Постанова 4824 № 757/13928/21-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/4463/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач) суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Марченка М. С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року в складі судді Волкової С. Я. у цивільній справі №757/13928/21-ц Печерського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про порушення авторського права та стягнення компенсації В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року позивач звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на порушення відповідачкою її авторських майнових прав на об`єкт її авторського права шляхом його незаконного використання для просування продажу товарів в мережі Інтернет, просила: стягнути з ОСОБА_1 на свою користь компенсацію у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що складає 480 000,00 грн за вісьмома фактами використання її об`єкта авторського права «Значок «Прапор двоколірний з тризубом жовтого та блакитного кольорів». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що у травні 2018 вона зафіксувала факти використання відповідачем в якості ілюстрації до оголошень про продаж товарів на ресурсах: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 видозміненої графічної форми твору « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що є частиною твору «ІНФОРМАЦІЯ_6»), яка охороняється свідоцтвом НОМЕР_3 від 29.12.2014 про реєстрацію авторського права. Дозвіл на використання об`єкта авторського права відповідач не отримала, авторську винагороду від прибутку не нарахувала, назви об`єктів авторства, вихідні дані та ім`я автора не зазначила. Вважала, що стягнення компенсації, передбаченої пунктом «г» частини 2 ст 52 Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 (далі Закон 3792-XII) є належним способом захисту її порушених прав. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року позов задоволено у повному обсязі. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про перегляд заочного рішення. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності доказів належного повідомлення відповідача у справі. Наявний в матеріалах справи конверт, який направлявся відповідачу, повернувся до суду із відміткою про невручення адресату у зв`язку із закінченням терміну його зберігання, що не є належним повідомленням. Інших доказів щодо належного повідомлення матеріали справи не містять. Вказувала, що суд не звернув уваги на те, що докази, долучені до матеріалів справи копії доказів не засвідчені належним чином, як то передбачено нормами ЦПК України. Зазначила, що надана до позовної заяви, копія свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір та висновок експерта №31-01 від 12.04.2019 не підтверджують права власності на графічні зображення значків, які, за твердженням позивача, були незаконно розміщені відповідачем у мережі Інтернет. Додав, що авторське право упорядника не поширюється на матеріали з яких складається твір, а охороняється структура розташування, оригінальна підбірка та систематизація. Суд не врахував застереження експерта, який зазначив, що вся надана на дослідження інформація прийнята ним як достовірна та спеціально не перевірялася. Крім того, експертний висновок не відповідає на питання чи є надані позивачем графічні зображення значків, наведені як докази незаконного їх розміщення відповідачем, ідентичні тим, які входять в збірку творів, право на яку має позивач на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права. Також зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з пп. «г» ст. 10 Закону 3792-XII державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України, символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств установ та організацій не є об`єктами авторського права. Додав, що в судах неодноразово розглядалися тотожні справи за позовами ОСОБА_2 до яких долучалися аналогічні докази та заявлялися ті ж вимоги до інших відповідачів. В усіх справах, ОСОБА_2 відмовляли у задоволенні позовних вимог. Крім того, звертав увагу, що позивач звернулася до суду у березні 2021 року, а з 15.05.2018 ст. 52 Закону 3792-XIIвикладено в новій редакції, яка не передбачає розрахунку компенсації, у спосіб здійснений позивачем у даній справі. За вказаних обставин, просила скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Позивач, скориставшись наданим правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якій посилалася на необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо належності майнових прав на графічне зображення значка позивачу. Вказувала, що подання апеляційної скарги у даній справі поза річним строком, порушує принцип правової визначеності, оскільки рішення суду першої інстанції набуло статусу остаточного рішення суду 18.06.2022. Додала, що презумпція авторства не була спростована відповідачем, а піддані сумніву свідоцтво та висновок експерта не спростовані документально. За вказаних обставин просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2022 залишити без змін. Представник відповідача - Пащенко П. М. в судовому засіданні надав пояснення тотожні, зазначеним в апеляційній скарзі, підтримав її та просив задовольнити з підстав, наведених в ній. Позивач ОСОБА_2 - належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, шляхом підтвердження отримання кореспонденції на її електронну адресу, з якої вона здійснювала листування із судом та зазначала у процесуальних документах, в судове засідання не з`явилася. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - Пащенка П. М. , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог про порушення авторських прав позивача. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне. За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав як автора графічної форми твору «значок «Прапор двоколірний з Тризубом жовтого та блакитного кольору», що є частиною складного твору «ІНФОРМАЦІЯ_9». З наведеного слідує, що саме на позивача покладено обов`язок надати докази на підтвердження її авторства на графічну форму твору «значок « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в тому числі як частини збірки творів. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України). Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження свого авторства на графічну форму твору «значок « ІНФОРМАЦІЯ_5 » як часини збірки творів, позивач надала копію свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 на Збірку творів «ІНФОРМАЦІЯ_7»)» автором якої вказано ОСОБА_2 та висновок експерта №31-01 від 12.04.2019, здійснений на замовлення громадянки ОСОБА_2 . Однак ІНФОРМАЦІЯ_6»)» є збірником творів у розумінні п. 15 ст. 8 Закону 3792-XII, в редакції чинній на час виникнення правовідносин, а саме збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування) (ст. 19 Закону 3792-XII) Отже, ІНФОРМАЦІЯ_8 » (« ІНФОРМАЦІЯ_4 »)» є збірником з багатьох об`єктів. Однак, при зверненні до суду з вказаним позовом, позивач не долучила до копії свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 відповідний додаток із складових частин збірника.Сама по собі копія свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 на збірник не свідчить беззаперечно про авторство на твори, що входять до них як складові частини, зокрема на графічну форму твору «значок « ІНФОРМАЦІЯ_5 » як часини збірника. Висновок експертного дослідження, здійсненого на замовлення позивача майже за два роки до звернення з вказаним позовом до суду, із застереженням експерта про те, що вся, надана на дослідження інформація прийнята ним як достовірна та спеціально не перевірялася, не може беззаперечно свідчити про авторство ОСОБА_2 на твори, що входять до них, як складові частини, зокрема на графічну форму твору «значок « ІНФОРМАЦІЯ_5 » як часини збірника. Більше того, з висновку вбачається, що для проведення експертизи від ОСОБА_2 надійшли ІНФОРМАЦІЯ_8 » (« ІНФОРМАЦІЯ_4 »)», свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 29.12.2014 та копія заявки «Про реєстрацію авторського права на твір», однак додатком до експертизи виступає ні збірник творів, ні копія заявки «Про реєстрацію авторського права на твір», а таблиця, виконана експертом. Таким чином, за встановлених обставин ненадання ОСОБА_2 належних та допустимих доказів авторського права на графічну форму твору «значок « ІНФОРМАЦІЯ_5 » матеріали справи не містять доказів авторства позивача на об`єкт інтелектуальної власності, а тому посилання на порушення її авторських прав є безпідставними. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено наявності у нього охоронюваного права саме на графічну форму твору «значок « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20. Отже, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору. За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в силу вимогст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат. 07.03.2024 представник ОСОБА_1 - Пащенко П. М. подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 7 200,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн та надано докази на їх підтвердження. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, то відповідно й змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір в сумі 7 200 грн 00 коп. До заяви про розподіл судових витрат, представником ОСОБА_1 - Пащенком П. М. на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, долучено наступні докази: Ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія АІ №1433768 від 31.07.2023; Договір про надання правової допомоги від 26.07.2023; Акт виконаних робіт з детальним описом виконання робіт від 05.03.2024; (том 2, а. с. 7-12). За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19). До заяви про розподіл судових витрат Пащенко П. М. також надав квитанцію №696525 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС ОСОБА_4 . З даної квитанції вбачається, що копія заяви з додатками була доставлена в електронний кабінет позивача 06.03.2024, тобто завчасно до судового засідання. Однак із клопотанням про зменшення судових витрат ОСОБА_2 не зверталася. Відповідно до п. 4.1. вказаного вище Договору за надання послуг відповідно до пункту 1.2. Договору щодо ведення та представництва у судовій справі в суді апеляційної інстанції, Клієнт сплачує Адвокату витрати на правничу допомогу, в тому числі гонорар Адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу пов?язану зі справою в розмірі 20 000,00 гривень. Вказана сума оплачується протягом шестидесяти календарних днів після завершення розгляду справи в суді відповідної інстанції. Згідно Акту виконаних робіт від 05.03.2024, адвокатом Пащенком П. М. надано ОСОБА_1 наступні послуги: 1) попередня консультація та аналіз матеріалів справи; 2) аналіз судової практики Верховного Суду зі спірних правовідносин; 3) ознайомлення з матеріалами справи 07.08.2023; 4) підготовка правової позиції щодо захисту інтересів клієнта; 5) складання та подача заяви про перегляд заочного рішення; 6) складання та подача апеляційної скарги; 7) участь в судових засіданнях з урахуванням часу прибуття до суду та очікування судового засідання. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу, визначені ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на позивача понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року - скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про порушення авторського права та стягнення компенсації - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 7 200 (сім тисяч двісті) грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська