Постанова 4813 № 520/19173/18

Номер провадження: 22-ц/813/1005/24 Справа № 520/19173/18 Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.01.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В. за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова І.В., третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., про визнання недійсним іпотечного договору, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відновлення реєстрації права власності, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова І.В., третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., про визнання недійсним іпотечного договору, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відновлення реєстрації права власності. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 06 червня 2008 року між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 6155396, із метою забезпечення якого 06 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Державним реєстратором Івановим І.В. 01 грудня 2017 року зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 62,4 кв.м, житловою - 36,7 кв.м, за ПАТ «ПУМБ». Підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія номер: 2340, виданий 06 червня 2008, видавник: ПАТ «ПУМБ». Під час укладання спірного іпотечного договору право користування квартирою належало малолітнім дітям іпотекодавця: ОСОБА_3 , 1999 року народження, та ОСОБА_4 , 2007 року народження. При цьому, здійснення реєстраційних дій відбулося з численними порушеннями законодавства за відсутності необхідних документів та правових підстав. На час звернення із заявою до державного реєстратора ПАТ «ПУМБ» втратив право задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки спливла позовна давність. Реєстрація права власності на спірну квартиру за ПАТ «ПУМБ» має наслідком позбавлення її та членів її сім`ї житла. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просила визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 06 червня 2008 року, укладений між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2340 та договір про зміни від 18 серпня 2009 року № 1 за реєстровим № 2700; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Іванова І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 38457099 від 01 грудня 2017 року, про державну реєстрацію за ПАТ «ПУМБ» права власності на квартиру, загальною площею 62,4 кв.м, житловою - 36,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; відновити становище, яке існувало раніше, а саме: відновити реєстрацію права власності на квартиру за суб`єктом ОСОБА_1 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», Державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна про визнання недійсним іпотечного договору, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відновлення реєстрації права власності - задоволено. Постановою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Івкової Л.В. задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відновлення реєстрації права власності - скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна, про визнання недійсним іпотечного договору, залишено без змін. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2022 року ухвалено позов ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус ОМНО Чужовська Наталія Юріївна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відновлення реєстрації права власності, - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванова Ігоря Володимировича, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 38457099 від 01.12.2017 року, про державну реєстрацію за ПАТ «ПУМБ» права власності на 3-кімнатну квартиру, загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Відновити становище, що існувало раніше, а саме: відновити реєстрацію права власності на 3-кімнатну квартиру, загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 найшли підтвердження під час розгляду справи, є доведеними, ґрунтуються на нормах матеріального права та підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що спірні правовідносини підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки ОСОБА_1 , погодивши всі умови договору іпотеки надала свою згоду ПАТ «ПУМБ» на прийняття предмету іпотеки у власність в рахунок погашення боргу. Тобто, виходячи з правової природи договору іпотеки та застереження в ньому щодо задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття у власність предмета іпотеки, у даному випадку відсутній факт примусового стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що оскільки прийняття у власність AT «ПУМБ» в рахунок погашення боргу за кредитним договором нерухомого майна було здійснено на підставі узгоджених сторонами пунктів договору, то відповідно воно було здійснено за згодою власника, а не примусово. Також зазначає, що суд не залучив до участі у справі в якості третіх осіб боржника ОСОБА_2 та орган опіки та піклування, так як, спір по суті стосувався в тому числі й прав малолітньої особи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Івкова Л.В. просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні, представник AT «ПУМБ» адвокат Васильчиков І.В. надав усні пояснення по суті справи, доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Представник ОСОБА_1 адвокат Івкова Л.В. надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права. Відповідач Державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов І.В., у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю. надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Фактичні обставини справи, встановлені судом 06 червня 2008 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 6155396, за яким Банк надав позичальнику кредит у розмірі 135 360,00 доларів США, зі сплатою процентів користування кредитом у розмірі - 14,49% річних, строк повернення кредиту - до червня 2018 року (т.1 а.с.14-20). З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06 червня 2008 року між Банком, як іпотекодержателям, та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір, посвідчений приватнім нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 2340 (договір про зміни № 1 від 18 серпня 2009 року за реєстровим номером 2700), відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_1 передала іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_1 (т.1 а.с.61-72). Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю та стягнуто, у солідарному порядку, з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 6155239 від 06 червня 2008 року та договором поруки №6156915 від 06 червня 2008 року, станом на 19 грудня 2013 року, у загальному розмірі 139 593,40 доларів США, що по курсу НБУ на час розгляду справи становило 2 284 922 грн. (т.1 а.с.102-104). 01 грудня 2017 року державним реєстратором Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Івановим Ігорем Володимировичем право власності на іпотечне майно - 3-кімнатну квартиру, загальною площею 62,4 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія номер: 2340, виданий 06 червня 2008 року, видавник: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк». За результатом розгляду поданих документів, державний реєстратор Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 38457099 від 01 грудня 2017 року (т.1 а.с.27-30).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідно до положень ст. 36 Закону країни «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Процедура державної реєстрації прав та перелік документів, необхідних для її проведення визначені Порядком № 1127, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. Відповідно до п. 61 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц сформульовано позицію про те, що недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном. Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору від 06 червня 2008 року, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання; у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов`язання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з п. 4.2 іпотечного договору, за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання у відповідності до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 4.7.1 іпотечного договору визначено, що у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов`язанням та вимог щодо витрат іпотекодержателя, передбачених цим договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Під час розгляду справи, судом першої інстанції досліджено та надано оцінку Реєстраційній справі №1424094551101 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Судом встановлено, що з картки прийому заяви № 105775695 від 30.11.2017 року вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний Банк» до заяви про реєстрацію права власності на предмет іпотеки було подано: кредитний договір, серія та номер 6155396; іпотечний договір, серія та номер 2700; вимога про прийняття предмету іпотеки у свою власність, серія та номер 44100/95 та 44100/96. У вимозі 44100/96 від 03.03.2016 року, що адресована на ім`я ОСОБА_1 , Банк повідомляє про порушення Боржником зобов`язання за іпотечним договором № 2339 від 06.06.2008 року, разом з тим, предметом іпотеки зазначено земельну ділянку, цільове призначення-для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,06 га, за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, вимоги про порушення зобов`язання, забезпеченого іпотечним договором № 2700 та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_2 матеріали реєстраційної справи не містять. Таким чином, на підставі встановлених у справі письмових доказах, місцевий суд дійшов правильного висновку, що в порушення п. 61 Порядку № 1127 до заяви про реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження відповідачем ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» не було подано вимоги про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону. Згідно правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові № 638/20000/16-ц від 24.04.2019 року: для того, щоб звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом перереєстрації права власності іпотекодержатель повинен направити позичальнику та іпотекодавцю вимогу про порушення умов кредитного договору та договору іпотеки. Самому реєстратору кредитор подає докази спливу тридцяти денного строку вручення такої вимоги. Якщо у іпотекодержателя відсутні докази отримання повідомлень та спливу зазначеного строку, то реєстратор не має права здійснити реєстрацію права власності за кредитором. Враховуючи викладене, колегія суддів також погоджується з висновком суду, що у державного реєстратора не було підстав реєструвати за іпотекодержателям право власності на предмет іпотеки - квартиру, на підставі іпотечного договору, серія та номер 2700, оскільки до заяви було подано вимогу про попередження звернути стягнення на предмет іпотеки за іншим іпотечним договором, серія та номер 2339, іншим предметом іпотеки земельна ділянка. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17 та постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 405/812/19 висловлено позицію про те, що при наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте. При вирішенні справи судом встановлено, що на час прийняття рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, щодо квартири АДРЕСА_1 було зареєстровано обтяження: арешт на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 14.11.2011 року, справа № 2-2834/11 та арешт на підставі постанови другого Київського відділу ДВС ВП и №32924688 від 05.04.2012 року. Згідно з п. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Пунктом 15 Порядку № 1127 передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Відтак, колегія суддів, вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що державний реєстратор при наявності зареєстрованих обтяжень спірного майна не мав права здійснювати реєстраційних дій поки таке обтяження не буде зняте. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що на момент укладення договору іпотеки діючим законодавством, Закон України «Про іпотеку» в редакції від 24.01.2006 року, було прямо передбачено, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до вимог статті 36 цього Закону, сторони Іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в Іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь- який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка діяла на час укладення договору іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки є Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Лише після внесення до Закону України «Про іпотеку» змін згідно із Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI встановлено таку правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, як відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Сторони у Іпотечному договорі досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог Іпотекодержателя, що випливає з пункту 4.7.1 Договору іпотеки. Встановлено, що 06 червня 2008 року, укладаючи Іпотечний договір, Позивач не узгоджувала з іпотекодержателем умови звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, а надала лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону, тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності предмет іпотеки, саме спірну квартиру АДРЕСА_1 , за іпотекодержателем. Проте, окремого Договору між Сторонами не укладалось, Позивач не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю, тому є слушним висновок суду про відсутність правових підстав для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. У постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/1310/17 викладено висновок неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», за наявності відповідних підстав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Судом встановлено, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника з 2004 року, про що, зокрема, підтверджується довідкою про склад сім`ї № 236 від 19 лютого 2018 року, а загальна площа не перевищує 140 кв. метрів. Установивши, що предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позивача, не може бути примусово стягнуто на підставі норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, суд першої інстанції зробив правильний висновок про недотримання вимог закону при реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення суду ухвалено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова М.В. Назарова