Постанова 4857 № 380/19802/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19802/23 пров. № А/857/23053/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Глушка І.В., Кузьмича С.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №380/19802/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень (головуючий суддя першої інстанції Братичак У.В., місце ухвалення м. Львів, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, дата складання повного тексту 26.10.2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2023 №134950011753 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; - зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенси державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №162/7.4-22/51 від 06.07.2023 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-33 від 06.07.2023, №7/7.4-22/38 від 06.07.2023 та №163/7.4-22/51 від 06.07.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 21.07.2023. В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 21 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача 1 зі заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. п. 10.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, як державному службовцю, який має стаж державної служби понад 20 років. Однак, відповідач 2 рішенням від 25.07.2023 відмовив ОСОБА_1 у призначенні зазначеної вище пенсії у зв`язку з тим, що дія Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII не поширюється на працівників митної служби. Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.07.2023 №134950011753 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_2 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу» на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенси державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за №162/7.4-22/51 від 06.07.2023 та довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №13-70-05/38-33 від 06.07.2023, №7/7.4-22/38 від 06.07.2023 та №163/7.4-22/51 від 06.07.2023, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 21.07.2023. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що згідно з нормами статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV. Вказує, що робота на посадах в органах державної митної служби України зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювались спеціальні звання. Зазначає, що оскільки позивачу було присвоєне спеціальне звання, тому до стажу державної служби не зараховується період роботи на митниці, отже, відсутні підстави для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.03.2003 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. 21 липня 2023 року позивач звернувся до відповідача 1 зі заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», як державному службовцю. Вказана заява від 21 липня 2023 року відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням від 25.07.2023 №134950011753 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачу у призначенні зазначеної вище пенсії, посилаючись на те, що статтею 3 Закону № 889 визначено органи, на які не поширюється дія Закону, зокрема: дія цього Закону, не поширюється на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачене Законом. Оскільки, згідно з записами трудової книжки, позивач працював з 12.07.1991 по 29.06.2011 та з 13.08.2014 по теперішній час в органах Державної митної служби України, за час роботи позивачу присвоєно спеціальне звання, на думку відповідача, цей період не можна зараховувати до стажу державної служби. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що проходження позивачем державної служби в органах митного контролю, під час якої їй присвоювались спеціальні звання, зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії за віком згідно із пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі -Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі - Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Відповідно до частини першої статті 37 Закон № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону№889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права було викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначило недостатність стажу державної служби у зв`язку з тим, що період роботи в органах митної служби не зараховується до стажу державної служби, так як позивачу за час роботи в митних органах було присвоєно спеціальні звання. Проте такі покликання відповідача суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на таке. Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Згідно з частиною 18 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. До набрання чинності Законом №889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283(далі Порядок № 283). Згідно з пунктом 2 Порядку №283 (чинним до набрання законної сили Закону № 889-VІІІ) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів. Пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом (ч. 1ст. 588 Митного кодексу України). Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Аналогічні висновки щодо зарахування до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця особам, яким присвоєно спеціальні звання, викладено у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 справа № 586/965/16-а, від 18.03.2021 справа №500/5183/17. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що проходження позивачем державної служби в органах митного контролю, під час якої їй присвоювались спеціальні звання, зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії за віком згідно із пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а тому оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 24.11.2022 № 913190154878 підлягає скасуванню. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивач у відповідності до умов пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VІІІ на день набрання чинності вказаним Законом мав не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, відтак, враховуючи досягнення 62-річного віку та наявність страхового стажу понад 30 років, набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Що ж стосується заперечень відповідача щодо врахування довідок про заробітну плату при переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, то апеляційний суд зазначає таке. З аналізу положень Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 можна дійти висновку, що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату. Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 (далі Постанова №1-3) затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу»: -форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); -форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); -форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Як уже встановлено, позивач до заяви про призначення пенсії від 21.07.2023 долучив складені у відповідності до Постанови №1-3 довідки №162/7.4-22/51 від 06.07.2023, №13-70-05/38-33 від 06.07.2023, №07/7.4-22-38 від 06.07.2023, №163/7.4-22/51 від 06.07.2023 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що неподання особою передбачених Постановою №1-3 довідок унеможливлює вирішення питання призначення пенсії за віком відповідно до згаданого Закону. З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2023 року у справі №380/19802/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич