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оскаржуються. Разом з тим, судова колегія вважає, що суд першої інстанції безпідставно включив до переліку спільного сумісного майна подружжя частину спірного майна, а саме стільці Offerta, оскільки позивачем за первісним позовом на підтвердження цих обставин не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не були надані до суду належні та допустимі докази, а саме: квитанції, накладні, тощо. Виділяючи відповідачу за первісним позовом рухоме майно, і стягуючи з нього на користь позивача за первісним позовом в рахунок компенсації права на належну частку у спільному сумісному майні ОСОБА_2 в сумі 171504 грн, суд першої інстанції не врахував положення ст. 71 СК України, які передбачають, що майно яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Так, майно, яке суд виділив відповідачу за первісним позовом, можливо розділити між сторонами в натурі. За таких обставин, рішення суду в оскаржуваній частині про поділ рухомого майна подружжя слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким поділити спільне сумісне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділивши у власність ОСОБА_2 наступне майно: холодильник LGGC-B207GVQV вартістю 23617 грн,телевізор SAMSUNGUE40MU61, вартістю 23877 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне Естелла Титан, вартістю 13222 грн,кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786 грн, шафи загальною вартістю 40701 грн, всього на суму 134253 грн. Виділивши у власність ОСОБА_1 наступне майно: пральна машина BOSHWAW32540EU, вартістю 2070 грн, ліжко дитяче Естелла Рената, вартістю 6020 грн, духова плита Gorenje, варильна поверхня Whirlpool загальною вартістю 18350 грн,посудомийна машина Bosh вартістю 7780 грн, витяжка Гюнтер вартістю 7000 грн,кухня вартістю 145285 грн,всього на суму 204505 грн. Різницю у вартості часток в сумі 35126 грн стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Слід зазначити, що здійснюючи поділ спільного сумісного майна сторін у зазначений вище спосіб, судом не змінені позовні вимоги, як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом, оскільки сторонами заявлялися вимоги про поділ рухомого майна і судом вирішується питання саме про поділ цього ж спірного майна. Та обставина, що колегія суддів не погодилася з варіантом поділу спірного рухомого майна наданим позивачем за зустрічним позовом, не є зміною позовних вимог, а є способом вирішення виниклого спору між сторонами, та при визначенні варіанту поділу судом враховується, що з відповідачкою за первісним позовом проживає дитина, меблі кухні здійснені під замовлення будинку, доступ до якого припинено позивачу за первісним позовом. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції положень ч. 5 ст. 71 СК України щодо необхідності попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, не заслуговують на увагу, оскільки є суб`єктивним тлумаченням позивачем вказаної норми права. Відповідно до частини п`ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, зроблено висновок, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Позивач за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом звернулися до суду з метою поділу майна, позивач за первісним позовом просив стягнути грошову компенсацію, а позивачка за зустрічним позовом зазначила варіант поділу шляхом виділення у власність ОСОБА_1 пральної машини BOSH WAW32540EU, вартістю 20070 грн, телевізора SAMSUNG UE40MU61, вартістю 23877 грн, на загальну суму 43947 грн; виділення у власність ОСОБА_2 холодильника LG GC-B207GVQV вартістю 23617 грн, дивана Miomi, вартістю 20050 грн, ліжка двоспального ОСОБА_8 , вартістю 13222 грн, ліжка дитячого Естелла Рената, вартістю 6020 грн на загальну суму 62909 грн. Отже у справі, що переглядається жодна із сторін не заявляла вимог про припинення права іншого подружжя на частку у спільній сумісній власності. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). Апеляційний суд вважає, що рішення суду оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково. Щодо судових витрат Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 5145,12 грн, що підтверджується квитанцією від 27.07.2023 року. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню часково, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2013,80 грн. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 лютого 2023 року в оскаржуваній частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічні позовні вимоги заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково. Поділити майно, що є спільною сумісною власністю, виділивши у власність ОСОБА_2 наступне майно: холодильник LGGC-B207GVQV вартістю 23617 грн, телевізор SAMSUNGUE40MU61, вартістю 23877 грн, диван Miomi, вартістю 20050 грн, ліжко двоспальне Естелла Титан, вартістю 13222 грн, кондиціонери Samsung 2 шт. загальною вартістю 12786 грн, шафи загальною вартістю 40701 грн, всього на суму 134253 грн. Виділивши у власність ОСОБА_1 наступне майно: пральна машина BOSHWAW32540EU, вартістю 20070 грн, ліжко дитяче Естелла Рената, вартістю 6020 грн, духова плита Gorenje, варильна поверхня Whirlpool загальною вартістю 18350 грн, посудомийна машина Bosh вартістю 7780 грн, витяжка Гюнтер вартістю 7000 грн, кухня вартістю 145285 грн, всього на суму 204505 грн. Різницю у вартості часток в сумі 35126 грн стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2013,80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов М.В. Назарова