Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/30629/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2024 р. Справа № 520/30629/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.12.23 по справі № 520/30629/23 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив суд: - визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати письмову відповідь про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023; - стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРІІОУ- 43315529) на користь позивача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову розмірі 1073 грн. 60 коп. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3 840 грн. 00 коп., а всього - 4 913 грн. 60 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.09.2023 ОСОБА_1 надіслав повідомлення до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив довести до відома працівників Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність забирати кореспонденцію з пошти. З результатів пошуку поштового відправлення № 0107209172780 на офіційному web-сайті Національного оператора поштового зв`язку державного підприємства поштового зв`язку АТ «Укрпошта», працівники Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) отримали повідомлення ОСОБА_1 18.09.2023. Однак, станом на момент звернення в суд із цим адміністративним позовом, відповіді від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на своє звернення позивач, не отримав. Рішенням Харківського окружного адміністравтиного суду від 08.12.2023 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, судом першої інстанції помилково встановлений факт того, що відповідь на звернення ОСОБА_1 була направлена саме 17.10.2023 року, тобто у визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний строк - легко спростовуються даними, зазначеними на лицьовій стороні конверта (простого поштового відправлення), яким відповідач надіслав відповідь на звернення ОСОБА_1 . На лицьовій стороні розглядуваного конверта простого поштового відправлення міститься відбиток поштового календарного штемпеля, де чітко зазначено дату виконання технологічної операції, назву об`єкта й найменування оператора поштового зв`язку, а саме - «25.10.23», «Дніпропетровськ ЦОП», «УКРПОШТА». Позивач зазначає, що оскільки дата відбитка поштового календарного штемпеля на конверті визначена як 25.10.23, то беззаперечним виявляється той факт, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023 року було направлено не 17.10.2023 року, як на це вказував відповідач у відзиві, а 25.10.2023 року. На переконання позивача, факт направлення відповіді на звернення ОСОБА_1 саме 25.10.2023 року є беззаперечним свідченням того, що Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було порушено встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний строк для письмового повідомлення заявника про результати перевірки його звернення і суть прийнятого рішення. Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що на його думку, факт отримання листа відповідача від 17.10.2023 № 8566/П- 9567-05.2/05.2-05 підтверджує сам апелянт у своїй заяві від 03.11.2023 про закриття провадження у даній справі, направленої 03.11.2023 до суду через Електронний суд, тобто, скаржник отримав лист ще навіть до направлення відзиву Відповідачем до суду. Більше того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що отримав лист від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01.11.2023 року. Таким чином, скаржник мав даний конверт ще на етапі судового розгляду у суді першої інстанції, але як доказ до провадження не додав. На переконання представника відповідача, апелянт жодним чином не обґрунтував поважність причин, через які він був позбавлений можливості подати даний доказ під час розгляду справи у суді першої інстанції. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.09.2023 ОСОБА_1 надіслав повідомлення до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив довести до відома працівників Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність забирати кореспонденцію з пошти. Зазначене повідомлення направлено на адресу відповідача, з описом вкладень, що підтверджується матеріалами справи. Не отримавши відповіді на повідомлення від 15.09.2023, позивач звернувся з зазначеним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи те, що повідомлення позивача розглянуто відповідно до вимог діючого законодавства, правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії у відповідача, відсутні. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" роз`яснено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Даною статтею також надано тлумачення зазначених термінів. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідно до статті 18 Закону "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; Згідно статті 19 Закону "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина. Положеннями ст. 20 Закону "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 05 грудня 2017 року Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 820/11595/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни, щодо зобов`язання вчинити певні дії та стягнення суми. Харківським окружним адміністративним судом було вирішено, крім іншого, стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1 218 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни. Надалі стягувач ОСОБА_1 пред`явив вказаний виконавчий лист до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. Однак, ОСОБА_1 отримав лист від Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за яким вказаний вище виконавчий документ був повернутий стягувану на підставі п.9 Порядку, а саме: орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувану у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органах казначейства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» 21 серпня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Працівники Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не забрали вказаний лист з поштового відділення, у зв`язку з чим цей лист був повернутий відправнику з відміткою оператора поштового зв`язку про причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання». 14.09.2023 року ОСОБА_1 був вимушений звернутися вдруге до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з такою самою заявою та тим самим виконавчим листом. Працівники Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знову не забрали вказаний лист з поштового відділення, у зв`язку з чим 10.10.2023 року цей лист вдруге вже був повернутий відправнику з відміткою оператора поштового зв`язку про причини такого повернення - «за закінченням терміну зберігання». 15.09.2023 ОСОБА_1 надіслав повідомлення до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просив довести до відома працівників Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про необхідність забирати кореспонденцію з пошти. Зазначене повідомлення відповідачем отримано 18.09.2023 та зареєстровано за №П9567-05.2, що підтверджується матеріалами справи. Однак, як наголошує позивач, у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк жодної відповіді від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на своє звернення позивач ОСОБА_1 так і не отримав. Вважаючи бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконною та протиправною, такою, що порушує право ОСОБА_1 на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», 24.10.2023 року ОСОБА_2 звернувся у Харківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати письмову відповідь про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023 року. - стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 073 грн. 60 коп. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3 840 грн. 00 коп., а всього - 4 913 грн. 60 коп. 02.11.2023 року Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття спрощеного провадження у справі № 520/30629/23. У зв`язку з тим, що 01.11.2023 року, тобто вже після звернення з адміністративним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 отримав лист від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з відповіддю на своє звернення від 15.09.2023 року, 03.11.2023 року ОСОБА_1 направив в Харківський окружний адміністративний суд заяву, в якій просив: Врахувати факт відмови позивача ОСОБА_1 від позовних вимог в частині зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, викладених в його позові в рамках адміністративної справи № 520/30629/23. Покласти понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати на відповідача, стягнувши з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 073 грн. 60 коп. та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3 840 грн. 00 коп., а всього - 4 913 грн. 60 коп. 20.11.2023 року Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу по справі № 520/30629/23, якою задовольнив заяву ОСОБА_1 про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив провадження в адміністративній справі № 520/30629/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати письмову відповідь про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023. Переглядаючи дану адміністративну справу в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023, колегія суддів зазначає наступне. Так, представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що від позивача на адресу відповідача надійшло звернення за вхідним номером від 18.09.2023 за № П-9567-05.2 (звернення від 15.09.2023 № б/н). В межах строків, передбачених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», листом від 17.10.2023 № 8566/П-9567-05.2/05.2-05 відповідач надав позивачу відповідь, яка направлена позивачу простою кореспонденцією через АТ «УКРПОШТА», оскільки норми чинного законодавства України не передбачають обов`язок відповідача щодо направлення рекомендованим листом відповідей на звернення громадян». Проте, слід зазначити, що на підтвердження факту того, що відповідь № 8566/П-9567-05.2/05.2-05 було надіслано позивачу 17.10.2023 року простою кореспонденцією, не було додано жодного доказу, який відповідав би вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності. Також, до тексту відзиву на позовну заяву, відповідачем було додано документ, який в п. 6 розділу «Додатки (для суду)» названо як «Копія відповіді відповідача від 17.10.2023 № 8566/П-9567-05.2/05.2-05 на 1 арк. в 1 прим.» Однак, навіть наявність у тексті копії відповіді даних Кваліфікованого електронного підпису, які підтверджують факт того, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023 року була складена 17.10.2023 року, не є належним та допустим доказом того, що зазначену відповідь було направлено ОСОБА_1 в той самий день, тобто 17.10.2023 року. Як було встановлено колегією суддів вище, 01.11.2023 року, тобто вже після звернення з адміністративним позовом до суду позивач ОСОБА_1 отримав лист від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з відповіддю на своє звернення від 15.09.2023 року. Колегія суддів не погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідь на звернення ОСОБА_1 була направлена саме 17.10.2023 року, тобто у визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний строк, оскільки зазначене спростовуються даними, зазначеними на лицьовій стороні конверта (простого поштового відправлення), яким відповідач надіслав відповідь на звернення ОСОБА_1 . Зазначена фотокопія лицьової сторони конверта простого поштового відправлення, де відправником вказано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а адресатом вказано ОСОБА_1 з відбитком штемпеля УКРПОШТА від 25.10.2023 додана позивачем до апеляційної скарги. Так, дійсно на лицьовій стороні розглядуваного конверта простого поштового відправлення міститься відбиток поштового календарного штемпеля, де чітко зазначено дату виконання технологічної операції, назву об`єкта й найменування оператора поштового зв`язку, а саме - «25.10.23», «Дніпропетровськ ЦОП», «УКРПОШТА». Згідно з підп. 2 п, 1 Розділу І Положення про знаки поштової оплати, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 388, календарний поштовий штемпель - пристрій, призначений для наношування друкованого відбитка на поштові марки для їх погашення, поштові відправлення, розрахункові квитанції, касові документи, супровідну та іншу поштову документацію, який містить дату виконання технологічної операції та назву об`єкта й найменування оператора поштового зв`язку. Відповідно до п. 58 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Отже, оскільки дата відбитка поштового календарного штемпеля на конверті визначена як 25.10.23, то беззаперечним є той факт, що відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023 року було направлено не 17.10.2023 року, як на це вказуває відповідач, а дійсно 25.10.2023 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що факт направлення відповіді на звернення ОСОБА_1 саме 25.10.2023 року є беззаперечним свідченням того, що Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) було порушено встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний строк для письмового повідомлення заявника про результати перевірки його звернення і суть прийнятого рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.09.2023. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року по справі № 520/30629/23, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 1073 грн 60 коп. згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3269641769.1 від 24.10.2023 року та при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в сумі 1610 грн 40 коп. згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3399643805.1 від 08.01.2024 року. Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2684 грн за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Позивачем в суді першої інстанції до матеріалів справи додані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору №01-24/10-23 про надання правової допомоги від 24.10.2023 року, копію калькуляції-рахунку додаток №1 до Договору №01-24/10-23, копію акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 24.10.2023, копію платіжної інструкції від 24.10.2023 про сплату гонорару адвокату за Договором №01-24/10-23 у розмірі 3840 гривень. Відповідно до умов договору, сторони домовились, що година роботи адвоката коштує 1280 гривень. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 24.10.2023 адвокатом були надані позивачеві такі юридичні послуги:

1. Ознайомлення з первісним матеріалом, їх аналіз, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах та аналіз нормативного матеріалу, тривалість 1 година, вартість 1280 грн.

2. Складення в ХОАС тексту адміністративного позову, підготовка додатків та примірників позову й доданих до нього документів відповідно до кількості осіб, які будуть брати участь у справі, тривалість 1 година, вартість 1280 грн. Послуги оцінені адвокатом у загальному розмірі понесені в суді першої інстанції 3840 гривень. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти відшкодування адвокатських витрат на користь позивача. Крім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, подано копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копія акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 08.01.2024, копія платіжної інструкції від 08.01.2024 про сплату гонорару адвокату за Договором №01-24/10-23 у розмірі 5120 гривень. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 08.01.2024 року адвокатом виконані наступні послуги: аналіз, пошук і вивченяя консультацій, судової практики в аналогічних справах, безпосереднє складання в ДААС апеляційної скарги на рішення ХОАС від 08.12.2023 року по справі № 520/30629/23, та оформлення примірників апеляційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості осіб, що приймають участь у справі. Обсяг витраченого часу 4 години, загальна вартість - 5120 гривень. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Разом з цим колегія суддів зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги щодо вирішення навіть певної (усієї) сукупності питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. У свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця. Так, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19. Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р. Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та складність справи, колегія судів вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в суді першої інстанції у розмірі 2560 гривень та у суді апеляційної інстанції у розмірі 2560 гривень. Отже, загальний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 5120 гривень. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі № 520/30629/23 - скасувати. Прийняти постанову якою, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Яворницького, буд. 21А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49057, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Яворницького, буд. 21А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49057, код ЄДРПОУ 43315529) щодо ненадання письмової відповіді про результати розгляду звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 15.09.2023. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанцій в загальному розмірі 5120 (п`ять тисяч сто двадцять) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва