Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/5723/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Опімах Л.М. 05 березня 2024 р.Справа № 480/5723/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - В с т а н о в и в: У вересні 2022 року позивач Головне управління ДПС у Сумській області (далі ГУ ДПС у Сумській області, контролюючий орган) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 8.281,17 грн. В обґрунтування вимог адміністративного позову ГУ ДПС у Сумській області зазначає, що 18.05.2021 року податковими повідомленнями-рішеннями відповідачу визначені податкові зобов`язання з вказаного податку у загальному розмірі 8.281,17 грн. Податкові повідомлення-рішення є узгодженими. З моменту вручення податкової вимоги від 04.11.2021 року № 0024529-1303-1815 до часу звернення до суду податковий борг не переривався і цей борг відповідачем не сплачений. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не поданий. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративний позов задоволений в повному обсязі. Судове рішення вмотивовано встановленим судом про узгодженість податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.05.2021 року, загальна сума податкового боргу 8.281,17 грн, врученням відповідачу податкової вимоги про необхідність сплати податкових зобов`язань та відсутністю факту оплати податкового боргу. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволені вимог адміністративного позову контролюючого органу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про неузгодженість податкових повідомлень-рішень відповідача, оскільки останні, як і податкова вимога, надсилалися не за його податковою адресою. До апеляційної скарги відповідач додав фотокопію паспорту громадянина України, НОМЕР_1 , на 12-му аркуші якого мається штамп виконавчого комітету Садівської сільської ради Сумського району Сумської області про те, що з 02.11.2017 року його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, зазначаючи про невиконання платником податків ОСОБА_1 свого обов`язку, передбаченого ст. 70 ПК України, повідомляти контролюючі органи про зміну своїх облікових даних, у зв`язку з чим податкова вимога та податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачу за останньою податковою адресою відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційних систем. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (п.п. 14.1.156 п. 14.1); - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1). Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України). За приписами підпункту 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту його повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте, у разі зміни суми податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу. Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 12.06.2018 року (справа № 810/2533/16), від 19.02.2019 року (справа № 818/1117/16), від 04.04.2019 року (справа № 2а-6053/11/1070), від 25.02.2020 року (справа № 1340/5767/18). Згідно з пунктом 56.1. ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2. ст. 56 ПК України). Відповідно до пункту 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Пунктами 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України). Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. Колегія суддів звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у ч. 2 ст. 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог. Судовим розглядом справи встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивачу визначено суми грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: від 18.05.2021 року № 333-2406-1819 за 2018 рік у розмірі 2.524,54 грн; від 18.05.2021 року № 334-2406-1819 за 2018 рік у розмірі 472,27 грн; від 18.05.2021 року № 331-2406-1819 за 2019 рік у розмірі 503,80 грн; від 18.05.2021 року № 332-2406-1819 за 2019 рік у розмірі 2.831,28 грн; від 18.05.2021 року № 0321507-2406-1819 за 2020 рік у розмірі 1.170,08 грн; від 18.05.2021 року № 0321508-2406-1819 за 2020 рік у розмірі 779,20 грн. 04.11.2021 року ГУ ДПС у Сумській області сформована податкова вимога № 0024529-1303-1815, якою позивач повідомлений, що станом на 03.11.2021 року сума його податкового боргу становить 6.525,90 грн. Означені вище податкові повідомлення-рішення та вимога відповідачем скеровані на адресу платника податків ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , тобто за податковою адресою платника податків фізичної особи місцем її проживання, за яким позивач взятий на облік як платник податків у контролюючому органі. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що у разі якщо грошове зобов`язання було нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ПК України, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПК України. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ст. 102 ПК України). Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті п. 42.1 ст. 42 ПК України). Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України). Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України). Відповідно до пункту 45.1 ст. 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси. Згідно з пунктом 70.1. ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). За приписами підпункту 70.2.4. п. 70.2. ст. 70 ПК України до облікової картки фізичної особи платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян також громадянство. Відповідно до пункту 70.7. ст. 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняті ним рішення кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень. Із матеріалів справи вбачається, що конверти з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4000012058378 та № 4000012481181 повернулися на адресу контролюючого органу із зазначенням таких причин невручення: за закінченням терміну зберігання (а.с. 6, 10). Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ІХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822 фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно. Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання. Фізичні особи, які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, подають зазначені заяви особисто або через представника до будь-якого контролюючого органу. Отже, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов`язується саме із виконанням фізичною особою як платником податків свого обов`язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР. Матеріали справи посвідчують ту обставину, що із заявою за формою № 5ДР з приводу внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки платника податків позивач ОСОБА_1 звернувся 13.12.2023 року (а.с. 111). Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не обґрунтована фактом виконання Садівською сільською радою Сумського району Сумської області приписів п. 70.6 ст. 70 ПК України стосовно подання контролюючому органу інформації щодо зміни даних (реєстрації місця проживання), які включаються до облікової картки фізичної особи платника податків. Відповідних доказів позивачем суду не надано. Колегія суддів також зауважує, що факт сплати позивачем у квітні 2023 року (за вимогою державного виконавця) податкового боргу не спростовує висновки суду першої інстанції і стосується обставин необхідності подальшого виконання рішення суду. На час апеляційного розгляду справи суду не надані докази скасування/відкликання податкових повідомлень-рішень відповідача від 18.05.2021 року № 333-2406-1819, № 334-2406-1819, № 331-2406-1819, № 332-2406-1819, № 0321507-2406-1819, № 0321508-2406-1819. Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 13 березня 2024 року.