Постанова Київський апеляційний суд № 754/12532/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/12532/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4712/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сербіної Людмили Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у складі судді Бабко В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс-Банк», державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до АТ «Сенс-Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому просила: - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47736395 від 11 липня 2019 року, прийняте державним реєстратором Мосійчук Оленою Василівною, реєстратора ДП «Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою», про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; - скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 32254116 щодо реєстрації за АТ «Укрсоцбанк» права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1870213780000 Позов обґрунтовано тим, що 19 липня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс-Банк» було укладено Договір кредиту №032/29-258К, відповідно до якого АКБ «Укрсоцбанк» надав позичальнику кредит в розмірі 130 000 швейцарських франків зі сплатою 9,50% річних з кінцевим терміном повернення коштів до 19 липня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним Договором між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Банком було укладено Договір іпотеки №02-10/2531 від 19 липня 2007 року, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належала позивачу на праві приватної власності. В подальшому 29 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту, відповідно до якого було внесено зміни до кредитного Договору зі зміною графіку погашення основного боргу, збільшення ліміту кредитування. Договір кредиту було викладено в новій редакції, а саме кредитор надає позичальнику грошові кошти в розмірі 137025 швейцарських франків 98 сантимів на умовах визначених Договором. 29 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий Договір №1 до Договору іпотеки №02-10/2531 від 19 липня 2007 року, відповідно до якого п. 1.4.1 Договору іпотеки викладено в новій редакції, а саме зазначено розмір забезпечених іпотекою вимог: виконання позичальником перед іпотекодержателем зобов`язань, зокрема повернення позичальником кредиту за Договором кредиту в сумі 137025,98 швейцарських франків. ОСОБА_2 15 липня 2019 року стало відомо, що АТ «Укрсоцбанк» звернулось до державного реєстратора ДП «Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою» м. Києва Мосійчук О.В. із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вищевказана квартира 05 липня 2019 року зареєстрована за АТ «Укрсоцбанк». Позивач вважає, що перехід права власності на квартиру, реєстрація якого відбулась на підставі рішення державного реєстратора від 11 липня 2019 року є незаконним, а рішення та запис про право власності повинна бути скасовані судом, як такий, що суперечить закону та Договору іпотеки по тим підставам: що державний реєстратор не перевірила наявність факту виконання умов правочину та державна реєстрація права власності за банком здійснена за наявності арешту нерухомого майна; банком пропущено строк позовної давності про стягнення заборгованості по кредитному Договору; правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно повинен бути Договір про задоволення вимог іпотекодержателя; спірна квартира підпадає під вимоги Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Сербіна Л.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Вирішити питання судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції, що позивачка ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб судового захисту своїх порушених прав та інтересів є помилковим. Зазначає, що суд при вирішенні даного спору не врахував, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. Вказує, що АТ «Укрсоцбанк» та державним реєстратором не було дотримано положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку». Посилається на те, що позивач постійно проживає у спірній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 кв.м, іншого нерухомого майна у власності позивача немає, згоди на відчуження квартири позивач не давала, а тому спірна квартира не могла бути примусово стягнута на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зазначені доводи підтверджуються правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеній у справі №726/1538/16-ц віл 10 квітня 2019 року. Крім того, реєстрація права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк» була здійснена державним реєстратором за наявності арешту нерухомого майна ОСОБА_1 . Згідно п.5 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1652-IV заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав не нерухоме майно. Зазначає, що реєстратором наявність факту виконання умов правочину не було перевірено. Скаржник посилається на помилковість висновків суду про обрання позивачкою не належного способу захисту призводить до того, що судом не було захищено право власності позивачки на квартиру, право власності на яку у незаконний спосіб було зареєстровано за банком, а тому таке рішення суду має бути скасоване. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. У судове засідання державний реєстратор ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В. не з`явився, про дату розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, з огляду на зазначене та у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутності. Колегія суддів, заслухавши адвоката Лінника М.А. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Пересунька С.С. в інтересах АТ «Сенс-Банк», який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла наступних висновків. Зі справи убачається, що 19.07.2007 між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого був АТ «Альфа банк», а нині - АТ "Сенс-Банк" було укладено договір кредиту № 032/29-258К (а.с. 21-23 т.1). Відповідно до п. 1.1. Договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 130 000 швейцарських франків зі сплатою 9,50 % річних з кінцевим терміном повернення коштів до 19.07.2017 (включно). Згідно із п. 1.3., 1.3.1, 1.3.2 Договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає в день укладення цього Договору: з майновим поручителем ОСОБА_1 іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передає кредитору в іпотеку 3-кімнатну квартиру, загальною площею 71,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заставною вартістю 782 750 грн, що в еквіваленті в швейцарських франки із розрахунку до офіційного курсу обміну валют 419 грн 8887 коп за 100 швейцарських франків, встановленого Національним банком України в день укладання цього Договору, становить 186 418 швейцарських франків 45 сантимів; Іпотечний Договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона. Договір поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Пунктом 3.2.2, 3.2.3. Договору визначено, що у разі погіршення фінансового стану позичальника, припинення дії, або визнання недійним Договору, визначених п. 1.3., 3.3.4 та 3.3.5 Договору, зниження вартості засобів забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором, вимагати надання позичальником додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором. Кредитор має право вимагати негайного повернення кредиту, погашення нарахованих процентів та сплати можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов`язань, згідно п. 3.2.2. цього Договору, не надасть таких засобів (шляхом укладання відповідного договору), або запропоновані засоби не влаштують кредитора. Пунктом 3.3.4, 3.3.5, Договору визначено, що позичальник зобов`язаний в день укладання іпотечного Договору оформити договір страхування предмету іпотеки на його повну вартість та оформити договір особистого страхування на суму кредиту. Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання кредиту. Своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у випадках, визначених Договором. 19.07.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Сенс-Банк" та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за договором кредиту № 032/29-258К від 19.07.2007, укладено Договір іпотеки № 02-10/2531 (а.с. 26-28 т.1). Відповідно до п. 1.1 Іпотечного Договору встановлено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником всіх зобов`язань за основним зобов`язанням, наступне нерухоме майно, яким є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Свідоцтвом про право власності, серії НОМЕР_1, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу міської ради (Київська міська державна адміністрація) 06.02.2007, власник кв. АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с 16 т.1). Згідно із п. 1.2. Іпотечного Договору встановлено, що вартість предмету іпотеки, за згодою сторін, становить 782750 грн що за офіційним курсом НБУ на день укладання цього Договору 419.8887 грн за 100 швейцарських франків, складає 186418 швейцарських франків 45 сантимів. Суть та розмір забезпечених іпотекою вимог: виконання позичальником перед іпотекодержателем зобов`язань, зокрема: повернення кредиту в сумі 130 000 швейцарських франків, з кінцевим терміном погашення до 19.07.2017; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 9,5 % річних та комісій; сплата можливої неустойки (пені, штрафу); відшкодування витрат пов`язаних з пред`явленням вимог за основним зобов`язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов`язання. Іпотекою за цим Договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмета іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки, завданих порушенням умов цього Договору (п. 1.4. - 1.4.4., 1.5.1 Іпотечного Договору). Відповідно до п. 2.1.1 - 2.1.10 Іпотечного Договору іпотекодержатель зобов`язаний надавати іпотекодержателю можливість перевірки стану і правильності використання предмета іпотеки, надавати йому відповідні документи; вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб; не здійснювати дії, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки; без письмової згоди іпотекодержателя, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору, не відчужувати предмет іпотеки, а також не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування; не пізніше наступного дня після настання змін надавати іпотеко держателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі, про зазіхання на нього з боку третіх осіб; протягом двох робочих днів від дати укладання цього Договору, застрахувати предмет іпотеки; без встановленого дозволу відповідних державних органів та письмової згоди іпотеко держателя не здійснювати перебудови та/або перепланування предмета іпотеки, сплачувати всі передбачені законодавством України податки та збори; у разі загибелі або зниження вартості предмета іпотеки, в тому числі, внаслідок його випадкового знищення, випадкового пошкодження, або псування, протягом трьох днів від дня надходження відповідної вимоги іпотеко держателя повністю або часткового замінити предмет іпотеки та інше майно; здійснити плату за державні реєстрацію предмета іпотеки за цим Договором Згідно із п. 2.4.3-2.4.4 Іпотечного Договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх зобов`язань, встановлених п. п. 2.1.1.-2.1.10 цього Договору, вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов`язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу (п. п. 4.1 Іпотечного Договору) встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем у порядку, встановленому ст. 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (п. 4.1, 4.5-4.5.5 Іпотечного Договору). 29.07.2009 між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін договору кредиту 032/29-258К від 19.07.2007 (а.с. 24-25 т.1). Відповідно до якого п. 1.4.1 Додаткової угоду № 1, сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, а саме викласти перший абзац п. 1.1. та п. 1.1.1 в новій редакції: "1.1. Кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 137025 швейцарських франків 98 сантимів, зі сплатою 9,5 процентів річних та з кінцевим терміном погашення суми основного заборгованості до 19.07.2022". 13.04.2017 Деснянським районним судом м. Києва по справі № 754/8547/16-ц ухвалено рішенням за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою. Вказаним рішенням суду в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення боргу - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено та визнано припиненими договори поруки (а.с. 32-37 т.1). Ухвалою Апеляційним судом м. Києва від 22.08.2017 по справі № 754/8547/16-ц, відповідно до якої апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" - відхилено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13.04.2017 залишено без змін (а.с. 38-41 т.1). Постановою Верховного Суду від 29.10.2019 по справі № 754/8547/16-ц рішення Деснянського районного суду від 13.04.2017 та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 19.09.2017 залишені без змін. 06.08.2018 ПАТ "Укрсоцбанк" направив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. В листі одночасно зазначалось також про вимогу сплатити борг перед банком в розмірі 232329,39 швейцарських франків, що еквівалентно 6151164,78 грн. Однак вищевказана вимоги зі сторони позичальника так і зі сторони іпотекодавця залишилась без реагування. 28.01.2019 Директором ПАТ "Укрсоцбанк" Проньком О.С. затверджений Висновок про вартість майна трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до Висновку вартість об`єкта оцінки становить 1128547 грн. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 173863758 від 15.07.2019 щодо об`єкта нерухомого майна права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано 05.07.2019 о 17:38:40 за АТ "Укрсоцбанк", форма власності: приватна, номер запису про власності: 32354116. Підстава виникнення права власності: Договір іпотеки № 02-10/2531, серія та номер: 4035, виданий 19.07.2007, видавник ПН КМНО Мироник О.В. Підстава внесенння запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47736395 від 11.07.2019, Мосійчук О.В., Державне підприємство "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", м. Київ. Відмовляючи в задоволенні позову, заявленого до державного реєстратора, суд першої інстанції керувався тим, що державний реєстратор не може відповідати за дії, пов`язані з порушенням прав на нерухоме майно іншої особи, за якою зареєстровано право на це майно. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру за іншою, ніж позивач, особою є вимогою про захист позивачем права власності на цей об`єкт від порушення особою, за якою це право зареєстроване на момент звернення позивача до суду. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За положення ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права, звернення з позовом до неналежних відповідачів в певних випадках є підставою для відмови в позові. Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора зазначала, що спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі N 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Про такі висновки йдеться зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16. Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи свідчать про те, що спір у позивачки виник з іпотекодежателем щодо порушення ним її права власності на квартиру внаслідок дій останнього щодо реєстрації за собою такого права, а тому державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі. Отже позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивачка визначила відповідачем. Разом з тим, з висновками районного суду про обрання позивачкою неналежного способу судового захисту своїх порушених прав та інтересів, а саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав з підстав того, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо квартири, погодитися неможливо. Установлено, що державним реєстратором 05.07.2019 на підставі іпотечного договору, укладеного з ОСОБА_1 , за АТ "Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Заявляючи вимоги позивачка указує, що її права порушено державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за банком та внесення записів за останнім про державну реєстрацію права власності, не заперечуючи права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з неналежним виконанням основного зобов`язання, що спричинило наявність заборгованості. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 зазначила наступне: «109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.

110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.

111. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

113. При цьому абзацом другим частини третьої статті 26 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ «Мегабанк», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.

115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. 116.Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою». Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як видно з матеріалів справи, обставини цієї справи та справи № 914/2350/18 є подібними, а тому зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду підлягають застосуванню до виниклих правовідносин та свідчать про помилковість висновків районного суду про обрання позивачкою неналежного способу захисту. Що стосується вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, то районним судом обґрунтовано відмовлено в цій частині позову. Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом статті 13 ЦПК України, яка дає визначення диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини першої якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час ухвалення рішення, такого способу захисту як скасування записів про проведену державну реєстрацію, не передбачено. За таких обставин, районний суд правомірно відмовив у задоволенні зазначених вимог. Що стосується застосування Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Ухвалюючи рішення, районний суд дійшов висновку про відсутність у державного реєстратора підстав для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за банком з посиланням на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Між тим, районний суд неправильно витлумачив зміст зазначеного Закону. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3). Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором №032/29-258К від 19 липня 2007 року, валютою за яким є швейцарські франки. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; - таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна. Отже, з урахуванням викладеного, вимоги згаданого Закону поширюють свою дію в тому числі й на іпотечне майно, придбане за кредитні кошти. Водночас зі справи убачається, що право власності на спірну квартиру позивачка отримала 06 лютого 2007 року, тоді як кредитний та іпотечний договори було укладено 19 липня 2007 року, тобто не за кредитні кошти, що виключає правові підстави застосування Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Отже, відсутні правові підстави до задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, остільки державний реєстратор, вчиняючи реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за АТ «Укрсоцбанк» діяв у межах повноважень. Заявлені позивачкою вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не впливають і не можуть вплинути на права іпотекодержателя щодо права на предмет іпотеки. З урахуванням наявності невиконаного основного зобов`язання, існування чинного договору іпотеки, умови якого позивачкою не оспорюються, апеляційний суд вважає, що діями державного реєстратора права позивачки не порушено. Одночасно підлягає врахуванню й правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 753/72/17 про те, що при зверненні стягнення на жиле приміщення шляхом виселення мешканців нерухомого майна застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у позові, але допустив помилку при мотивуванні свого рішення в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Апеляційний суд вважає, що правильне по суті рішення не може бути скасовано з формальних міркувань. Згідно п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За наведених підстав апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду в зазначеній частин вимог шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Сербіної Людмили Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 березня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: