Ухвала КЦС ВС № 201/3838/23

УХВАЛА 15 березня 2024 року м. Київ справа № 210/3838/23 провадження № 61-3113ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самухи Анни Олександрівни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом виконувача обов`язки керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року виконувач обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: - зобов`язати звільнити та повернути державі в особі Дніпровської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,2260 га в районі будинку АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_1 шкоду, спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в загальному розмірі 227 311,14 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, позовні вимоги виконувача обов`язки керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити та повернути територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,2260 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід бюджету територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради шкоду, спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності площею 0,2260 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 227 311,14 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3 336,81 грн. 01 березня 2024 року КНП представник ОСОБА_1 - адвокат Самуха А. О. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року (надійшла до суду 04 березня 2024 року), у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог та закриття провадження у справі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У касаційній скарзі представник заявника просить поновити строк на касаційне оскарження, та зазначає, що копію оскаржуваної постанови заявником не було отримано, у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова зареєстрована 31 січня 2024 року, а забезпечено надання загального доступу - 01 лютого 2024 року. Також, представник заявника зазначає, що вона з 05 лютого 2024 року по 28 лютого 2024 року перебувала у відпустці. Просила поновити строк подачі касаційної скарги. Дослідивши клопотання представника заявника, Верховний Суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги. Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Самухи А. О. не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 674,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Представник заявника оскаржує рішення суду першої та апеляційної інстанції у повному обсязі. Позивач звернувся до суду з позовом у березні 2023 року та заявляв позовну вимогу немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру. Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 939 400,00 грн). При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем. Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 5 511,34 грн: 1) судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 3 409,67 грн (227 311,14*1,5%=3 409,67); 2) судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - 2 684,00 грн; 3) судовий збір за подачу касаційної скарги - 12 185,34 грн ((3 409,67+2 684,00)*200%=12 185,34); 4) сплачено судового збору - 6 674,00 грн; 5) доплата судового збору - 5 511,34 грн (12 185,34-6 674,00=5 511,34). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Самухи Анни Олександрівни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Самусі Анні Олександрівні процесуальний строк для подачі касаційної скарги. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самухи Анни Олександрівни на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць