Постанова Одеський апеляційний суд № 523/16183/20

Номер провадження: 22-ц/813/1170/24 Справа № 523/16183/20 Головуючий у першій інстанції Далеко К. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович, та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить: - збільшити розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_1 на підставі судового наказу від 12.08.2019 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до твердої грошової суми у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень щомісячно; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5600 (п`ять тисяч шістсот) гривень щомісячно; - стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, що за попереднім розрахунком складають 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що позивач та відповідач мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано у вересні 2019 року, дитина проживає разом з матір`ю. Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 26.07.2019 року і до досягнення дочкою повноліття. Однак, цих коштів не вистачає на повноцінне утримання дитини. При цьому позивачка зазначає, що матеріальний стан відповідача змінився у бік покращення та він може сплачувати аліменти на утримання дитини у більшому розмірі, ніж той, який визначений судовим наказом. Так, як зазначає позивачка, відповідач за фахом моряк та неодноразово відвідує рейси, отримуючи заробітню плату в доларах США. Крім того, відповідач не має проблем зі здоров`ям та інших утриманців. Натомість позивачка має інвалідність 3 групи та отримує мінливі доходи у сфері грумінгу. Через стан свого здоров`я, вона не може влаштуватись на роботу на повний робочий день, однак незважаючи на вказані обставини, вона докладає усіх зусиль для забезпечення дитини. Крім того, як зазначає позивачка, дитина крім іншого, потребує щомісячно додаткових витрат, які складаються з витрат на лікування у щомісячному розмірі 1600 грн та витрат на розвиток таланту дитини у щомісячному розмірі 4000 грн., які позивачка просила щомісячно стягувати з відповідача. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено спосіб присудження аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно судового наказу судді Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року по справі №523/11664/19, та збільшено їх розмір. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В частині стягнення аліментів допущено негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 гривень. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович, та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Змінюючи спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом з частини усіх доходів (заробітку) відповідача на тверду грошову суму у розмірі 10 000 гривень щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальний стан відповідача змінився у бік покращення, він працює моряком та регулярно відвідує рейси, отримуючи дохід, який дозволяє йому сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі 10 000 грн на місяць. Відмовляючи у позові про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачкою витрати не є у розумінні ст. 185 СК України тими витратами, які викликані особливими обставинами. Переглядаючи рішення в частині зміни способу стягнення аліментів, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2023 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня становить 2 272 грн , а для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні. Відповідно до ст.7 ЗУ „Про державний бюджет на 2024 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 січня становить - 2 563 гривень , а для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень. Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Так, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справі № 6-143цс13. Схожа правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 415/4386/16-ц (провадження № 61-21056св18). Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. При цьому у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (абзац 4 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання. Як встановлено матеріалами справи, позивач та відповідач мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1 (а.с.18, том 1). Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10.09.2019 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.17, том 1), дитина проживає разом з матір`ю, що не заперечується сторонами. Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 26.07.2019 року і до досягнення дочкою повноліття (а.с.19, том 1). Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , позивачка є інвалідом 3 групи з дитинства довічно. Відповідач у 2013 році закінчив Одеську національну морську академію і отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Морський та річковий транспорт» та здобув кваліфікацію бакалавра судноводіння (а. с. 34а-37, том 1). Відповідно листа Морського та річкового транспорту України, капітаном Одеського морського порту на ім`я відповідача видано посвідчення особи моряка НОМЕР_4 від 26.09.2014 року. Термін дії даного документу продовжено дипломно-паспортним відділом Одеського морського порту до 02.07.2024 року (а.с.57, том 1). Відповідно листа Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 17.09.2020 року, відповідач має диплом штурмана далекого плавання № 01502/2016/03 від 27.10.2016 року, та підтвердження до нього, видані капітаном Іллічівського морського порту, які мають статус «Дійсний»; має диплом загального оператора ГМЗЛБ № 00710/2016/03 від 30.09.2016 року, та підтвердження до нього, видані капітаном Іллічівського морського порту, які мають статус «Дійсний»; має свідоцтво фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій на танкерах (на нафтових танкерах) № 12344/2016/03 від 26.10.2016 року, видане капітаном Іллічівського морського порту, яке має статус «Дійсний»; має свідоцтво фахівця з підготовки за розширеною програмою для здійснення вантажних операцій на танкерах (на танкерах-хімовозах) № 12343/2016/03 від 26.10.2016 року, видане капітаном Іллічівського морського порту, яке має статус «Дійсний». У 2016 році відповідач звертався до Миколаївської регіональної філії Інспекції з метою підтвердження звання штурмана далекого плавання та отримав протокол ДКК від 03.10.2016 року № 1000/2016/08-С (а.с.21-22, том 1). Відповідно до листа Морського та річкового транспорту України, капітаном Іллічівського морського порту 27.10.2016 року видано робочий диплом штурмана далекого плавання на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № НОМЕР_5 за посадою старший помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше, терміном дії до 03.10.2021 року. Капітаном Іллічівського морського порту 30.09.2016 року видано робочий диплом радіооператора на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № НОМЕР_6 за посадою загальний оператор ГМЗЛБ з терміном дії до 16.09.2021 року (а.с.57, том 1). Відповідно до інформації з Державної Прикордонної служби України від 26.04.2021 року та від 19.10.2021 року (а.с.33, 82, том 2), ОСОБА_1 перетинав кордон у наступних напрямках: - 01.01.2017 року виїзд Київ Тель Авів; - 29.06.2017 року в`їзд Стамбул Одеса; - 06.12.2017 року виїзд Київ - Амстердам; - 18.10.2018 року в`їзд Стамбул - Одеса; - 18.01.2019 року виїзд на автомобілі НОМЕР_7 - 19.01.2019 року в`їзд на автомобілі НОМЕР_7 - 25.07.2019 року виїзд Київ Франкфурт; - 21.02.2020 року в`їзд Стамбул Одеса; - 25.10.2020 року виїзд Київ Амстердам; - 08.03.2021 року в`їзд Стамбул Одеса; - 09.10.2021 року виїзд Одеса Стамбул. Звертаючись до суду про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача за судовим наказом від 12.08.2019 року, з частки заробітку (доходу) відповідача на тверду грошову суму у розмірі 20 000 грн, позивачка посилалась на те, що при розірванні шлюбу відповідач запевнив її, що він більше не працює в морі і шукає роботу «на березі» і буде докладати зусиль для достойного забезпечення потреб дитини і лише тому вона і звернулась до суду із заявою про стягнення аліментів в порядку наказного провадження із розрахунку частини всіх доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 10.02.2023 року від 2 833 грн. до 28 330 грн.). Проте відповідач фактично платить аліменти у розмірі 2 500 грн. на місяць, що не покривало потреб дитини. Намагаючись обговорити дане питання з відповідачем, з яким припинила після розірвання шлюбу будь-яке спілкування, позивач дізналась, що той не залишив роботу в морі і продовжив працювати на суднах за контрактами з іноземними компаніями. Оскільки відповідач не відображає свої доходи у визначеному законом порядку, і перераховує свою заробітну плату на рахунок відкритий на іншу особу, з нього виконавцем стягуються аліменти, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, в даному випадку 2 500 грн на місяць, що підтверджується квитанціями за 2020-2022 роки, наданими самим відповідачем (а.с.128-154, том 2). Оскільки цих коштів не вистачає для повноцінного утримання дитини, а відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, і станом на 2020 рік матеріальне становище відповідача змінилося у бік покращення, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів з частини на тверду грошову суму 20 000 грн на місяць. Відповідно до листів з банківських установ, відповідач позакривав усі свої відкриті рахунки та починаючи з лютого 2020 року у нього не має жодного відкритого банківського рахунку. З метою з`ясування фактичних доходів відповідача станом на теперішній час, позивачка просила витребувати з банківських установ інформацію про наявність відкритих рахунків на ім`я матері відповідача ОСОБА_4 за період з 01.01.2019 року по день надання відповіді. Дане клопотання було обґрунтовано тим, що відповідач приховує інформацію щодо своїх доходів, а тому його заробітня плата може нараховуватися на відкритий рахунок його матері, яка з ним перебуває у тісних стосунках. 31.10.2023 року Одеський апеляційний суд задовольнив клопотання позивачки та відповідними ухвалами витребував інформацію з банківських установ про відкриті та закриті рахунки матері відповідача ОСОБА_4 за період з 01.01.2019 року по день надання відповіді. Відповідно до відповіді АТ «Сенс Банк», ОСОБА_4 є клієнтом Банку, та має відкритий рахунок № НОМЕР_8 в доларах США, на який були здійсненні наступні зарахування: - 21.08.2019 року 2 115 доларів США - 23.09.2019 року 4 515 доларів США; - 17.10.2019 року 4 495 доларів США; - 19.11.2019 року 4 495 доларів США; - 17.12.2019 року 4 465 доларів США; - 17.01.2020 року 4 495 доларів США; - 18.02.2020 року 4 495 доларів США; - 16.03.2020 року 2 635,29 доларів США; - 16.11.2020 року 2 022,33 доларів США; - 14.12.2020 року 4 520,59 доларів США; - 19.01.2021 року 4 432,14 доларів США; - 17.02.2021 року 4 445 доларів США; - 17.03.2021 року 4 494, 10 доларів США; - 19.04.2021 року 689,67 доларів США; При цьому, в графі «призначення платежу» вказано компанії, які перераховували зазначені кошти: Bestrano investments ltd Drake Chambers, P.O.BOX 3 ROAD TOWN, TORTOLA (столиця Британських Віргінських Островів, розташована на острові Тортола, найбільший порт острова та адміністративний центр Британських Віргінських островів); та 1/Prime tanker Management INC. Trus 1/T company complex 2/Ajeltake Roald 3/M (Республіка Маршаллові Острови), а підставою перерахування коштів зазначено: «заробітня плата, або заробітня плата члена екіпажа». Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивачки, що заробітня плата відповідача, перераховується на рахунок його матері ОСОБА_4 . При цьому, доказів того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , інвалід другої групи, працює на морських суднах, у судновласників зазначених вище компаній, які перераховували на її рахунок заробітню плату, не має. В той же час вбачається, що нарахування заробітної плати на рахунок матері відповідача збігається з періодами виїзду відповідача за кордон (а.с. 33, 82 том 2) та укладення на передодні рейсів ним договорів з ТОВ «Уніпрайм» про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном (19.06.2019 року, 02.09.2020 року, 18.08.2021 року, а.с. 108-113, том 2). Разом з тим, відповідачем не доведено та не спростовано, з якою метою він укладав договори про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном та перетинав кордон України. За останні 12 місяців, що передували зверненню позивача до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини та видання Суворовським районним судом м. Одеси відповідного судового наказу від 12.08.2019 року, на рахунок відповідача № НОМЕР_9 , як вбачається з виписки ПАТ «Укрсоцбанк», були здійсненні наступні зарахування: - 25.07.2018 року 4 495 доларів США - 27.08.2018 року 4 574 доларів США; - 21.09.2018 року 4 495 доларів США; - 24.10.2018 року 4 476,32 доларів США. Інших надходжень грошових коштів починаючи з 25.10.2018 року і до часу видання Суворовським районним судом м. Одеси 12.08.2019 року судового наказу про стягнення аліментів у наданих Банком виписках по рахунках не вбачається, а представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тищенко С.Ю. відповідних відомостей та доказів ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не повідомив та не представив. Таким чином, аналізуючи дані заробітної плати відповідача по вказаному рахунку, вбачається, що загальний дохід відповідача в 2018 році складав 18 040,32 доларів США (4 495 + 4 574 + 4 495 + 4 476,32) або в середньому 1 503,36 доларів США на місяць (18 040,32/12). Наступні 12 місяців після видання Суворовським районним судом м. Одеси 12.08.2019 року судового наказу про стягнення аліментів на рахунок матері відповідача відбулись наступні надходження заробітної плати відповідача: - 21.08.2019 року 2 115 доларів США - 23.09.2019 року 4 515 доларів США; - 17.10.2019 року 4 495 доларів США; - 19.11.2019 року 4 495 доларів США; - 17.12.2019 року 4 465 доларів США; - 17.01.2020 року 4 495 доларів США; - 18.02.2020 року 4 495 доларів США; - 16.03.2020 року 2 635,29 доларів США; а всього 31 710,29 доларів США або в середньому 2 642,52 доларів США на місяць (31 710,29/12). При цьому, як вбачається з довідки Державної Прикордонної Служби України від 19.10.2021 року (а.с.82, том 2) відповідач 09.10.2021 року виїхав за межі України, що не виключає виїзд з метою відвідування рейсу, оскільки за два місяці до виїзду, а саме 18.08.2021 року відповідачем укладався з ТОВ «Уніпрайм» договір про надання посередницьких послуг з працевлаштування за кордоном (а.с.112-113, том 2). Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вбачає наявність підстав для висновку про збільшення доходу відповідача і поліпшення його майнового стану на час звернення позивача до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, та як слідство погоджується з висновком районного суду про зміну способу стягнення з відповідача аліментів, які стягуються з нього за судовим наказом, з частини заробітку/доходу відповідача на тверду грошову суму. Аналізуючи визначену судом першої інстанції грошову суму 10 000 грн. на місяць, судова колегія вважає, що з урахуванням встановлених у справі обставин, відповідач може надавати дитині матеріальну допомогу у розмірі 12 000 грн. на місяць, оскільки він не довів факт свого повернення в Україну після виїзду за межі України у жовтні 2021 року, не довів факт припинення відвідування ним рейсів, не підтвердив розмір свого теперішнього доходу та наявність інших утриманців в розумінні Закону. До того ж, 12 000 гривень з розрахунку середньомісячної заробітної плати (доходу) на місяць наведеної вище, навіть з урахуванням мінливості самого заробітку і доходу, а також змінюваності їх розміру, жодним чином не може вважатися надмірним фінансовим тягарем для відповідача. Крім того, таке збільшення колегія суддів вважає розумним і співмірним. Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що на його утриманні перебуває мати, оскільки таких доказів відповідачем не надано. Доводи апеляційної скарги відповідача, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, суд не врахував, що відповідач має проблеми зі здоров`ям, йому видалили грижу, зробили операцію та видалили вени на обох ногах є неспроможніми, оскільки висновки лікарів датовані 2014-2015 роками, та ці обставини як не перешкоджали так і не перешкоджають відповідачу після перенесених в 2014-2015 роках операцій, і надалі перебувати у трудових відносинах з іноземними судновласниками та відвідувати рейси. Доводи апеляційної скарги відповідача, що позивач не довела необхідність стягнення аліментів у більшому розмірі, є також неспроможніми, оскільки з віком, потреби дитини збільшуються, а відповідач, з урахуванням встановлених обставин, може надавати дитині матеріальну допомогу у більшому розмірі. Доводи апеляційної скарги позивачки, наведені в тому числі у її письмових поясненнях від 09.02.2024 року, що середньомісячний дохід відповідача згідно наведеного вище рахунку, складає 4 360,30 доларів США, а тому він може сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 20 000 гривень на місяць, не відповідають правильному здійсненню позивачкою середнього доходу відповідача. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що 12 000 гривень, є достатнім розміром аліментів, який відповідач, з урахуванням встановленого його доходу, спроможній сплачувати та такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини. При цьому, суд звертає увагу позивачки, що мати дитини так само несе обов`язок по утриманню та забезпеченню дитини. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій. Що стосується вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, то колегія суддів виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просила стягувати з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину у щомісячному розмірі 5 600 гривень, які складаються з 1600 гривень на лікування та 4000 грн на розвиток таланту дитини. При цьому позивачка посилалась на те, що дитина має ряд захворювань, які потребують тривалого лікування, а саме: міопію слабкого ступеню, дисплазію сполучної тканини, гіпермобільність суглоб кінцівок, плоско-вальгусну деформацію стоп. Як зазначала позивачка, лікарем-офтальмологом мережі оптик «Люксоптика» для запобігання розвитку у дитини міопії слабкого ступеню, їй рекомендовано проходити курс апаратного лікування - 10 процедур один раз на рік, вартістю 1500 грн за курс. Крім того, дитині рекомендовано приймати препарати цикломеду 1%, вартість якого на рік складає 2 608 грн та ірифрину 2,5%, вартість якого на рік складає 1 692 грн. Лікарем хірургом дитині рекомендовано наступні процедури: ЛФК курс по 10 занять два рази на рік, вартістю 5 500 грн; масажі курс 10 процедур два рази на рік, вартістю 5 100 грн. Крім того, лікарем-хірургом рекомендовано дитині носити ортопедичні устілки (супінатори), змінюючи їх кожні три місяці. Вартість однієї пари супінаторів, як зазначає позивачка, становить 800 гривень, а отже чотири пари на рік складають 3 200 гривень. Таким чином загальна вартість на лікування дитини становить 19 600 гривень на рік або 1600 грн на місяць. Разом з тим, як зазначає позивачка, дитина має здібності до черлідингу, у зв`язку з чим відвідує заняття в клубі ФОП ОСОБА_5 , щомісячна вартість яких складає 700 грн. Додатково дитині рекомендовано відвідувати раз на рік влітку спортивний табір в м.Пінськ (Білорусь), вартість перебування в якому коштує 280 доларів США та 100 доларів США коштує проїзд. Для розвитку своїх здібностей дитина бере участь у спортивних змаганнях, які проходять в м.Одесі та м.Києві, загальною вартістю 3000 грн. Також раз на рік дитина бере участь у змаганнях, які проходять за кордоном, приблизна вартість яких складає 550 Євро, що на момент подачі позову становить 18 150 грн. Для участі в змаганнях дитині необхідно придбати раз на рік костюми, в кількості 3 шуки, загальною вартістю 4 500 грн та повсякденну форму, загальна вартість пошиття якої на рік складає 3 600 грн. Отже щорічні витрати на розвиток таланту дитини складаються з: 8400 грн оплата тренувань; 8100 грн вартість спортивної форми та костюмів; 21 150 грн вартість участі у змаганнях; 380 доларів США, що на момент подачі позову складає 10 640 грн. літній табір, що в загальній сумі становить 48 300 грн на рік, або 4000 грн в місяць. Таким чином загальна сума додаткових витрат на дитину в місяць становить 5 600 грн, яка складається з 1600 грн на лікування та 4000 грн на розвиток таланту дитини. Колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17. Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Тобто, якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини. Тому, заявляючи вимоги про одноразове стягнення додаткових витрат на дитину, необхідно надати докази усієї суми фактично понесених витрат, в той час, як заявляючи про періодичні або постійні витрати, позивач повинен довести їх необхідність. Тобто якщо ці витрати пов`язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов`язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у поглибленому вивченні іноземної мови, що підтверджується відзнакою у мовних олімпіадах або перемогою у конкурсах або навпаки потреба у заняттях у зв`язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості. Якщо ці витрати пов`язані з особливим станом здоров`я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити. Як вбачається з довідки КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» ОМР від 20.07.2020 року № 523, ОСОБА_3 12.03.2020 року була оглянута приватним лікарем-офтальмологом, який поставив дівчинці діагноз «Міопія слабкого степеню» та рекомендував дотримуватися зорового режиму, користуватися три тижні на ніч перед сном каплями цикломед 1% по 1 каплі в око та пройти курс апаратного лікування з 10 процедур. Повторний огляд рекомендував планувати після пройденого лікування. 10.06.2020 року дівчинка в-друге була оглянута приватним лікарем-офтальмологом, який рекомендував їй дотримуватися зорового режиму, один місяць на ніч перед сном використовувати каплі ірифрин 2,5% по 1 каплі в око, та прийти на плановий огляд через 2 місяці. Таким чином вбачається, що рекомендації лікаря-офтальмолога мали періодичний характер, каплі цикломед 1% призначалися на три тижні, каплі ірифрин 2,5% на 1 місяць, а курс апаратного лікування з 10 процедур разово. При цьому, позивачкою не надано доказів «чеків» про фактичне понесення нею на зазначене вище лікування витрат, що в такому випадку унеможливлює суд визначити розмір стягнення з відповідача половини понесених позивачкою додаткових витрат. Крім того, відповідно довідки КНП «Дитяча міська поліклініка № 2» ОМР від 20.07.2020 року № 523, ОСОБА_3 15.07.2020 року була оглянута лікарем-хірургом, який поставив дівчинці діагноз «Дисплазія сполучної тканини, гіпермобільність суглобів кінцівок, плоско-вальгусна деформація стоп» та рекомендував ЛФК, масажі, сольові ванночки, супінатори. При цьому, доказів того, що дівчинка дотримувалась чи дотримується рекомендацій лікаря-хірурга, зокрема відвідування дитиною лікувально фізичної культури, курсів масажу, використання нею супінаторів, тощо, позивачкою не надано. До того ж, рекомендації лікаря-хірурга не містять інформації, що супінатори необхідно дівчинці змінювати кожні три місяці, як про це зазначала позивачка. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками районного суду, що рекомендації лікарів мали періодичний характер та не містять інформації про те, що дитина потребує тривалого лікування. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками районного суду і про те, що відвідування дитиною занять з черлідингу не є у розумінні ст. 185 СК України тими витратами, які викликані особливими обставинами, а є добровільним волевиявленням матері дитини. Довідка з ГО «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд» від 04.06.2020 року, на яку посилається позивачка (а.с.83, том 1), свідчить лише про відвідування малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2019 року занять в клубі черлідингу ФОП ОСОБА_5 три рази на тиждень. При цьому доказів (рекомендацій лікарів/педагогів) про те, що дитина потребує цих занять для нормалізації свого розвитку, або, що дитина має особливі здібності до черлідингу позивачкою не надано. В даній ситуації, відвідування дитиною занять з черлідингу відноситься до загального розвитку дитини і не є обов`язковим, а є добровільним волевиявленням одного із батьків матері дитини та не пов`язаний з особливими обставинами, що мають істотне значення. Крім того заявляючи вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат для участі дитини у змаганнях з черлідингу, на одяг для участі в змаганнях, на спортивний табір в м.Пінськ, який розташований в Руспубліці Білорусь, та інше, позивачка не надає жодних доказів про вартість заявлених нею вимог або про понесення нею цих витрат. Інформація, яка наведена в довідці ГО «Одеська обласна федерація черлідингу груп підтримки спортивних команд» від 04.06.2020 року про вартість участі у змаганнях в м.Одесі та м.Києві, про вартість проїзду та проживання в отелі м.Києва, про вартість проживання в таборі м.Пінськ, який розташований в Руспубліці Білорусь та проїзд до нього, про вартість необхідного одягу для участі в змаганнях, не скріплена жодними відповідними документами, що враховуються при визначенні розміру стягнення додаткових витрат. Разом з тим, досліджуючи заяву позивачки про стягнення з відповідача додаткових витрат, колегія суддів вбачає, що позивачка просила стягнути з відповідача всю суму додаткових витрат, які як вважає вона, потребує дитина. Проте, сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків, суд відносить частину витрат на іншого. Тобто, при зверненні із заявою до суду про стягнення додаткових витрат на дитину, позивачка повинна вимагати стягнення з відповідача лише половину додаткових витрат, а іншу частину покладати на себе. За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведість позивачкою стягнення з відповідача додаткових витрат. Що стосується витрат на правову допомогу, то колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст..133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.1-2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.1-2 статті 15 ЦПК). Відповідно до ст..137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, аналізуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18. При цьому докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (постанова Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19). Матеріалами справи встановлено, що 20 травня 2020 року ОСОБА_2 уклала з адвокатом Івановою Ганною Степанівною договір № 20/05/2020 про надання правничої допомоги. Відповідно п.3.1. 3.1.2. Договору, сторони погодили, що клієнт за надання правової допомоги у цивільних правовідносинах (збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину) сплачує адвокату гонорар у розмірі 30 000 грн. Сплата гонорару відбувається в готівковій формі в момент укладення договору з оформленням відповідних документів (а.с.84-86, том 1). Згідно касового ордеру № 20/05/2020 ОСОБА_2 сплатила адвокату Івановій Г.С. 30 000 гривень гонорару за надання правової допомоги (а.с.87, том 1). При зверненні з позовом до суду, позивачка вказувала, що очікує понести на правову допомогу адвоката 30 000 гривень, надавши суду копію договору, в якому сторони погодили фіксований розмір гонорару у 30 000 грн та квитанцію про оплату вказаних послуг. 04.03.2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву позивачки, в якому заявив клопотання про зменшення розміру стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на те, що розмір витрат не співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, та обсягом наданих послуг. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, районний суд, з урахуванням принципу розумності, адекватності та реальності наданих адвокатських послуг, дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 12 000 гривень правової допомоги. При цьому суд враховував пропорційність задоволених вимог та заяву відповідача про зменшення розміру правової допомоги, а відтак доводи апеляційної скарги позивача та відповідача не спростовують правильність зроблених висновків районного суду. За таких обставин, апеляційні скарги слід задовольнити частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року в частині вирішення питання щодо зміни способу стягнення аліментів змінити, виклавши його зміст наступним чином «змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки (1/4 частини) на тверду грошову суму 12 000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 ». В іншій частині рішення залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович, та ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Іванова Ганна Степанівна задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2023 року в частині вирішення питання щодо зміни способу стягнення аліментів змінити, виклавши його зміст (в тому числі резолютивну частину) наступним чином. Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 12.08.2019 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частки (1/4 частини) на тверду грошову суму 12 000 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням (постановою) законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 15.03.2024 року. Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова