Постанова Полтавський апеляційний суд № 623/3043/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 623/3043/21 Номер провадження 22-ц/814/70/24Головуючий у 1-й інстанції Одарюк М.П. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року, ухвалене суддею Одарюком М.П., повний текст рішення складено дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, в якому просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини її батька ОСОБА_3 (а.с. 37). Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина. Оскільки батьки позивача у 1978 році розірвали шлюб, з батьком вона спілкувалась зрідка. З 2003 року позивач проживає та працює в м. Харків. Про смерть батька дізналася від батькового товариша, з яким випадково зустрілася на вулиці у травні 2021 року. У червні 2021 року позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але отримала відмову, оскільки пропустила строк для звернення до нотаріальної контори. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено. Призначено ОСОБА_2 додатковий строк два місяці для подачі нею заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. 22.02.2022 року до Харківського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 . Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя доповідач) Пилипчук Н.П., судді Маміна О.В., Тичкова О.Ю. (а.с. 6-7). Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. 29.07.2022 року до Полтавського апеляційного суду за вх. №8159/221 надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року у справі №623/3043/21 Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя доповідач) Дорош А.І.., судді Лобов О.А., Триголов В.М. (а.с. 8). 03.08.2022 року на адресу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області та Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надіслано запити про направлення матеріалів справи до Полтавського апеляційного суду у зв`язку зі зміною територіальної підсудності справ (а.с. 9). 07.06.2023 року до Полтавського апеляійного суду від Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла відповідь про неможливість направити цивільну справу №623/3043/21, оскільки відповідно до повідомлення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області вище вказана справа знищена в результаті пожежі в канцелярії суду з цивільних справ внаслідок ракетних бомбардувань міста Ізюм під час повномасштабної військової агресії рф проти України та значних пошкоджень приміщення суду (додаток: копія листа Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22.05.2023 року) (а.с. 23,24). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.07.2023 року матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року у справі №623,3043/21 направлено до Дзержинського районного суду м. Харкова для відновлення втраченого судового провадження (а.с. 25). 29.11.2023 року до Полтавського апеляійного суду надійшла цивільна справа №623/3043/21 після вирішення питання про відновлення втраченого провадження (а.с. 85). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.12.2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі (а.с. 104). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.01.2024 року справа призначена до розгляду на 21.02.2024 року о 10-00 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 107). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що причиною пропуску строку на прийняття спадщини позивач вказує те, що про смерть батька вона дізналася лише у травні 2021 року, вона вважає причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини є ваговими та підлягають задоволенню. Вказує, що ОСОБА_3 був чоловіком її матері ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 26.12.1997 року. 04.10.2002 року за спільні кошти вказане подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 04.10.2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Кардашиною Г.І. та зареєстрованим в реєстрі за №5458. Незважаючи на те, що оформлення квартири здійснено на ім`я ОСОБА_3 , вказане майно є спільним сумісним майном її матері та ОСОБА_3 як придбане ними у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті дружини ОСОБА_3 залишився сам та потребував допомоги як людина похилого віку 74 роки. Вказану допомогу надавала йому ОСОБА_1 , вела з ним спільне господарство, т.я. позивач фактично відмовилася від свого батька, який говорив, що рідна дочка не бажає дбати про нього. Вказує, що коли ОСОБА_5 подавав декларацію про вибір лікаря, саме ОСОБА_1 визначив як довірену особу пацієнта для повідомлення у разі настання екстренного випадку з пацієнтом. Коли ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , то ОСОБА_1 особисто займалася його похованням та про похорон повідомляла усіх знайомих та родичів померлого, у т.ч. достовірно про смерть батька знала й позивач. Вважає, що позивач усвідомлено не приймала спадщину після смерті батька, т.я. ігнорувала його існування та відмовлялася від нього в час, коли внаслідок похилого віку він потребував допомоги. При цьому, посилається на відповідні норми ЦК України щодо відкриття спадщини та прийняття її спадкоємцями. Вказує, що не є підставою для встановлення дадаткового строку для прийняття спадщини необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, посилається на постанови Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №750/262/20, від 19.12.2018 року у справі №540/147/17, від 13.12.2018 року у справі №459/295/16-ц, від 11.07.2018 року у справі №381/4482/16-ц, в яких вказано, що за відсутності у спадкоємця перешкод для подання заяви, якщо він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Вказує, що ОСОБА_2 знала про смерть батька та свідомо не скористалася правом на прийняття спадщини, т.я. будь-яких перешкод для подання заяви не було, рішення суду є необгрунтованим та незаконним, таким, що ухвалене формально без дослідження дійсних обставин справи та без застосування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 27.02.2024 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 119-122). 21.02.2024 року до Полтавського апеляційного через систему «Електронний суд» суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи у відсутність її та її представника (а.с. 113). 11.03.2024 року до апеляційного суду електронною поштою надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи у її відсутність, оскільки проживає за межами України. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого 20.11.2020 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач пропустила строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 11). Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 як спадкоємець за законом не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна. Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, позивач вчинила дії, які б свідчили про прийняття нею спадщини за законом, вона не надала, що, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1272 ЦК України, слід вважати фактичним неприйняттям спадщини за заповітом. Причиною пропуску строку на прийняття спадщини вказує те, що про смерть батька дізналася лише у травні 2021 року. Позивач вважає, що причини її пропуску для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними та підлягають поновленню. При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з наступного. У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини. В силу ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом. Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Натомість, судом першої інстанції встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася та після відкриття спадщини не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України). Позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутися до суду з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Відповідно до ст. 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування. Пропуск такого строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній або приватній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом позову є визначення позивачу ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . До Полтавського апеляційного суду надійшла 29.11.2023 року з Дзержинського районного суду м. Харкова дана цивільна справа №623/3043/21 (провадження №2-в/638/16/23) після вирішення питання про відновлення втраченого провадження, з якої вбачається, що ухвалою Дзержинського районного муду м. Харкова від 02.08.2023 року справу про відновлення втраченого судового провадження визначено розглядати за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, судове засідання було призначено на 30.08.2023 року о 12-00 год. (а.с. 29 відновленого провадження справи). 30.08.2023 року, 19.09.2023 року, 05.10.2023 року до вказаного суду надішли три заяви ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі, оскільки вона не може прибути у судові засідання 30.08.2023 року, 26.09.2023 року, 09.10.2023 року з причини проживання за кордоном у Німеччині, позов підтримує у повному обсязі (а.с. 34,51,76 відновленого провадження справи). 30.08.2023 року до Дзержинського районного суду м. Харкова електронною поштою від ОСОБА_8 надійшли наступні копії: позовної заяви, паспорта громадянина України ОСОБА_2 , свідоцтва про народження ОСОБА_2 , свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, свідоцтва про смерть батька, довідка з місця роботи ОСОБА_2 , заяви до нотаріальної контори від 04.06.2021 року, листа нотаріальної контори від 09.06.2021 року (а.с. 36-48 відновленого провадження справи). Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.102023 року відновлено втрачене судове провадження Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, номер справи №623/3043/21, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, наступного змісту (зазначено) (а.с. 80-81 відновленого провпдження справи). Полтавський апеляційний суд звертає увагу, що перегляд оскарженого рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року проводиться на підставі матеріалів відновленого втраченого судового провадження цивільної справи №623/3043/21 (провадження №2-в/638/16/23). За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про доведеність позову та про його задоволення, виходячи з того, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_2 не зазначала про те, що за життя її батько ОСОБА_3 склав заповіт на її користь (а.с. 37 відновленого провадження справи). У заяві про прийняття спадщини за законом, яку ОСОБА_2 подала 04.06.2021 року Ізюмській державній нотаріальній конторі (а.с. 47 відновленого провадження), вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , 1943 року народження, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом, до складу якої, зокрема, входить квартира за вказаною адресою. Відповідно до ч. 2 ст. 1223, ст. 1261, 1269 ЦК України вона має право спадкування за законом в першу чергу та бажає прийняти спадкове майно, яке входить до складу спадщини, де б воно не було і з чого б воно не складалося. Просила взяти до уваги, що останні 18 років вона проживає та працює в м. Харкові і з померлим батьком вона не спілкувалася. Про смерть батька вона випадково дізналася від його сусудів в середині квітня 2021 року. Тому передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини вважає пропущеним з поважних причин. До цієї заяви додані документи: копія паспорта громадянки України; копія свідоцтва про народження, копія свідоцтва про смерть, копія довідки з місця роботи (а.с. 47 відновленого провадження). Отже, у вказаній заяві нотаріусу Сіміон В.М. також не посилається на існування заповіта її батька на її користь. Як вбачається із відповіді в.о. завідувача Ізюмської держнотконтори Харківської області О.Мірошниченко від 09.06.2021 року за №788/02-17 на заяву ОСОБА_2 від 04.06.2021 року, ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк (ч.1 ст. 1270 ЦК України) після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної конотори не зверталася. Спадкова справа №37/2021 заведена на піставі заяви про прийняття спадщини гр. ОСОБА_1 . Видати свідоцтво про право на спадщину за законом Ізюмська державна нотаріальна контора не має можливості, так як ОСОБА_2 пропущено строк на прийняття спадщини (а.с. 48 відновленого провадження справи). Отже, посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення на те, що державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, в.о. державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Мірошниченко О.М. відмовлено позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки відсутні відомості про існування заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , про який остання могла і не знати. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 як дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом на підставі ч. 1 ст. 1261 ЦК України. Згідно вимог ч.1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом, яка бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем батьком ОСОБА_3 , мала б подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк шість місяців з дня відкриття спадщини дати смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається з матеріалів справи, заяву нотаріусу про прийняття спадщини ОСОБА_2 подала 04.06.2021 року (а.с. 47 відновленого провадження справи), тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого законом. У позовній заяві ОСОБА_2 як на підставу поважності причин пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 вказує на те, що у 1978 році батьки розірвали шлюб і вона залишилася проживати з матір`ю, проте, незважаючи на заборону, вона зрідка спідкувалася з батьком. У 2003 році у зв`язку зі зміною місця роботи вона переїхала на постійне місце проживання до Харкова, з того часу з батьком не спілкувалася. Про смерть батька вона дізналася випадково приблизно у травні 2021 року від товариша батька (а.с. 37 відновленого провадження справи). Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_2 посилається на обставини, які мали місце у 2003 році, однак, її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не навела поважних інших причин, які мали місце протягом 6 місяців з дня смерті батька, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оцінюючи поважність вказаних позивачем ОСОБА_2 причин пропуску строку подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, оскільки за змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України ці причини повинні бути поважними, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а наведена судом першої інстанції підстава для задоволення позову не є поважною причиною пропуску строку та для задоволення позову. З урахуванням викладеного, апеляційний суд у складі колегії суддів приходить до висновку про те, що наведені позивачем ОСОБА_2 причини пропуску строку подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини не є поважними, оскільки відсутність інформації про смерть батька не є поважною причиною, яка б давала підстави для поновлення пропущеного строку, що узгоджується з вимогами ЦК України та правовими позиціями Верховного Суду у даній категорії справ. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №459/295/16-ц, вказано, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними, задоволенню не підлягають, рішення суду першої інстанції є незаконним, підлагає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно ст. 382 ч.1 п. 4 п.п. «в» ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно п.2 ч.2 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмовив позові на позивача. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 сплатила 1362,00 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги (а.с. 3 відновленого провадження справи), який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 1,3,4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376, ч.1 п.1,3,4, 381-384ЦП ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов