Постанова Чернігівський апеляційний суд № 743/1755/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 березня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 743/1755/23 Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/449/24 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Онищенко О.І., із секретарем: Зіньковець О.О., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. У С Т А Н О В И В: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , укладений 26 листопада 1994 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 листопада 1994 року між сторонами було укладено шлюб, від якого сторони мають повнолітню дочку. Протягом останніх років стосунки між подружжям погіршилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага. Фактично шлюбно-сімейні відносини припинено, сторони живуть окремо. Спроби примирення виявилися марними, відновлення поваги та спільного порозуміння не відбулося, що зумовило звернення ОСОБА_1 з цим позовом. Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу у зв`язку з відсутністю предмету спору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком районного суду про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Позивачка зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість подання позову про розірвання шлюбу в односторонньому порядку, тобто без згоди іншої сторони, коли один із подружжя незгоден на розірвання шлюбу чи перебуває в недоступності. Наголошує на тому, що тривалий час не підтримує сімейно-шлюбні відносини з ОСОБА_2 , через постійні сварки на примирення сторони не налаштовані та живуть окремо, що стало підставою звернення до суду з цим позовом, а не до органів ДРАЦС. Указує на те, що закриття провадження через відсутність предмета спору перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду, фактично ОСОБА_1 змушена перебувати у шлюбі, зберігати який бажання не має. Відзив від ОСОБА_2 у встановлений судом строк не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу районного суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, дійшов висновку про відсутність предмета спору через те, що матеріалами справи не підтверджено незгоду відповідача розірвати шлюб через органи ДРАЦС, зазначивши, що відповідних доказів (зафіксованої відмови відповідача подати заяву про розірвання шлюбу, об`єктивної неможливості відповідачем подати відповідну заяву тощо) позивачкою не надано. З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на наступне. У справі встановлено, 26 листопада 1994 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 13 жовтня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Одеса) серії НОМЕР_1 (а.с. 5). У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 . Приймаючи рішення про закриття провадження, суд першої інстанції вважав, що між сторонами відсутній предмет спору, оскільки з матеріалами справи не підтверджено незгоду відповідача розірвати шлюб через органи ДРАЦС. Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Предметом спору у цій справі є розірвання шлюбу. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Разом і тим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, від 13 січня 2022 року у справі № 644/1955/20. Порядок припинення шлюбу внаслідок його розірвання визначений ст. 105, 110 СК України. Стаття 105 СК України передбачає випадки, за яких шлюб може бути розірвано за рішенням органу державної реєстрації актів цивільного стану або за рішенням суду. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу («Право на пред`явлення позову про розірвання шлюбу»). Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, відповідно до ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим, а також шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК України; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Пославшись на положення ч. 1 ст. 106 СК України, суд першої інстанції не звернув увагу на конструкцію цієї статті, якою передбачено можливість (а не обов`язок) подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу у разі відсутності неповнолітніх дітей. Отже, норми СК України передбачають як звернення подружжя до органів РАЦС з спільною заявою про розірвання шлюбу, так і звернення одного із подружжя до суду з позовом про розірвання шлюбу незалежно від того, чи є у подружжя неповнолітні діти та незалежно від того, що подружжя не заперечує проти розірвання шлюбу. Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 110 СК України. Таким чином, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Указуючи про відсутність предмету спору через ненадання позивачкою доказів про відмову ОСОБА_2 розірвати шлюбу у органах РАЦС, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивачки про те, що сторони тривалий час не мешкають як подружжя, а також на те, що, отримавши позовну заяву та судову повістку (а.с. 27), тобто будучи достеменно обізнаним про розпочату ОСОБА_1 судову процедуру розірвання шлюбу, ОСОБА_2 до суду не з`явився, заперечень проти позову не надав та не зазначив, що згоден розірвати шлюб в органах РАЦС. Відповідач не з`явився і до суду апеляційної інстанції та не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Така процесуальна поведінка відповідача, на думку колегії суддів, свідчить на користь доводів ОСОБА_1 про відсутність порозуміння між подружжям, що стало підставою для звернення позивачки з цим позовом. Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи та дійшов до передчасного та помилкового висновку про закриття провадження у справі, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу позивачки до суду. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 січня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року. Головуюча: Н.В. Шитченко Судді: Н.В. Висоцька О.І. Онищенко