Постанова Дніпровський апеляційний суд № 176/7/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2948/24 Справа № 176/7/24 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 81 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024 року про відмову у видачі судового наказу у справі за заявою акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", боржник - ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024 рокуу видачі судового наказу за заявою АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 , відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для видачі судового наказу, оскільки із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, а заявником суду не надано доказів приєднання ОСОБА_1 до умов типового договору постачання природного газу, так і документального підтвердження споживання природного газу. Не погодившись з такою ухвалою суду, АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулось з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час звернення до суду із заявою про видачу судового наказу ними було дотримано вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу у розумінні положень ст. 163 ЦПК України. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив із того, що із поданої АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу з ОСОБА_1 , а заявником суду не надано доказів приєднання останнього до умов типового договору постачання природного газу, так і документального підтвердження споживання природного газу, а тому вважав, що відсутні підстави для видачі судового наказу. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке. За змістом розділу ІІ ЦПК України наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер. Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права. Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Частиною 3 статті 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Відповідно до частини 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2 - 1 ) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Відповідно до частини 3 статті 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу. Згідно положень пункту 5 частини 2 статті 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Також, у відповідності до пункту 4 частини 3 статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Судовий наказ може бути видано за наявності як відповідних договорів про надання таких послуг, так і інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Таким чином, заявнику слід лише довести, що він дійсно надає житлово-комунальні послуги та перед ним існує заборгованість із сплати за надані житлово-комунальні послуги. Стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, презюмується самою подачею заяви, в цьому і є сутність наказного провадження, надати вразливій стороні максимально легкий спосіб захисту порушеного права. В той же час, і друга сторона не позбавлена можливості захисту його права, шляхом подачі, в установленому процесуальним законом порядку, заяви до суду про скасування судового наказу. Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Згідно п. 1.2. та п. 1.3. розділу І Типового договору, умови цього договору однакові для всіх споживачів, та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРС. Даний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептуванням договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви - приєднання, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є побутовим споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються заявником на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 844 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1091 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 844»), по об`єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердженням користування боржником послугами, наданими заявником згідно Типового договору за адресою: АДРЕСА_1 є інформація, зазначена у довідці про фінансовий стан споживача, яка додана до заяви про видачу судового наказу, відповідно до якої, у березні 2023 року боржником було сплачено 258,35 грн за отримані ним послуги у відповідності до умов типового договору. Таким чином, факт приєднання споживача до умов Типового договору розподілу природного газу та фактичне користування послугами згідно даного договору підтверджується наданими до суду першої інстанції доказами, а саме: примірником типового договору розподілу природного газу, довідкою про фінансовий стан особового рахунку, розрахунком суми заборгованості за розподіл природного газу, копією досудового попередження з доказами направлення боржнику. Разом з цим, доказом приєднання до умов типового договору є, зафіксоване в реєстрах зняття показань лічильника газу, документально підтверджене споживання природного газу. Отже, подана АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз"заява про видачу судового наказу свідчить про виникнення (порушення) права грошової вимоги, за якою заявником подану заяву про видачу судового наказу. Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу було додано всі наявні у заявника документи, якими він обґрунтовував свої вимоги щодо стягнення з боржника заборгованості за послуги з розподілу природного газу, висновки суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 165 ЦПК України, недоведення заявником виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою подано заяву про видачу судового наказу, є помилковим. Однак, суд першої інстанції належної уваги не звернув, чим порушив права заявника на доступ до правосуддя, оскільки згідно цивільного законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті. Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" - задовольнити. Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 січня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: В.С. Городнича М.Ю. Лопатіна