Ухвала КАС ВС № 400/12511/23

УХВАЛА 14 березня 2024 року м. Київ справа №400/12511/23 адміністративне провадження № К/990/7440/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 400/12511/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/872/20, виданого 16 вересня 2020 року; скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 15 червня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/872/20, виданого 16 вересня 2020 року; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/872/20, виданого 16.09.2020 та вжити всіх необхідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, зокрема, у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що в цій справі спір виник у правовідносинах з приводу рішень органу державної виконавчої служби. За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів у цій справі в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Проте скаржник жодним чином не обґрунтовує, яке значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ буде мати розгляд цієї касаційної скарги, а також не указує на наявність правової проблеми (колізіції, прогалини) застосування норм права, що потребує вирішенню Верховним Судом. Водночас у касаційній скарзі також не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку з посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Отже, перевіряючи матеріали касаційної скарги Судом установлено, що зміст ухвалених у цій справі судових рішень та доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики у такій категорії адміністративних справ. Тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити. Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі № 400/12511/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіО.А. Губська М.В. Білак В.Е. Мацедонська