Постанова 4816 № 581/798/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2024 року м.Суми Справа №581/798/23 Номер провадження 22-ц/816/252/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2023 року у складі судді Сізова Д.В., ухваленого в селищі Липова Долина Сумської області, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У вересні 2023 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі АТ «А-БАНК») звернулося до суду за допомогою засобів поштового зв`язку з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 17 вересня 2021 року відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачці, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 01 серпня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 23 432 грн 42 коп., яка складається із: 14 687,50 грн заборгованість за кредитом; 8744,92 грн заборгованість за процентами, яку позивач і просив стягнути на свою користь. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2023 року позов АТ «А-БАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 вересня 2021 року у розмірі 13 666 грн 25 коп. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, АТ «А-БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі; стягнути на користь позивача з відповідачки судові витрати, пов`язані з поданням даної апеляційної скарги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки відповідачка користувалася кредитом, то значить ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Позичальниця отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами, тобто погодилася з умовами, які діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією) і вже повинна сплачувати проценти. Вважає посилання суду на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 в частині стягнення процентів необґрунтованим, оскільки у справі № 342/180/17 Тарифи не було підписано боржником, а у даній справі до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту банку, а й Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені всі умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Паспорт продукту підписано боржницею за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вважає, що в даному випадку підлягала застосуванню позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20. Стосовно сумнівів суду щодо розрахунку заборгованості, зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки на підтвердження правильності розрахунку банк надавав банківську виписку, але суд врахував лише погашення, а не подальше використання картки. Відповідачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася. Рішення суду в частині стягнення частини заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», розмір процентної ставки вказана заява не містить (а.с. 9). Банк додав до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», Тарифи по картці «Зелена», які не підписані відповідачкою (а. с. 14-22). Також 17 вересня 2021 року відповідачка шляхом накладення електронного підпису підписала паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» (а.с. 10-11). Відповідно до довідки банку ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 , строком дії до квітня місяця 2028 року (а.с. 12). Крім того, банком надано довідку за лімітами за період з 17 вересня 2021 року по 01 серпня 2023 року (а.с. 13) та виписку по картці (а.с. 7-8). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором від 17 вересня 2021 року станом на 01 серпня 2023 року становить 23 432 грн 42 коп., яка складається із: 14 687 грн 50 коп. заборгованість за тілом кредиту; 8744 грн 92 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 6, на звороті). Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» та Тарифи, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна вважати частиною кредитного договору, укладеного між сторонами 17 вересня 2021 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. Крім того, оскільки фактично отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти повернуті не в повному обсязі, а розмір неповернутих коштів становить різницю між фактично отриманими та використаними відповідачкою коштами та коштами, внесеними нею на погашення кредитної заборгованості, складає 13 666 грн 25 коп., тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 вересня 2021 року шляхом підписання анкети-заяви, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена, зокрема, у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Стосовно доводів позивача, що відповідачкою було підписано за допомогою електронного підпису паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі умови кредитування, колегія суддів зазначає наступне. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України"Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України"Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України"Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20). Враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами. Встановивши обставини того, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти повернуті не в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача неповернутих коштів в сумі 13 666 грн 25 коп., що становить собою різницю між фактично отриманими коштами та коштами внесеними нею на погашення кредитної заборгованості. Інші доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення. Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 жовтня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова