Постанова Київський апеляційний суд № 359/3057/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 лютого 2024 року м. Київ Справа № 359/3057/21 Провадження: № 22-ц/824/2830/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Верланова С. М., Нежури В. А., секретар Цуран С. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І.Н. на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року та на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Муранової-Лесів І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Бориспільської окружної прокуратури, Київської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, у с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 28.11.2020 року о 9 годині ранку, п'ять невідомих осіб, на чолі із заступником начальника СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Корольчуком Б.JI., без пред`явлення посвідчень та без пред`явлення ухвали суду на проведення обшуку, пройшли до його квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та безперешкодно пересуваючись квартирою почали проводити обшук. Що саме шукали, ОСОБА_1 було невідомо, скористатись правовою допомогою адвоката під час обшуку, який тривав 2 години, йому не дозволили. Зазначив, що під час обшуку у нього були вилучені речі, а саме : iPhone 7+ ІМЕІ НОМЕР_1 , iPhone XR ІМЕН: НОМЕР_2 ІМЕІ2: НОМЕР_3 , iPhone 4s ІМЕІ НОМЕР_4 , ноутбук SONY SVS131A12V серійний номер: 4-256 312-01 із зарядним пристроєм до нього. Вказував, що копія протоколу обшуку йому надана не була. 01.12.2020 року він звернувся до Бориспільської місцевої прокуратури із заявою про надання інформації щодо незаконного обшуку в його квартирі. Листом Бориспільської місцевої прокуратури від 03.12.2020 року його було повідомлено про те, що відкрито кримінальне провадження № 12020110100001988 від 28.11.2020 за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вказаний обшук проводився на підставі 233 КПК України та в подальшому, слідчим за погодженням з прокурором невідкладно направлено клопотання про проведення обшуку до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду. На адвокатський запит Бориспільським міськрайонним судом було надано відповідь від 07.12.2020 року про те, що слідчий Іваніченко А.С. через канцелярію суду 07.12.2020 року подав клопотання про проведення обшуку за адресою ОСОБА_1 , через 9 днів після самого обшуку. 30.11.2020 року він, ОСОБА_1 , звернувся до слідчого Іваніченка А.С. із заявою про повернення вилученого майна. Листом № 21727 від 03.12.2020 року слідчий Іваніченко А. С. повідомив, що скеровано клопотання про арешт майна разом із клопотанням про проведення обшуку та надав копію витягу з ЄРДР та копію протоколу обшуку.08.12.2020 року слідчим суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області було відмовлено в клопотанні про накладення арешту на вилучені речі. 09.12.2020 року він отримав вилучені речі, крім вилученого телефону iPhone 4s ІМЕІ: НОМЕР_5 , який слідчий відмовився віддати, пояснивши що телефон перебуває на експертизі. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2020 року було зобов`язано старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Іваніченко А.С. повернути йому мобільний телефон. 22.03.2021 року він, позивач,отримав лист від слідчого Бондаренко Д.В. , що вказаний мобільний телефон йому не передавався, тому, повернути його він не має можливості. Станом на дату подання позову до суду телефон йому не повернули. Зазначив, що він змушений був нести додаткові витрати на покупку іншого мобільного пристрою у розмірі 47 600 грн,оскількимодель телефону iPhone 4s виробником вже давно не виготовляється. Окрім того, він зазначив, що під час проведення незаконного обшуку 28.11.2020 року та після, у нього відбувся гіпертонічний криз, і значно погіршилось здоров`я, у зв`язку із чим, він звернувся до лікарні. Вказує, що невротичний синдром та гіпертонічна хвороба, яка з`явилась після неправомірних дій в його квартирі, і до цих пір дають про себе знати. Протиправні дії осіб, які проводили обшук, завдали йому значних переживань, позбавили його впевненості в майбутньому та можливості вести звичний спосіб життя, здійснювати заплановані витрати, керувати роботою. Стверджує, що після проведення обшуку в нього погіршився сон, що досі проявляється в періодичному безсонні. Втрата телефону та всіх цінних контактів на ньому іноземних інвесторів та спонсорів проектів, які він веде за родом своєї діяльності, призвела до того, що він поніс майнові втрати. Протягом всього часу він не може вести нормальну підприємницьку діяльність, оскільки всі його думки зайняті тим, як відновити справедливість. Крім того, дії співробітників поліції та прокуратури принизили його як людину, завдали моральної шкоди та призвели до моральних страждань та інших негативних наслідків. Він втратив довіру батьків та всіх сусідів, які спостерігали за неправомірними діями правоохоронців під час обшуку, до нього доходять плітки ганебного характеру, які після обшуку набули поширення і серед бізнес партнерів. На даний час поновлення прав вимагає від нього додаткових зусиль по організації свого життя. Неодноразове відвідування поліцейського відділку із адвокатом для поновлення порушених прав і повернення цінного майна, не дали очікуваного результату. Протиправними діями йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 500000 грн. Розмір моральної шкоди розрахований з урахуванням ступеня протиправності дій правоохоронних органів та їх безпосередньої вини у цьому. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 13 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним обшуком та бездіяльністю органу досудового розслідування щодо повернення тимчасово вилученого майна, в розмірі 13000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2023 року стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), частину понесених обґрунтованих судових витрат на правничу (правову) допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 355 грн 50 коп. Не погодившись із такими судовими рішеннями, заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. подав апеляційні скарги. На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Вказував, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст. 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 1,2,3,13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки вказані норми цивільного законодавства не підлягають застосуванню у даних правовідносинах, з огляду на те, що Київська обласна прокуратура не віднесена до переліку суб`єктів, якими може бути завдана шкода згідно з вказаних положень ст. 1174 ЦК України. Зазначив, що статті 1173,1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, зокрема, зазначив, що цими правовими нормами передбачається, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди. Також зазначив, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність мморальної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральну шкоду та її результатом - моральною шкодою, а обов`язок доведення наявності такої шкоди покладається на позивача, чого останнім не було доведено. На обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення зазначив, що тривалість підготовки та загальна вартість виконаних робіт адвокатом є необґрунтованою, при цьому, жоден долучений позивачем документ не підтверджує їх вчинення саме у межах спірної справи. Окрім того, просив звернути увагу, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували сплату коштів адвокату у розмірі 5167,87 грн, що ставить під сумнів реальність понесення таких витрат. Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, зазначив, що, порушивши право на недоторканість житла, право приватної власності та право на правову допомогу, посадові особи завдали моральної шкоди не тільки йому, але і особам, які проживають разом з ним. Окрім того, зазначив, що він був необізнаний на підставі чого,і відповідно до яких документів сталось втручання в його приватну власність. Просив звернути увагу суду, що отримав телефон лише 27.01.2022 року, тобто, через півтора роки після незаконного вилучення.На підставі викладеного, вважає, що суд першої інстанції належно встановив незаконність дій відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного Управління Державної казначейської служби України в Київській області Олександр Жилін підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати. При цьому, зазначив, що ГУ ДКС України в Київській області є неналежним відповідачем, оскільки жодних прав та інтересів позивача не порушували. В судовому засіданні представник Київської обласної прокуратури Шокал Ю.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом 28.11.2020 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками поліції Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області проведено обшук(т. 1 а. с. 11-13) . В ході обшуку було виявлено: мобільні телефони - iPhone 7+ ІМЕІ НОМЕР_1 , iPhone XR ІМЕІ : НОМЕР_2 ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , ІМЕІ НОМЕР_7 , iPhone 4S ІМЕІ НОМЕР_8 , зарядний пристрій для ноутбука, ноутбук SONY SVS131A12V серійний номер: 4-256 312-01. Згідно з листом Бориспільської місцевої прокуратури від 03.12.2020 року № 1544 вих. 20, адресованим на ім`я позивача ОСОБА_1 , СВ Бориспільським ВП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 28.11.2020 року за № 12020110100001988 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. В рамках досудового розслідування виникла необхідність у проведенні ряду слідчих дій, в тому числі, обшуку житла, який проводився на підставі ст. 233 КПК України (т.1 а. с. 17) . Відповідно до листа старшого слідчого СВ Бориспільського відділу поліції ГУ НП в Київській області Іваніченка А. від 03.12.2020 року № 21727, адресованого представнику позивача - адвокату Гостєвій К.М., Вилучені речі визнані речовими доказами, стосовно них скеровано клопотання про арешт майна до Бориспільського міськрайонного суду Київської області разом із клопотанням про надання дозволу на обшук в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України (т.1 а.с. 18). 28.11.2020 року Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Київській області зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань КП №12020110100001988 за ст. 194 ч. 2 КК України за фактом того, що 27.11.2020 року близько 21:20 за адресою : АДРЕСА_2 , не встановлена особа здійснила умисне пошкодження двох автомобілів «Шкода Октавіа» шляхом підпалу (т.1 а.с. 19). Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Іваніченка А.С. про обшук квартири по КП № 12020110100001988 (т.2 а.с. 69 та а.с. 48-51 матеріалів клопотання про надання дозволу на проведення обшуку). За змістом вказаної ухвали встановлено, що старший слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області Іваніченко А.С. не приєднав до поданого клопотання достатні докази на підтвердження того, що у вказаній квартирі переховувались особи, причетні до вчиненні злочину, або зберігались докази, які могли бути знищеними, зокрема, горючі речовини та матеріали, що можуть самозайматись, займатись від джерела запалювання або здатні до самостійного горіння, та які можуть бути використані для вчинення підпалу. Натомість, мобільний телефон марки «iPhone 7+», іmeі: НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «iPhone ХR», іmеі: НОМЕР_2 ; ноутбук марки «Sony» моделі SVS 131 А12V з серійним номером: 4-256 312-01, а також зарядний пристрій до ноутбука не є ні знаряддями вчинення злочину, ні об`єктами кримінально протиправних дій, та не можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказане майно не відповідає жодному з критеріїв, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України. Також зазначено, що проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 є втручанням держави у право ОСОБА_1 на повагу до його житла. Таке втручання є свавільним, адже не ґрунтується на законі та не має жодного відношення до забезпечення кримінального судочинства. У той же день, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Іваніченка А.С. про арешт майна у кримінальному провадженні №12020110100001988 (т. 2, а. с.72-73). Ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2020 року скаргу адвоката Гостєвої К.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції Іваніченка А.С. задоволено частково, зобов`язано повернути ОСОБА_1 мобільний телефон iPhone 4S ІМЕІ НОМЕР_8 (т. 1, а. с. 24-25). Згідно з п. 9 довідки по кримінальному провадженню № 12020110100001988 від 28.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, до Департаменту кіберполіції НПУ направлено доручення про проведення огляду мобільного телефону iPhone 4S ІМЕІ НОМЕР_8 (т. 1 а. с. 141-142). При цьому, згідно з листом Департаменту кіберполіції НП України від 03.09.2022 року до ДКП управління протидії кіберзлочинам в місті Києві та відділу протидії кіберзлочинам в Київській області у період з 02.12.2020 по 31.12.2020 року доручення про проведення слідчих дій у порядку ст. 40 КПК України від 02.12.2020 року від старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Іваніченко А.С. на виконання не надходило (т.1, а. с.235). Відповідно до листа старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Бондаренка Д. В. від 12.01.2022 року було запропоновано власнику майна прибути до РУП ГУ НП в Київській області та отримати мобільний телефон iPhone 4S ІМЕІ НОМЕР_8 (т.1, а. с. 219). Згідно з клопотанням представника позивача Гостєвої К.М. , яке надійшло на адресу суду 09.02.2022року,мобільний телефон iPhone 4S ІМЕІ НОМЕР_8 отримано 27.01.2022 року (т. 1, а. с. 217- 218). В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач підтвердив факт отримання мобільного телефону iPhone 4S ІМЕІ НОМЕР_8 , при цьому, вказав, що телефон він отримав у неробочому стані, проте, доказів які б цю обставину підтверджували, суду не надав. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із встановлених під час судового розгляду фактів щодо проведення працівниками поліції Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області незаконного обшуку у квартирі позивача, та незаконного вилучення належного йому на праві власності майна, а також допущеної неправомірної бездіяльності щодо тривалого неповернення вилученого у позивача мобільного телефону з 28.11.2020 по 27.01.2022 рік, внаслідок чого, ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає як у простих душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого та членів його сім`ї, так і у моральних втратах у зв`язку з порушенням його нормальних життєвих зв`язків, неможливістю користуватися належним йому майном (мобільним телефоном), що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя (звернення за правовою допомогою, із запитами до органів поліції та прокуратури, із скаргами та цим позовом до суду). Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди суд виходив з виду, тривалості душевних страждань та вищезазначених негативних наслідків, та з урахуванням визначеного чинним законодавством порядку її відшкодування. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода (п.5 ч.1 ст.3 вказаного Закону). За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Статтею 3 Закону визначено, що, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Статтею 4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю. В силу вимог ст.12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. Частинами 2, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. З наявних в матеріалах справи доказів, у сукупності з положеннями діючого законодавства, вбачається, що позивачем не надано доказів на підтвердження доводів, що мобільний телефон був повернутий у неробочому стані та не підлягає відновленню, відповідно, не доведено факт заподіяння матеріальної шкоди, у тому числі у визначену позивачем розмірі 47 600 грн, тобто, у розмірі вартості нового мобільного телефону іншої марки та моделі. Колегія суддів бере до уваги той факт, що проведення незаконного обшуку, а також факт протиправної бездіяльності щодо повернення вилученого у ОСОБА_1 майна було неодноразово встановлено ухвалами слідчих суддів, до повноважень яких належить здійснення, у порядку передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст.3 КПК України). Правильниим є і всиновок суду, що належних і допустимих доказів щодо проявленої до позивача та його родини працівниками поліції зневаги, погроз застосування фізичної сили, протиправного обмеження у праві скористатися правової допомогу під час проведення обшуку, а також наявності причинно-наслідкового між фактом проведення обшуку та вилучення майна та погіршенням стану здоров`я (звернення до лікаря з приводу підвищення артеріального тиску та встановленого діагнозу: вегето-судинна дистонія, антено-невротичний синдром, гіпертонічна хвороба, мало місце 22.12.2020 року, в той час, як обшук проведений 28.11.2020 року) та наявністю інших негативних наслідків, позивачем надано не було. Зважаючи на встановлені судом першої інстанції факти, щодо проведення працівниками поліції Бориспільского РУП ГУНП в Київській області незаконного обшуку у квартирі позивача, та незаконного вилучення належного йомуна праві власності майна, а також допущеної неправомірної бездіяльності щодо тривалого неповернення вилученого у позивача мобільного телефону з 28.11.2020 по 27.01.2022 рік, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає як у простих душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, так і у моральних втратах, у зв`язку з порушенням його нормальних життєвих зв`язків, неможливістю користуватися належним йому майном (мобільним телефоном), що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя (звернення за правовою допомогою, із запитами до органів поліції та прокуратури, із скаргами та цим позовом до суду). Щодо доводів представника Державної казначейської служби України про те, що він виступає від власного імені, є окремим учасником цивільних відносин і не несе відповідальності за дії органів державної влади, колегія суддів зазначає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц. Оскільки Казначейська служба є органом, що здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду, доводи представника відповідача що він є окремим самостійним учасником цивільних правовідносин спростовуються вищенаведеним. Щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц , від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17. Розмір моральної шкоди необхідно визначати, виходячи з загальних положень ст. 23 ЦК України, відповідно до якої розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Враховуючи, що при визначені розміру моральної шкоди суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, тому, визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з виду та тривалості душевних страждань та вищезазначених негативних наслідків, та з урахуванням визначеного чинним законодавством порядку її відшкодування, правильно встановив, що з державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути моральну шкоду в розмірі 13000 грн, що станом на дату припинення протиправної бездіяльності - 27.01.2022 рік(повернення мобільного телефону) становило два розміри мінімальної заробітної плати (6500 грн), який на на думку колегії суддів, відповідає вимогам розумності та справедливості, та є достатнім відшкодуванням заподіяної немайнової шкоди. У справі, що переглядається, відповідачем не доведено, що незаконні дії під час проведення обшуку (без ухвали слідчого судді) не викликали у позивача душевних страждань. Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року. Щодо оскарження додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що розмір стягнення з відповідача моральної шкоди становить 13 000 грн, а заявлені до відшкодування судові витрати 23667,87 грн. Тому, враховуючи складність справи, об`єм виконаних адвокатом робіт, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, невідповідність зазначеного адвокатом часу перебування в судових засіданнях реальній їх тривалості відповідно до протоколів судових засідань, визначена стороною відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу, є завищеною і не являється співмірною, обґрунтованою і пропорційною об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи. Зокрема, зважаючи на подані заперечення щодо стягнення таких витрат, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, дійшов висновку про зменшення розміру її відшкодування до 355,50 грн. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. На виконання вимог зазначених положень позивач у позовній заяві зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає суму витрат на правову допомогу, довідка про які буде надана пізніше. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача надано: договір про надання правової допомоги № 041 від 14.07.2022, договір № 165 про надання правової допомоги від 28.11.2020року, акт наданих послуг від 13.07.2022 року, перелік та вартість послуг від 28.11.2020року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 165 від 13.07.2022 року на загальну суму 18 500 грн та довідку № 5 від 17.04.2023 року адвоката Григорук В.О. про внесення плати за послуги у розмірі 5167,87 грн. Представник Київської обласної прокуратури та ГУНП в Київській області просив зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки, заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи. В судовому засіданні в суді першої інстанції Бориспільської окружної прокуратури Гайфулін О.О. заперечував проти заяви та просив повністю відмовити у її задоволенні. У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ураховуючи відомості, викладені в акті наданих послуг, складеному 13.07.2022 року адвокатом Гостєвою К.М., вбачається, що чотири адвокатські запити, (вартість складання кожного - 1000 грн) подавалися до звернення з даним позовом до суду в межах надання правової допомоги у кримінальному провадженні, у якому був проведений обшук та вилучено тимчасово вилучене майно. Такі витратине можуть вважатися судовими витратами на правову допомогу у даній цивільній справі. При цьому, вимоги щодо відшкодування заподіяних збитків у зв`язку з витратами на правову допомогу для оскарження дій та бездіяльності працівників органу досудового розслідування в межах цієї справи позивач не заявляв. Крім того, витрати на правничу допомогу в сумі 500 грн щодо складання заяви про зменшення позовних вимог, не підлягають відшкодуванню оскільки подана представником позивача Гостєвою К.М. заява про зменшення позовних вимог позивачем в суді першої інстанції не була підтримана. Разом з тим, із зазначених представником позивача участі у шести судових засіданнях, фактично відбулися за участі адвоката Гостєвої К.М., чотири судові засідання (16.06.2021, 08.09.2021, 13.10.2021, 16.11.2021), вартість участі у яких становить 2000 грн за кожне засідання, враховуючи, що представництво інтересів у Бориспільському міськрайонному суді у шести судових засіданнях згідно з актом наданих послуг становить 12000 грн. (12000 грн. : 6 = 2000 грн) . З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що лише частина із зазначених у переліку видів правничої допомоги може бути визнана обґрунтованою та документально доведеною на загальну суму 15000 грн, а саме: складання позовної заяви (5 год. вартістю 5000 грн); клопотання про зміну відповідача та залучення співвідповідача (1 год. - 2000 грн), участь представника позивача у чотирьох судових засіданнях (8 000 грн). Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 2,37 % (заявлено позов на загальну суму - 54 7600 грн, задоволено на суму - 13000 грн), з урахуванням вимог п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог відшкодуванню підлягають понесені витрати на правничу допомогу на суму 355,50 грн (15000грн. х 2,37%). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував обставини справи, її складність, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, та, ураховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 355, 50 грн, які підлягають стягнення з Державного бюджету України, на користь позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано повну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки подані апеляційні скарги залишаються без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабця І.Н. залишити без задоволення. рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2023 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді С. М. Верланов В. А. Нежура