Постанова 4803 № 201/6750/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/346/24 Справа № 201/6750/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О., розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій подана апеляційна скарга Публічним акціонерним товариством «МТБ Банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі ПАТ «МТБ Банк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 червня 2008 року ВАТ «Морський транспортний банк», який з листопада 2010 року перейменовано на ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 00232/RD про надання кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 308 955,00 доларів США з терміном погашення до 05 червня 2017 року зі сплатою 11,9 % річних. З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору банк і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки від 06 червня 2008 року № 00247rd, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 борг за кредитом і відсотками в розмірі 294 555,59 доларів США, що в еквіваленті станом на 06 грудня 2012 року становило 2 354 382,83 грн, та пеню і штрафи у розмірі 115 064,63 грн. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі № 175/6058/13, яке в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, припинено іпотеку ОСОБА_2 та знято відповідні обтяження, у зв`язку з чим предмет іпотеки за договором дарування відчужено сину іпотекодавця ОСОБА_1 , який набув статусу нового іпотекодавця та має всі його права й обов`язки. Крім того, заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» борг за кредитом і відсотками в розмірі 294 555,59 доларів США, що еквівалентно 2 354 382,83 грн, та заборгованість за пенею і штрафом в розмірі 115 064,63 грн, всього станом на 06 грудня 2012 року заборгованість в загальному розмірі 2 469 447,46 грн, із яких: тіло кредиту 255 431,36 доларів США, що еквівалентно 2 041 662,86 грн; відсотки на основну суму боргу 39 124,23 доларів США, що еквівалентно 312 719,97 грн; пеня на несплачену суму кредиту 55 585,36 грн; пеня на несплачені відсотки за користування кредитом 36 542,08 грн; штраф на підставі пункту 4.2 кредитного договору 22 937,18 грн. Це рішення не було виконане, що стало підставою для збільшення розміру боргу. Станом на 05 липня 2015 року заборгованість становила 405 938,71 доларів США та 116 674,13 грн, із яких: кредитні кошти 255 431,36 доларів США; відсотки на основну суму боргу 150 507,35 доларів США, з яких: 39 124,23 доларів США, стягнутих за рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року; 111 383,12 доларів США, донарахованих за період з 07 грудня 2012 року до 05 липня 2016 року; пеня за несплачену суму кредиту, стягнуту судовим рішенням 55 585,36 грн; пеня за несплачені відсотки за користування кредитом, стягнуті судовим рішенням 36 542,08 грн; штраф, стягнутий судовим рішенням 22 937,19 грн. У зв`язку з наведеним банк просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 00232/RD та договором іпотеки, яка станом на 05 липня 2015 року становить 405 938,71 доларів США та 116 674,13 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2016 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 липня 2019 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року у задоволенні позову ПАТ «Марфін Банк» відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань банк набув право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, однак, пред`являючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк не надав суду оцінку іпотечного майна та не погодив його вартість з іпотекодавцем. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором № 00232/RD від 06 червня 2008 року та укладеним в його забезпечення договором іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року, яка станом на 05 липня 2015 року становила 294 555,59 доларів США та 115 064,62 грн. Апеляційний суд виходив із того, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості позичальником не виконано, сторони передбачили в договорі іпотеки судовий спосіб звернення стягнення, а тому позов підлягає задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості. Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в частині часткового задоволення позову ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд: не зазначив мотивів, з яких він виходив при визначенні суми заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на предмет іпотеки; не вказав усі складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; не врахував, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості з позичальника, особа якого є відмінною від іпотекодавця, не позбавляє відповідача права на оспорення розміру такої заборгованості; не перевірив доводи відповідача про часткове виконання заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц у межах виконавчого провадження. Крім того, апеляційний суд не встановив межі строку кредитування та не перевірив розмір заборгованості, на погашення якої пред`явлено вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі не перевірив, чи підлягають нарахуванню відсотки за користування кредитом та пеня після спливу строку кредитування. У зв`язку з невстановленням дійсного розміру заборгованості за кредитним договором на момент прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційний суд дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову ПАТ «МТБ Банк». Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: судом встановлено факт неналежного виконання основного зобов`язання позичальником за кредитним договором, а також факт переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до ОСОБА_1 , який в силу вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку» набув статус іпотекодавця та несе всі його обов`язки; наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно; відповідач заперечує проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, зазначає, що сума боргу є меншою, оскільки на підставі рішення суду від 27 травня 2014 року щомісяця з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягується сума відповідно до заборгованості за кредитним договором за виконавчим провадженням, у якому звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» на загальну суму 2 591 807,16 грн; ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року витребувано у ПАТ «Марфін Банк» розрахунок заборгованості станом на час розгляду цієї справи з урахуванням сплачених коштів по виконавчому провадженню, що відкрито на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року; відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 00232/RD станом на 13 грудня 2021 року боржник здійснив такі платежі у рахунок погашення: 24 жовтня 2019 року 20,21 доларів США (погашено тіло кредиту після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); за період із 06 жовтня 2016 року до 26 листопада 2021 року 2 823,32 доларів США (погашено відсотки на основну суму боргу після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); 09 жовтня 2015 року 0,01 грн (погашена пеня на несплачену суму кредиту після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року витребувано у Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копії матеріалів виконавчого провадження № 46144369 (на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року в справі № 201/283/14-ц). Ця ухвала 28 січня 2022 року, 18 лютого 2022 року повторно направлялася Соборному відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року повторно витребувано у Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копії матеріалів виконавчого провадження № 46144369 (на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року в справі № 201/283/14-ц). Ця ухвала 05 травня 2022 року, 05 серпня 2022 року, 13 вересня 2022 року повторно направлялася Соборному відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро); апеляційний суд зазначив, що не може встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором на момент прийняття рішення, у рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки; доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з підстав того, що позивачем не було надано суду оцінку іпотечного майна, та, що позивач не досяг такої згоди зі ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (частина друга статті 39 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент прийняття оскарженої постанови судом апеляційної інстанції). Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року касаційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ПАТ «МТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що зміна власника квартири, яка перебуває в іпотеці, не позбавляє іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок вказаного майна. Апелянт зазначає, що ціна предмету іпотеки у рішенні суду не зазначається, а визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив її залишити без задоволення, а рішення без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в електронному суді і доставку електронного листа і смс-повідомлення. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі встановлено, що 06 червня 2008 року ВАТ «Морський транспортний банк», який з листопада 2010 року перейменовано у ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 00232/RD про надання кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 308 955,00 доларів США на такі цілі: 280 000,00 доларів США на споживчі потреби, 15 095,00 доларів США та 13 860,00 доларів США на сплату страхових платежів відповідно до умов кредитного договору з терміном погашення до 05 червня 2017 року включно зі сплатою 11,9 % річних. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання позичальником умов кредитного договору сторони уклали договір іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . Банк взяті на себе зобов`язання з видачі кредитних коштів виконав у повному обсязі. У порушення умов кредитного договору позичальник від своєчасного виконання зобов`язань ухиляється. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» борг за кредитом і відсотками в розмірі 294 555,59 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року 2 354 382,83 грн, та заборгованість за пенею і штрафом в розмірі 115 064,63 грн, загалом у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року заборгованість становить 2 469 447,46 грн, із яких: тіло кредиту 255 431,36 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року становить 2 041 662,86 грн; відсотки на основну суму боргу 39 124,23 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06 грудня 2012 року 312 719,97 грн; пеня на несплачену суму кредиту 55 585,36 грн; пеня на несплачені відсотки за користування кредитом 36 542,08 грн; штраф на підставі пункту 4.2 кредитного договору 22 937,18 грн. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі № 175/6058/13 задоволено частково позов ОСОБА_2 до банку та визнано недійсним договір іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року. На підставі зазначеного судового рішення 19 травня 2014 року іпотека ОСОБА_2 припинена, а обтяження за нею виключено з відповідних реєстрів. 07 жовтня 2014 року предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_1 ) за договором дарування відчужено позичальником на користь свого сина ОСОБА_1 , який набув статусу нового іпотекодавця. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2014 року скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року у справі № 175/6058/13. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року у справі № 175/6058/13 задоволено заяву банку про поворот виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2014 року та зобов`язано реєстраційну службу Дніпропетровського МУЮ МЮУ поновити первинний стан державної реєстрації договору іпотеки та обтяження і заборони за ним. 21 січня 2016 року банк направив на адресу відповідача та третіх осіб вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, якою попередив відповідача та третіх осіб про те, що у випадку її невиконання у відведений строк банк зі спливом цього строку має намір звернутися до суду про стягненням заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимога позичальником та іпотекодавцем виконана не була. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року витребувано у ПАТ «Марфін Банк» розрахунок заборгованості станом на час розгляду цієї справи з урахуванням сплачених коштів по виконавчому провадженню, що відкрито на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 00232/RD станом на 13 грудня 2021 року боржник здійснив такі погашення: 24 жовтня 2019 року 20,21 доларів США (погашено тіло кредиту після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); за період із 06 жовтня 2016 року до 26 листопада 2021 року 2 823,32 доларів США (погашено відсотки на основну суму боргу після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); 09 жовтня 2015 року 0,01 грн (погашена пеня на несплачену суму кредиту після рішення суду у справі № 201/283/14-ц). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року витребувано у Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копії матеріалів виконавчого провадження № 46144369 (на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц). Копія цієї ухвали 28 січня 2022 року, 18 лютого 2022 року повторно направлялася Соборному відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року повторно витребувано у Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копії матеріалів виконавчого провадження № 46144369 (на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц). Копія цієї ухвали 05 травня 2022 року, 05 серпня 2022 року, 13 вересня 2022 року повторно направлялася Соборному відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань банк набув право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, однак, пред`являючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, банк не надав суду оцінку іпотечного майна та не погодив його вартість з іпотекодавцем. Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21). У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (пункт 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку»). Згідно із частинами першою, другою статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) зазначено, що «при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) зазначено: «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)». У справі, що переглядається, звертаючись із позовом, банк просив звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 00232/RD та договором іпотеки, яка станом на 05 липня 2015 року становить 405 938,71 доларів США та 116 674,13 грн. Банк зазначав, що станом на 05 липня 2015 року розмір заборгованості становить 405 938,71 доларів США та 116 674,13 грн, із яких: кредитні кошти 255 431,36 доларів США; відсотки на основну суму боргу 150 507,35 доларів США, з яких: 39 124,23 доларів США, стягнутих рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року; 111 383,12 доларів США, донарахованих за період з 07 грудня 2012 року до 05 липня 2016 року; пеня за несплачену суму кредиту, стягнуту судовим рішенням 55 585,36 грн; пеня за несплачені відсотки за користування кредитом, стягнуті судовим рішенням 36 542,08 грн; штраф, стягнутий судовим рішенням 22 937,19 грн. Встановлено, що заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Марфін Банк» борг за кредитом і відсотками в розмірі 294 555,59 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року 2 354 382,83 грн, та заборгованість за пенею і штрафом в розмірі 115 064,63 грн, загалом у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року заборгованість становить 2 469 447,46 грн, із яких: тіло кредиту 255 431,36 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року становить 2 041 662,86 грн; відсотки на основну суму боргу 39 124,23 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06 грудня 2012 року 312 719,97 грн; пеня на несплачену суму кредиту 55 585,36 грн; пеня на несплачені відсотки за користування кредитом 36 542,08 грн; штраф на підставі пункту 4.2 кредитного договору 22 937,18 грн. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором від 06 червня 2008 року № 00232/RD станом на 13 грудня 2021 року боржник здійснив такі погашення: 24 жовтня 2019 року 20,21 доларів США (погашено тіло кредиту після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); за період із 06 жовтня 2016 року до 26 листопада 2021 року 2 823,32 доларів США (погашено відсотки на основну суму боргу після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); 09 жовтня 2015 року 0,01 грн (погашена пеня на несплачену суму кредиту після рішення суду у справі № 201/283/14-ц); Враховуючи викладені обставини справи та вказані норми закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ПАТ «МТБ Банк» у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 прийнятих на себе кредитних зобов`язань, строк виконання яких настав 06 грудня 2012 року, враховуючи заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц, має право задовольнити їх за рахунок іпотечного майна, власником якого є ОСОБА_1 . Апеляційний суд враховує, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» визначає зміст всіх необхідних складових, які зазначаються у рішенні суду про задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначена відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно листа приватного виконавця Ванжі О.В. № 01.29/2046 від 04 березня 2024 року заборгованість за виконавчими провадженнями № 72901627 та № 72901770 залишається непогашеною та складає: тіло кредиту 255 411,15 доларів США; відсотки на основну суму боргу 36 170,64 доларів США; пеня на несплачену суму кредиту 55 585,36 грн; пеня на несплачені відсотки за користування кредитом 36 542,08 грн; штраф на підставі пункту 4.2 кредитного договору 22 937,19 грн. Жодні не розподілені кошти станом на момент надання інформації на депозитному рахунку виконавця не перебувають. Відповідач підтвердив в судовому засіданні, що останній платіж по кредитному договору ним було здійснено у листопаді 2021 року, доказів виконання заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 травня 2014 року у справі № 201/283/14-ц, які становили зміст його заперечень, ним не надано. У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи те, що сторони у договорі іпотеки визначили судовий спосіб звернення стягнення, а також те, що борг позичальника за основним зобов`язанням є значним, рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, звернувши стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 157,1 кв.м, житловою площею 78,5 кв.м, що складається з 6 кімнат і лоджії, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування серія та номер 4120, виданого (посвідченого) 07 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., номер запису про право власності 7251332 згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 52360600 від 01 лютого 2016 року, наданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Марфін Банк» за кредитним договором № 00232/RD від 06 червня 2008 року та укладеним в його забезпечення договором іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року станом на 06 грудня 2012 року в розмірі 291 581,79 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року 2 330 613,25 грн, та заборгованість за пенею і штрафом в розмірі 115 064,63 грн, загалом у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року заборгованість становить 2 469 447,46 грн, із яких: тіло кредиту 255 411,15 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року становить 2 041 501,32 грн; відсотки на основну суму боргу 36 170,64 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06 грудня 2012 року 289 111,92 грн; пеня на несплачену суму кредиту 55 585,36 грн; пеня на несплачені відсотки за користування кредитом 36 542,08 грн; штраф на підставі пункту 4.2 кредитного договору 22 937,19 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити. На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку з підстав відсутності ринкової вартості іпотечного майна. Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 193 443,07 грн. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року скасувати. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково. Звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 157,1 кв.м, житловою площею 78,5 кв.м, що складається з 6 кімнат і лоджії, яка належить ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 03 грудня 2001 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві власності на підставі договору дарування серія та номер 4120, виданого (посвідченого) 07 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., номер запису про право власності 7251332 згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 52360600 від 01 лютого 2016 року, наданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Євгенією Євгенівною, шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження»,у рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством«Марфін Банк» за кредитним договором № 00232/RD від 06 червня 2008 року та укладеним в його забезпечення договором іпотеки № 00247rd від 06 червня 2008 року станом на 06 грудня 2012 року в розмірі 291 581,79 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року 2 330 613,25 грн, та заборгованість за пенею і штрафом в розмірі 115 064,63 грн, загалом у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року заборгованість становить 2 469 447,46 грн, із яких: тіло кредиту 255 411,15 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ на 06 грудня 2012 року становить 2 041 501,32 грн; відсотки на основну суму боргу 36 170,64 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06 грудня 2012 року 289 111,92 грн; пеня на несплачену суму кредиту 55 585,36 грн; пеня на несплачені відсотки за користування кредитом 36 542,08 грн; штраф на підставі пункту 4.2 кредитного договору 22 937,19 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» судові витрати, що складаються ізсудового збору в розмірі 193 443,07грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року. Судді: