Постанова Харківський апеляційний суд № 611/320/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2024 року м. Харків справа № 611/320/23 провадження № 22-ц/818/506/24 22-ц/818/507/24 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. сторони справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - Барвінківське комунальне підприємство «Благоустрій» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2023 року та додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2023 року ухвалені у складі судді Коптєва Ю.А.,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови прийняття нового вузла комерційного обліку протиправними, зобов`язати відповідача прийняти вузол комерційного обліку за його заявою від 14 серпня 2023 року та протягом 5 календарних днів з для отримання заяви призначити дату і час огляду й опломбування вузла обліку та повідомити засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, надати електронною поштою рахунок на оплату відповідної послуги, а також стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 15000 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що 26 липня 2023 року між ним та БКП «Благоустрій» укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення. 14 серпня 2023 року, після того як в будинку ним самостійно було встановлено вузол комерційного обліку води (замість засобу обліку холодної води, строк проведення періодичної повірки якого сплинув), він звернувся засобами електронного зв`язку до директора Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» із заявою про прийняття нового вузла комерційного обліку на абонентський облік, відповідно до Законів країни «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст.ст. 1, 15, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян», в тому числі із проханням надати рахунок на оплату відповідної послуги. Проте, в порушення вказаних вимог своїм листом від 28 серпня 2023 року № 483 директор Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» Сопко А.Г. відмовив позивачу у задоволенні заяви від 14 серпня 2023 року із посиланням на ст. 5 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яка регулює інші питання обладнання вузлами обліку нових, реконструйованих, капітально відремонтованих будівель та приміщень у них. Позивач посилався не те, що порушення його прав, як споживача житлово комунальних послуг, призводить до щомісячної передплати за водопостачання в об`ємі, якому його сім`я не споживає, а усунути цю перешкоду відповідач відмовляється, що призводить до спричинення фінансових збитків та моральних страждань через протиправні дії останнього. Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2023 року в позові ОСОБА_1 до Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача з належною заяво з долученням до неї відповідних документів (копії документа, що підтверджує право власності на будівлю, копії проектної документації на встановлення вузла обліку; копії декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки; копії супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку; копії акту приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку) до відповідача з проханням прийняти новий вузол комерційного обліку, встановленого у домоволодінні позивача на абонентський облік. Вина Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» щодо протиправної відмови у прийняття нового вузла комерційного обліку, встановленого у домоволодінні позивача на абонентський облік не доведена. Представником Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» адвокатом Закаблуковим А.С. було заявлено клопотання про винесення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. Заявник просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. Додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2023 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь Барвінківського комунального підприємства «Благоустрій» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. Додаткове рішення мотивовано тим, що жодним законодавчим актом не передбачено звільнення осіб з інвалідністю II групи або громадян, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, від сплати інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема від сплати витрат на професійну правничу допомогу. Витрати пов`язані з розглядом справи підтверджуються належними доказами. Встановивши, що правову допомогу відповідачу надавав адвокат Закаблуков А.С. на підставі договору про надання правової допомоги, понесення таких витрат підтверджується актом виконаних робіт та розрахунковими квитанціями. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом невірно визначено предмет спору і як наслідок до спірних правовідносин застосовані нормативно - правові акти, які стосуються інших правовідносин . Посилання суду на п.2 Розділу ІІ Порядку прийняття приладу обліку на абонентський? облік, затвердженого наказом Мінрегіону від 12 жовтня 2018 р. № 270 є помилковим, бо він стосується не заміни приладу обліку холодноі? води, а встановлення вузла комерціи?ного обліку власником (співвласниками) будівлі. Суд також не дав належної оцінки змісту листа директора Барвінківського комунального підпри-ємства «Благоустріи?»-Сопка А.Г від 28.08.2023 року №483 яким позивачу протиправно відмовлено у задоволенні заяви від 14 серпня 2023 року із посиланням на ст.5 Закону Украі?ни «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання », яка регулює зовсім інші питання, а саме: " Обладнання вузлами обліку нових, реконструи?ованих, капітально відремонтованих будівель та приміщень у них. " Зробивши висновок про покладання на нього обов`язку надати БКП «Благоустрій» проектну документацію на установку лічильника в колодязі, суд не врахував що зазначений колодязь знаходиться навулиці за межами приміщення, що є у власності позивача. Представником балансоутримувача нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовании? Барвінківськии? раи?оннии? суд Харківськоі? області є ОСОБА_2 , тобто дружина голови цього ж суду-Коптєва Ю.А., яка є членом виконавчого комітету Барвінківськоі? міськоі? ради, що є органом, якии? виконує функціі? органу управління господарською діяльністю Барвінківського комунального підприємства «Благоустріи?» в межах та обсягах, визначених Законом Украі?ни «Про місцеве самоврядування в Украі?ні». Таким чином, головуючии? у ціи? справі перебуває у залежності від своєі? дружини, яка є представником балансоутримувача приміщення суду і одночасно представником управителя підприємства відповідача, щодо якого, як до депутата міськоі? ради, знаходиться у службовіи? залежності, що в сукупності вплинуло на ухвалення незаконного рішення. Апелянт наголосив, що суд першоі? інстанціі? не врахував фактичні обставини справи та його статус, як постраждалого внаслідок Чорнобильськоі? катастрофи (категорія1) та особи з інвалідністю внаслідок віи?ни другоі? групи та незаконно відмовив у стягненні моральної шкоди. Також не погодившись з додатковим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив додаткове рішення скасувати та відмовити у задоволенні клопотання. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суду та йому не надано розрахунку судових витрат. Суд задовольнив не заяву, а клопотання представника відповідача при відсутності документального підтвердження надання правовоі? допомоги, а саме: детального опису виконаних доручень клієнта, акту прии?ому-передачі виконаних робіт та інше. Судом при ухваленні додаткового рішення не враховано практику Верховного Суду. Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідають. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи. що 26 липня 2023 року між ОСОБА_1 та Барвінківським комунальним підприємством «Благоустрій» було укладено Договір №113 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. В договорі зазначено, що визначення обсягів постачання питної води здійснюється за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування (а.с.4-6). 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою засобів електронного зв`язку звернувся до Барвінківсього комунального підприємства «Благоустрій» з заявою про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік (а.с.7). 28 серпня 2023 року ОСОБА_1 директором БКП «Благоустрій» ОСОБА_3 було надано відповідь. Зі змісту якої вбачається, що позивачу було запропоновано надати БКП «Благоустрій» проектну документацію на його установку в колодязі на межі майнової належності, з посиланням на ст.ст. 3,5 ст. Закону України «Про комерційний облік теплової енергії» та ДСТУ «Вузли обліку холодної води». Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність підстав для задоволення позову, про що позивач повинен надати докази, а відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень і спростовують відповідні вимоги. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 559/2218/17. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Виходячи з вказаних положень судовому захисту підлягає саме порушене право, тому відсутність доказів щодо наявності порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 751/968/18. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його права як споживача було порушено протиправними діями відповідача, які полягали у відмові відповідача прийняти вузол комерційного обліку. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119- VIII , обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Обслуговування та заміна вузла (вузлів) комерційного обліку за рахунок співвласників суб`єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, здійснюються за умови: укладення колективних договорів про надання комунальних послуг; укладення договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем; прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства. Із позовної заяви вбачається, що позивачем самостійно було встановлено вузол комерційного обліку води (замість засобу обліку холодної води, строк проведення періодичної повірки якого сплинув), Проведення заміни вузла обліку можливе лише після його розпломбування. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, що відповідно уповноваженою особою КП «Благоустрій» було здійснено розпломбування засобів обліку води, встановлених у будинку позивача. Процедура прийняття на абонентський облік вузлів комерційного обліку та вузлів розподільного обліку теплової енергії та водопостачання здійснюється згідно Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік № 270 ( далі Порядок № 270), затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 12 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 270 вузол комерційного обліку, встановлений у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж, приймається на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж, а в разі, якщо оператор зовнішніх інженерних мереж не є виконавцем відповідної комунальної послуги,- оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем відповідної комунальної послуги протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором зовнішніх інженерних мереж або виконавцем відповідної комунальної послуги (у разі якщо виконавець не є оператором зовнішніх інженерних мереж) звернення від власника (співвласників) будівлі. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 270 у разі встановлення вузла комерційного обліку власником (співвласниками) будівлі такий власник (співвласники) будівлі або його (їх) представник подає виконавцю відповідної комунальної послуги письмову заяву про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік у довільній формі, у якій зазначаються: найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка є власником (представником співвласників) будівлі; поштова адреса заявника (власника або представника власника (співвласників) будівлі); спосіб отримання повідомлення та адреса, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним та відповідний засіб зв`язку з ним (адреса електронної пошти тощо); місцезнаходження будівлі, у якій встановлено вузол комерційного обліку; перелік документів, що додаються до заяви: копія документа, що підтверджує право власності на будівлю (крім багатоквартирних будинків); копія проектної документації на встановлення вузла обліку; копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки; копія супровідної документації до засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла обліку; копія акта приймання-передавання робіт із встановлення вузла комерційного обліку. Заяву підписує власник або представник власника (співвласників) будівлі. Згідно пункту 5 розділу ІІ Порядку № 270 огляд і опломбування вузла комерційного обліку проводить представник оператора зовнішніх інженерних мереж у присутності власників (співвласників) будівлі або їхнього представника, а також представника виконавця відповідної комунальної послуги (у разі якщо оператор не є таким виконавцем для споживачів у відповідній будівлі). Пунктом 6 розділу ІІ цього Порядку визначено, що під час огляду вузла комерційного обліку перевіряються наявність проектної документації, а також: відповідність даних засобу вимірювальної техніки зазначеним у супровідній документації; копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки (для засобів вимірювальної техніки, що встановлюються вперше); відповідність параметрів витрати за приладом обліку витраті згідно із тепловим навантаженням; наявність повірочного тавра на засобі вимірювальної техніки або запису з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів або свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки, що входять до вузла розподільного обліку (для засобів вимірювальної техніки, що були у використанні); строк дії повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до складу вузла комерційного обліку. Представник оператора зовнішніх інженерних мереж виконує опломбування вузла комерційного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури) та складає акт про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік відповідно до додатку 1 до цього Порядку ( п. 7 розділ ІІ цього Порядку). Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачем було самостійно встановлено водомірний лічильник. Із заявою про опломбування та прийняття на абонентський облік позивач звернувся до відповідача 14 серпня 2023 року, проте, разом із заявою про прийняття на абонентський облік засобу обліку позивач не надав усіх перелічених у Порядку № 270 документів. Відповідно до вимог чинного законодавства, позивач не позбавлений права самостійно установлювати прилади засобів обліку води з урахуванням усіх умов та вимог щодо установлення таких приладів. Отже, оскільки позивачем не було здійснено належним чином розпломбування приладів обліку холодної води та були допущені порушення при самовільному установленні водомірного лічильника, працівниками КП «Благоустрій» обґрунтовано було відмовлено позивачу в прийнятті такого вузлу обліку на абонентський облік. Висновки суду першої інстанції, що обов`язок відповідача щодо опломбування встановленого лічильника та постановлення його на абонентський облік міг виникнути лише після дотримання позивачем всіх умов та вимог, передбачених чинним законодавством є вірними та такими, що підтверджуються матеріалами справи. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди апеляційний суд зазначає, що згідно з положенням частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діями заподіювача шкоди та вина останнього в заподіянні шкоди тощо. Положеннями частин 1 - 3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21 (провадження № 61-7265св22) зазначено, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц)». Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки в діях Відповідача не вбачається порушення чинного законодавств то і підстави для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відсутні. Колегія суддів також приймає доводи апелянт про неправомірність ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу з огляду на наступне: Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України(надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України). Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представником відповідача були надані документи, які підтверджують понесені відповідачем БКП «Благоустрій» витрати на правничу допомогу, а саме: копія договору про надання правової допомоги №1005-23 від 10 травня 2023 року; копія додаткової угоди №2 до договору № 1005-23 від 09 листопада 2023 року, відповідно до якого вартість гонорару (винагороди) за надання правової допомоги (послуг, робіт) за договором від 10 травня 2023 року у справі №611/320/23 складає 1 000 грн.; копія акту здачі приймання виконаної правої допомоги №3 від 23 листопада 2023 року з переліком виконаних робіт на суму 1 000 грн.; копія платіжної інструкції №2298 від 28 листопада 2023 року про сплату за актом №3 від 23 листопада 2023 року за надання правової допомоги адвокатом Закаблуковим А.С. у розмірі 1 000 грн. Колегія суддів приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув 1000 грн правничої допомоги. Апеляційний суд погоджується з висновками суду стосовно того, що зі змісту ст.141 ЦПК України слідує, що компенсація судових витрат здійснюється за рахунок держави лише у випадку, якщо, сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати усіх судових витрат, тобто як від сплати судового збору, так і від сплати всіх інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. У той же час, жодним законодавчим актом не передбачено звільнення осіб з інвалідністю II групи або громадян, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, від сплати інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема від сплати витрат на професійну правничу допомогу. З цього приводу Верховний Суд, здійснивши комплексний аналіз положень п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, в постанові від 11 травня 2022 року у справі №215/1875/16-ц виклав висновок про те, що сторона, яка звільнена законом від сплати судового збору (інвалід II групи), звільняється лише від сплати судового збору та не звільняється від відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційних скарг на основне та додаткове рішення зроблених судом висновків не спростовують, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. У разі залишення апеляційних скарг без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК Українита Закону України «Про судовий збір»не вирішується. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2023 року та додаткове рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук