Постанова ККС ВС № 161/2519/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 року м. Київ справа № 161/2519/22 провадження № 51-3145км23 Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580002725, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинська Волинської області, зареєстрованого в цьому ж місті ( АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК), за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 березня 2023 року. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов`язки згідно зі ст. 76 КК. Зараховано ОСОБА_7 у строк відбутого покарання термін його попереднього ув`язнення, а саме період з дня його затримання, тобто з 17 по 19 листопада 2021 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі. Суд також вирішив питання щодо процесуальних витрат, накладеного арешту та долю речових доказів у кримінальному провадженні. За вироком суду, ОСОБА_7 17 листопада 2021 року близько 13:10, умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, діючи за попередньою змовою з не встановленою досудовим розслідуванням особою, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP у великих розмірах, без мети її збуту. Після цього ОСОБА_7 17 листопада 2021 року близько 15:00, перебуваючи біля гаражного кооперативу «Стир» на вул. Шевченка в м. Луцьку, забрав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP у великих розмірах, яку, зберігаючи при собі, без мети збуту, переніс на ділянку місцевості поблизу будинку № 26 на вул. Шевченка в м. Луцьку, де продовжував незаконно зберігати при собі, без мети збуту до моменту її вилучення працівниками поліції в ході його затримання за підозрою у вчиненні злочину, тобто до 18:26 зазначеного дня. За висновком експерта від 18 листопада 2021 року № СЕ-19/103-21/9839-НЗПРАП надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, маса PVP становить 0,1508 г. За висновком експерта від 07 грудня 2021 року № СЕ-19/103-21/10030-НЗПРАП надані на дослідження подрібнені речовини білого кольору містять у складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, маса PVP становить 5,0878 г. Загальна маса PVP становить 5,2386 г. Таким чином, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою, незаконно придбав та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP масою 5,2386 г, що відповідно до Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року №188, є великим розміром психотропної речовини. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і особі засудженого внаслідок м`якості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК, оскільки, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, суд належним чином не мотивував свого рішення, не навів ґрунтовного аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі, та не надав на них відповідей, не зіставив наявних у провадженні доказів та не навів мотивів, за якими доводи прокурора не дають підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Вказує, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 23, 94, ч. 3 ст. 404 КПК. В апеляційній скарзі прокурор зазначав про необхідність повторного дослідження обставин та доказів, яким суд першої інстанції не надав належної оцінки, а саме протоколу затримання від 17 листопада 2021 року, протоколу за результатами проведення НСРД від 12 січня 2022 року, висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 18 листопада 2021 року № СЕ-19/103-21/9839-НЗПРАП, висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 07 грудня 2021 року № СЕ-19/103-21/10030-НЗПРАП, протоколу дослідження інформації від 27 січня 2022 року, висновку судово-психіатричного експерта від 26 січня 2022 року №

14. На переконання прокурора, указані докази підтверджують скоєння засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а саме незаконне придбання ним та зберігання особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах з метою збуту, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Проте суд апеляційної інстанції безпідставно та невмотивовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання сторони обвинувачення. У зв`язку з цим було порушено і необґрунтовано обмежено право сторони обвинувачення відстоювати свою правову позицію та подавати до суду докази винуватості особи. За доводами прокурора, розмір придбаних ОСОБА_7 психотропних речовин є завеликим для вживання однією людиною, а версія засудженого про те, що він зберігав психотропні речовини для власного вживання, є безпідставною, такі показання надані засудженим з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене більш тяжке кримінальне правопорушення. Прокурор зазначає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 26 січня 2022 року № 14 у ОСОБА_7 ознак наркоманії чи будь-якого психічного захворювання в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, та на момент проведення експертизи не виявлено. Під час судового розгляду також установлено, що ОСОБА_7 на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував, психотропні речовини систематично не вживав. Зазначені обставини й надані стороною обвинувачення докази в сукупності, на переконання прокурора, безумовно свідчать про те, що засуджений придбав та зберігав психотропні речовини саме з метою збуту. Вказує, що суд виклав суперечливі висновки щодо мети придбання та зберігання ОСОБА_7 психотропних речовин. Зокрема, в оскарженій ухвалі відображений висновок суду про те, що ОСОБА_7 придбав психотропні речовини за винагороду для передачі (збуту) своєму знайомому, що також підтверджується показаннями обвинуваченого під час допиту та протоколом дослідження інформації від 27 січня 2022 року, і це свідчить про мету їх збуту, суперечить висновку про правильність перекваліфікації дій засудженого, який належно не враховує кількість PVP і спосіб пакування. За таких обставин, на думку прокурора, апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню - ч. 2 ст. 307 КК, та помилково погодився із кваліфікацією дії засудженого за ч. 2 ст. 309 КК, що потягнуло невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки останнього засуджено за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено менш суворе покарання, ніж те, яке передбачено законом за вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину. У касаційній скарзі наведено доводи про те, що суд достатньо не врахував те, що ОСОБА_7 попри молодий вік не навчається, не працює, не займається суспільно корисною працею, не має постійного джерела доходу, вчинив особливо тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Неповною мірою суд врахував і суспільну небезпеку злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, яка визначається насамперед поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості, а також віднесення таких правопорушень законодавством України і міжнародним законодавством, зокрема Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, до особливо небезпечних злочинів, наслідки вчинення яких становлять серйозну загрозу для здоров`я і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства. Вказане зумовило необґрунтованість висновків апеляційного суду за оцінкою відповідних доводів скарги прокурора. На думку прокурора, призначене засудженому покарання не є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Сукупність наведених обставин указує на необхідність посилення застосованого судом заходу кримінального примусу шляхом збільшення розміру визначеного покарання та відбування покарання реально. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Захисник заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила оскаржене судове рішення залишити без зміни. Засуджений просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 412-414 КПК. Як передбачено ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги. За приписами ст. 370 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства. Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення поданої скарги без задоволення суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумніву. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження. Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався, про що небезпідставно зазначає прокурор у касаційній скарзі. Орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, тобто в незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого та визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, тобто в незаконному придбанні та зберіганні без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Апеляційний суд погодився з указаними висновками суду першої інстанції та виходив із того, що надані стороною обвинувачення докази не містять даних, які б у своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводили, що ОСОБА_7 мав на меті збут наркотичних речовин. Оцінюючи доводи скарги прокурора апеляційний суд зазначив, що лише загальна маса вилучених наркотичних засобів та наявна в телефоні обвинуваченого інформація сама собою не містить відомостей про збут чи намір щодо подальшого збуту обвинуваченим особливо небезпечної психотропної речовини - PVP. Обвинувачений ОСОБА_7 категорично заперечив наявність у його діях мети збуту психотропної речовини, його пояснення узгоджуються зі змістом листування між обвинуваченим та невстановленою особою, яке міститься у телефоні першого. Апеляційний суд указав, що, відповідно до протоколу дослідження інформації від 27 січня 2022 року, у мобільному телефоні марки «SonyEхperia», який належить обвинуваченому, наявний діалог із невстановленою особою, з якого вбачається, що ОСОБА_7 мав забрати наркотичні речовини та передати знайомому за винагороду. Водночас дійшов переконання, що зі змісту листування неможливо ідентифікувати факти збуту чи домовленості про збут конкретних наркотичних засобів обвинуваченим, за участю якого оперативні закупки не проводилися, відповідних домовленостей щодо збуту іншим особам не задокументовано, тобто встановити конкретну подію вчинення кримінального правопорушення, що має ознаки та підпадає під кваліфікацію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, немає підстав. Апеляційний суд також відхилив як необґрунтовані доводи прокурора про те, що на наявність у діях обвинуваченого мети збуту вказує те, що останній не є особою, яка вживає психотропні речовини. Цей суд зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 , даючи пояснення, повідомив, що вживав психотропні речовини, проте не постійно, оскільки був спортсменом, вживання заборонених речовин пояснює бажанням розслабитися. Зазначені пояснення, на переконання апеляційного суду, узгоджуються з іншими доказами, з огляду на що дійшов переконання, що сукупність досліджених місцевим судом доказів, їх аналіз та юридична оцінка дають обґрунтовані підстави до висновку про відсутність доказів мети збуту ОСОБА_7 особливо небезпечної психотропної речовини - PVP та доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК. Колегія суддів вважає такі висновки апеляційного суду передчасними. Прокурор в апеляційній скарзі, серед іншого, вказував, що у вироку зазначено про те, що ОСОБА_7 придбав психотропні речовини за грошову винагороду для передачі (збуту) своєму знайомому, що така обставина підтверджена під час допиту самим обвинуваченим та протоколом дослідження інформації від 27 січня 2022 року, на який послався місцевий суд, однак вказані обставини безпідставно не взяв до уваги. Апеляційний суд на спростування вказаних доводів навів мотиви про те, що листування ОСОБА_7 з невстановленою особою в додатку «Телеграм», згідно з якою засуджений мав забрати наркотичні речовини та передати знайомому за винагороду, не дає можливості ідентифікувати факти збуту чи домовленості про збут конкретних наркотичних засобів засудженим; натомість не врахував того, що ОСОБА_7 не інкримінується збут психотропних речовин; залишив поза увагою, що за висунутим обвинуваченням йдеться про придбання та зберігання відповідного предмета злочину з метою збуту; не навів мотивів щодо того, чому не вбачає в меті передачі предметів злочину знайомому за винагороду мети, притаманної інкримінованому за ч. 2 ст. 307 КК злочину. Апеляційний суд не надав належної оцінки показанням ОСОБА_7 про намір заволодіти психотропними речовинами шляхом обману для власного використання. Так, поза увагою цього суду залишилися обставини, які за доводами прокурора свідчать про непереконливість його пояснень у їх взаємопоєднанні з іншими доказами, серед яких протокол НСРД від 12 січня 2022 року, зміст якого не розкритий і належно не проаналізований місцевим судом, протокол дослідження інформації від 27 січня 2022 року, які за правилами ст. 94 КПК не отримали оцінки у їх взаємозв`язку із іншими доказами, з огляду на що необґрунтовано погодився з висновками місцевого суду. В оскарженому рішенні не надано відповідної оцінки посиланням прокурора на протокол за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 12 січня 2022 року та протокол дослідження інформації від 27 січня 2022 року, де відображені листування, у тому числі в додатку «Телеграм», які, за доводами прокурора, з метою конспірації велися в завуальованій формі та вказували на те, що ОСОБА_7 незаконно придбавав з метою збуту психотропні речовини у великих розмірах. З листування з особою під псевдонімом « ОСОБА_8 » вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 16 та 17 листопада 2021 року вчиняв дії, які не отримали належної оцінки судом, враховуючи, зокрема те, що дії, вчинені ОСОБА_7 16 листопада за своїм змістом, спрямованістю і характером, особливостями розвитку в часі і просторі істотно відрізняються від тих, що вчинені на наступний день. Колегія суддів звертає увагу, що у відображеному в протоколі дослідження інформації від 27 січня 2022 року діалозі ОСОБА_7 із невстановленою особою йдеться про те, що ОСОБА_7 мав забрати речовини, обіг яких заборонений, та передати їх знайомому за винагороду, що свідчить про мету збуту, яким за правилами кримінально-правової кваліфікації визнається оплатна чи безоплатна передача психотропної речовини іншій особі. Апеляційний суд небезпідставно послався на усталену правозастосовну практику стосовно того, що про умисел, спрямований на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє і зберігає їх, тощо, натомість належної оцінки за вказаними критеріями діянням обвинуваченого за обставин цього провадження не надав. Небезпідставні доводи прокурора про суперечливість висновків суду щодо мети придбання та зберігання ОСОБА_7 психотропних речовин, вчинених за попередньою змовою з невстановленою особою, взагалі не отримали оцінки під час апеляційного перегляду. Апеляційний суд не висловив своєї позиції щодо того, яким чином встановлений судом факт вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб співвідноситься з висновком про відсутність мети збуту психотропної речовини у діянні ОСОБА_7 , не проаналізував обставин, які стосуються ролі і функції, яку виконував обвинувачений як співучасник в межах спільного умислу, його спрямованість, отже суд не мав обґрунтованого підґрунтя до висновку про мету, яку прагнув досягти обвинувачений як співучасник. В контексті вказаного вище прокурор обґрунтовано зазначає, що твердження засудженого про придбання та зберігання психотропних речовин для власного вживання не отримали належної оцінки як такі, що не узгоджуються з дослідженими судом доказами та встановленими даними про обставини та розмір придбаної психотропної речовини PVP загальною масою 5,2386 г і способом її пакування у їх взаємозв`язку з висновком судово-психіатричного експерта від 26 січня 2022 року № 14, протоколом затримання від 17 листопада 2021 року, протоколом за результатами проведення НСРД від 12 січня 2022 року, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 18 листопада 2021 року № СЕ-19/103-21/9839-НЗПРАП, висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 07 грудня 2021 року № СЕ-19/103-21/10030-НЗПРАП, протоколом дослідження інформації від 27 січня 2022 року. Враховуючи, що в апеляційній скарзі прокурор небезпідставно порушував питання про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, перевірити відповідні доводи апеляційний суд міг шляхом дослідження доказів у кримінальному провадженні, про що прокурор обґрунтовано зазначає в касаційній скарзі. Необхідно враховувати, що за висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 404 КПК (постанова від 03 квітня 2023 року (справа № 537/984/20, провадження № 51-1747кмо22) під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того, чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, невиконання якого є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Натомість, залишивши без задоволення скаргу прокурора, апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення, не навів ґрунтовного аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі, не зіставив наявних у провадженні доказів та не навів належних мотивів, за якими вимоги прокурора визнав такими, що не підлягають задоволенню. Формально погодившись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції не спростував доводи прокурора про те, що суд першої інстанції належно не врахував те, що ОСОБА_7 попри молодий вік не навчається, не працює, не займається суспільно корисною працею, не має постійного джерела доходу, вчинив злочин у сфері протиправного обігу психотропних речовин, неповною мірою врахував суспільну небезпеку таких злочинів. Вказане також зумовило необґрунтованість висновків апеляційного суду за оцінкою відповідних доводів скарги прокурора. Отже, необґрунтованими є висновки апеляційного суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК, про відповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винуватого, про відсутність підстав призначити покарання в більшому розмірі, яке ОСОБА_7 має відбувати реально, про дотримання приписів статей 50, 65, 75 КК. Висновки про щире каяття ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, за умови кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК, не можна вважати обґрунтованими. Оскаржену ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК, з огляду на що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала апеляційного суду на підставі приписів пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за наслідками якого необхідно ухвалити рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 Судді: