Ухвала КЦС ВС № 571/916/22

УХВАЛА 06 березня 2024 року м. Київ справа № 571/916/22 провадження № 61-2141ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України та Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; про встановлення факту проживання однією сім`єю, В С Т А Н О В И В : У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що заявниця, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 липня 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначила, що її брат - ОСОБА_2 загинув під час проходження військової служби. Вони проживали разом однією сім`єю, брат перебував під її опікою, вона займалася його вихованням і доглядом. Рішенням Рокитнівського районного суду від 16 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27 липня 2005 року до 05 липня 2013 року та з 15 лютого 2017 року до дня смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Скасовано рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2022 року, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що цей спір підлягає вирішенню Рівненським окружним адміністративним судом Рівненської області. Рівненський апеляційний суд може за її заявою, поданою протягом десяти днів з дня отримання постанови, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. Попереджено ОСОБА_1 , що повторне звернення в порядку цивільного судочинства з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Просить поновити строк на касаційне оскарження, врахувавши такі обставини. Рішенням Рокитнівського районного суду від 16 грудня 2022 року встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з братом ОСОБА_2 . Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року скасовано рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2022 року, провадження у справі закрито. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 07 квітня 2023 року передано Рівненському окружному адміністративному суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 571/916/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року зупинено провадження в адміністративній справі № 571/916/22 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 560/17953/21. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року поновлено провадження у справі № 571/916/22. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року провадження в адміністративній справі № 571/916/22 закрито, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вирішивши закрити провадження у справі, окружний адміністративний суд застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 січня 2024 у справі № 560/17953/21. Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо застосування норм права стосовно юрисдикції спору, вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Оскільки на час ініціювання цієї справи та її розгляду існували правові позиції, від яких відступила Велика Палата Верховного Суду 18 січня 2024 року, ця справа стала не підсудна адміністративному суду, а підлягає розгляду у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві, то ОСОБА_1 вважає, що строк на оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року пропущений з поважних причин. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 30 червня 2006 року щодо прийнятності заяви (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36). Право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та має бути пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 29 липня 1998 року у справі «Герен проти Франції»(Guerin v. France), п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Водночас такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain), п. 45). Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. У постанові від 30 березня 2020 року (справа № 826/10808/18) Верховний Суд зауважував, що тягар і негативні наслідки зміни судової практики не можуть бути перешкодою для доступу до суду. Верховний Суд вважає, що з огляду на ухвалені у цій справі судами попередніх інстанцій рішення щодо юрисдикції спору, зміну судової практики щодо юрисдикції спору, з метою доступу заявниці до суду необхідно поновити їй строк на касаційне оскарження. Інакше буде порушена сама сутність права доступу до суду. Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачений. Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає таке: суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у справі. Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року. Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 21 березня 2023 року. Витребувати із Рівненського окружного адміністративного суду матеріали справи № 571/916/22. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська