Ухвала КЦС ВС № 757/25978/22-ц

УХВАЛА 15 березня 2024 року м. Київ справа № 757/25978/22-ц провадження № 61-3387ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року в справі за позовомОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями, встановив: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, у якому просила суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь шкоду в розмірі 190 000, 00 грн, завдану протиправними діями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України завдану шкоду в розмірі 190 000, 00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. 07 березня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року у вказаній справі. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн. Ціна позову в цій справі становить 190 000, 00 грн, що станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн). У касаційній скарзі представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Неманіхіна К. І. посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки апеляційним судом при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Проте такі посилання є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики. Також представник заявника вказує , що справа становить значний суспільний інтерес та має для ОСОБА_1 виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Посилається на те, що на сьогодні існує значна кількість спорів, які стосуються порушення прав вкладників. Зазначає, що розгляд деяких справ, як і справи ОСОБА_1 , є досить тривалим та після прийняття остаточного рішення у справі у вкладників банку по суті не залишається жодних варіантів для повернення власних коштів, якщо банк ліквідовано. Адвокат Неманіхіна К. І. також вважає, що справа має для заявника виняткове значення, оскільки її предметом є незаконне позбавлення позивача її ж грошових коштів, що очевидно має негативний вплив на матеріальний стан останньої. Наголошує, що у випадку відмови в перегляді постанови апеляційного суду в касаційному порядку позивач втратить вказані кошти, оскільки інших правових засобів для їх повернення у неї не залишилось. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені представником заявника обставини, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес. Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси широкого кола фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України, тощо. Проте касаційна скарга не містить належних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказували б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства. Стосовно посилання адвоката на виняткове значення для заявника цієї справи, то слід зазначити, що оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останньої внаслідок прийняття такого судового рішення. Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржуване судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалив: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої протиправними діями, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко