Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/2018/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" березня 2024 р. Справа№ 911/2018/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Коротун О.М. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 (повний текст складено 22.06.2023) у справі № 911/2018/22 (суддя Христенко О.О.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 54 126,44 грн, - За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" (далі-відповідач) про стягнення 54 126,44 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 53,705, тис куб м у січні 2017 року без поданих постачальником газу номінацій, з огляду на що, за твердженнями позивача, вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку, встановленого частиною другою статті 8 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (в редакції Закону № 1639-ІХ від 14.07.2021). Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 48 658,52 грн, 4 854,21 грн інфляційних нарахувань, 613,72 грн 3% річних та 2 481,00 грн судового збору. Рішення мотивоване тим, що згідно поданого розрахунку позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природною газу у визначеному періоді у загальному обсязі 53,705 тис куб м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 318 492,13 гривень, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 4 423,50 гривень. Станом на вересень 2022 року, строк оплати за період з 01.10.2021 по 01.09.2022 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому за розрахунком позивача відповідач зобов`язаний був сплати 48 658,52 гривень. Перевіривши розрахунок компенсації за вказаний позивачем період, суд встановив, що останній є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, тож заявлена до стягнення з відповідача компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у січні 2017 року підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі. Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 613,72 грн 3% річних та 4 854,21 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.11.2021 по 01.09.2022. Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, суд дійшов висновку про правомірне здійснення нарахування позивачем зазначених сум, та, відповідно, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню. враховуючи, що спожитий Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі КРЦ "Київцентраеро" газ в обсязі 53,705 тис куб м не був оплачений жодному з учасників ринку природного газу, його вартість має бути оплачена Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі КРЦ "Київцентраеро" на умовах частини 2 ст. 8 Закону №1730. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 та прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду; рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 скасувати; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; витрати зі сплати судового збору покласти на позивача. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Скаржник вказує на те, що без підтвердження позивачем номінації Нафтогаз не мав би постачати відповідачу природній газ, а позивач здійснювати його транспортування і, відповідно ПАТ "Київгаз" не мав би здійснювати його розподіл, проте акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень 2017 року позивач погодив та підписав, як і підписаний акт за січень 2017 року приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою ПАТ "Київгаз". Крім того, відповідач оплатив поставлений Нафтогазом природній газ за грудень 2016, січень, лютий 2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.01.2017 № 469, від 10.02.2017 № 780, №

779. На думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно враховано твердження позивача про те, що відповідач самостійно просив третю особу зарахувати грошові кошти в оплату за іншими договорами постачання природного газу, оскільки з наданої позивачем копії листа не вбачається за який саме період відповідач просить зарахувати кошти, а тим більше позивач не надав належних і допустимих доказів про те, що він погодив перезарахування сплачених відповідачем коштів за січень 2017 року в рахунок іншого договору та за інший період, крім того, суми зазначені в листі відповідача жодним чином не сходяться з сумою оплати за січень 2017 року в розмірі 293 118,00 грн. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що доводи відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно визнав заборгованість у відповідача, оскільки останнім сплачено вартість відібраного природного газу, разом із цим, відповідач не зазначає, які саме норми права на його думку були порушені судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення, що свідчить про невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 258 ГПК України. Позивач звертає увагу на те, що Законом № 1730 відповідачу було надано строк для здійснення оплати компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу, рівними частинами протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, що так і не було здійснено відповідачем, у зв`язку із чим у позивача виникло законне право на вимогу про стягнення простроченої заборгованості на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 1730. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону № 1730, компенсація вартості природного газу позивачу здійснюється за використаний природний газ протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів. Позивач вказує на те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначило, що не здійснювало постачання природного газу відповідачу у січні 2017, тому повертає не підписані акти приймання-передачі природного газу, одночасно з доданих відповідачем платіжних документ та листів АТ "НАК "Нафтогаз України" про повернення не підписаних актів приймання-передачі природного газу за січень 2017р, слідує, що відповідачем було здійснено оплату заборгованості перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за минулі періоди. АТ "НАК "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу, заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказав на те, що рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 за своїм змістом повністю відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у справі № 914/1940/22. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Андрієнко В.В., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2018/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 до надходження матеріалів справи №911/2018/22. 03.08.2023 матеріали справи № 911/2018/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). У процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 ГПК України суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи № 911/2018/22. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що близька йому особа працює в Товаристві, яке відповідно до статутних документів входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у п. 1.6.1 статуту Товариства. Інтереси Товариства співпадають з інтересами Акціонерного товариства "Національне акціонерне товариство "Нафтогаз України" як корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі №910/2018/22 задоволено. Справу № 910/2018/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.11.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді - Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. 09.11.2023 суддею Майданевичем А.Г. заявлено самовідвід від розгляду справи № 911/1208/21 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути, у зв`язку з тим, що його близький родич працює в Акціонерному товаристві "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. від розгляду апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 задоволено. Справу № 911/2018/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.11.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді - Ткаченко Б.О., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Коротун О.М. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, перебування суддів у відпустках та тимчасові непрацездатності суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/2018/22 розглядалась протягом розумного строку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019 виконувало функції оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 cт. 1 Законом України "Про ринок природного газу". Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі - споживач). Як стверджує позивач, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи. Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", Постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017, № 867 від 19.10.2018 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу". За змістом вказаних Положень виробник теплової енергії мав право у визначений період купувати природний газ для всіх категорій використання природного газу у НАК "Нафтогаз України". Між ДП обслуговування повітряного руху України (споживач) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) 12.10.2016 укладено Договір на постачання природного газу № 1749/1617-ТЕ-41, предметом якого є постачання природного газу в 2016-2017 роках, який використовується відповідачем, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Також, 18.11.2016 між відповідачем, за договором споживачем, та третьою особою, за договором постачальником, укладено Договір на постачання природного газу № 1897/1617-КП(Т)-41, предметом якого є постачання природного газу в 2016-2017 роках, який використовується відповідачем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ /організацій). Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17", від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року", від 03.10.2018 № 717-з "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року" покладено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов`язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018, 2018/19 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро". На підставі розпорядження від 05.10.2016 № 742-р (п. 1), яке є обов`язковим до виконання, на НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. Відповідно до п. 1 глави 1 розділу XI Кодексу газотранспортних систем, замовники послуг транспортування зобов`язані подати оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу. Однак, як вказує позивач, за результатом опрацювання поданих номінацій, ним було встановлено відсутність номінацій НАК "Нафтогаз України" у спірному періоді у вказаних обсягах для Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро". Також позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС суб`єктом ринку природного газу, зокрема будь-яким постачальником в обсязі 53,705 тис м куб у січні 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача. Позивач зазначає про те, що відбір природного газу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі КРЦ "Київцентраеро" у спірний період також підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 911/2403/21, якою підтримано позицію господарського суду Київської області та встановлено, що у січні 2017 року НАК "Нафтогаз України" не видавав номінацій та не здійснював поставки газу відповідачу, а за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженого обсягу газу - номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу може вважатися несанкціонованим відбором природного газу. Таким чином, позивач стверджує, що хоч між НАК "Нафтогаз України" та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" і діяли договірні відносини з постачання природного газу, однак обсяг відбору газу в розмірі 53,705 тис куб м у січні 2017 року відповідачем був здійснений саме з ресурсу позивача без поданих номінацій, внаслідок чого позивач має право на компенсацію вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в розмірі 48 658,52 грн, а також нараховані на цю суму 613,72 грн 3% річних та 4 854,21 грн інфляційних втрат. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Згідно із статтею 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період. Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій. Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу. Це зумовлено тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (частина 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу"). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів. Відповідно до Ліцензії НКРЕКП Серії АЕ № 194511 від 28.02.2013 АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019, тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України - оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі спеціальні обов`язки визначені Кабінетом Міністрів України в наступних постановах: - від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (далі - Постанова № 758); - від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Постанова № 187). - від 19.10.2018 № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - Постанова № 867). Відповідно до вказаних постанов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач. Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС. З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730), а згодом Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-IX (далі - Закон № 1639). Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ "Укртрансгаз" довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості. Законом № 1639 внесено зміни до Закону № 1730, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1730, Підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів. Тобто зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеним положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальних суспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановою КМУ, за наявності таких умов: - учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію; - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; - відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; - строк оплати настав з 01.10.2021. Згідно наявної у матеріалах справи інформації, загальний обсяг відбору у вказані періоди, а саме у січні 2017 року склав 53,705 тис куб м. Вказані обсяги відбору природного газу підтверджуються: - звітом Акціонерного товариства "Київоблгаз" (далі - АТ "Київоблгаз") про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ "Київоблгаз" між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх споживачів за січень 2017 року, згідно з якими, у графі "Підтверджений обсяг номінацій за місяць, всього" зазначено "0", водночас, у графі "Фактичний обсяг за місяць всього" (тобто, фактично спожитий обсяг без підтвердженої номінації постачальника) зазначено про відбір ДП обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" природного газу в наступному обсязі та періоді: за січень 2017 року обсягом 53,705 тис м куб; - актом наданих послуг транспортування природного газу, підписаного між АТ "Укртрансгаз" та КРЦ "Київцентраеро" за січень 2017 року - акт від 31.03.2017 на обсяг 53,705, тис куб м природного газу; - актом наданих послуг з розподілу природного газу, підписаного АТ "Київоблгаз" за січень 2017 року - акт на обсяг 53,705 тис куб м природного газу. Також відбір природного газу ДП обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" у спірний період підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2021 у справі № 911/2403/21, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020, та в якому встановлено обставини щодо споживання відповідачем у січні 2017 року природного газу в обсязі 53,705 тис куб м. Підсумовуючи наведене вище, суд констатує, що у спірному періоді відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що порушує приписи статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС та з огляду на частину 2 статті 8 Закону № 1730 (в редакції Закону № 1639) є підставою для виникнення у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Регіонального структурного підрозділу Київський районний центр "Київцентраеро" обов`язку компенсувати АТ "Укртрансгаз" вартість відібраного у січні 2017 року без номінацій обсягів природного газу в строки, визначені законом. Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України № 1730 зі змінами та доповненнями обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання. Відповідно до розрахунку позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природною газу у визначеному періоді у загальному обсязі 53,705 тис куб м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 318 492,13 гривень, яку відповідач зобов`язаний сплатити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 4 423,50 гривень. Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається із матеріалів справи, станом на вересень 2022 року, строк оплати за період з 01.10.2021 по 01.09.2022 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому за розрахунком позивача, який є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства, відповідач зобов`язаний був сплатити 48 658,52 гривень. Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 613,72 грн 3% річних та 4 854,21 грн інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.11.2021 по 01.09.2022. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При перерахунку заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу у період з 01.11.2021 по 01.09.2022, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що суми інфляційних втрат у розмірі 4 854,21 грн та 3% річних у розмірі 613,72 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48 658,52 грн заборгованості, 613,72 грн 3% річних та 4 854,21 грн інфляційних втрат, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/23, відсутні. Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32). Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22, відсутні. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне. Предметом заявленого позову в даній справі є стягнення заборгованості з компенсації вартості спожитого відповідачем без номінацій у січні 2017 року природного газу обсягом 53,705 тис куб м на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" №1730-VIII від 03.11.2016 зі змінами, внесеними Законом №1639 від 14.07.2021. За змістом вказаних норм компенсація (оплата) вартості природного газу позивачу не є збитками чи санкціями та здійснюється по факту споживання природного газу протягом періоду з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року без поданих постачальником газу номінацій та по факту відсутності підписання актів приймання-передачі природного газу з постачальником, незалежно від наявності у спірний період договорів із постачальником природного газу із запланованими обсягами постачання та незалежно від того, з чиєї вини номінації не були видані та Акти не були підписані. Таким чином, для спростування позовних вимог, відповідач мав подати докази подання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу, підписані між постачальником природного газу і відповідачем. Однак, вказані докази не були подані відповідачем, як і не були встановлені обставини підписання актів приймання-передачі в спірний період між НАК "Нафтогаз України" та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України в особі КРЦ "Київцентраеро". Посилання на те, що у разі надіслання актів постачальнику та ненадання обгрунтованих заперечень вони вважаються підписаними, не грунтуються ані на нормах закону, ані на положеннях укладених договорів постачання. Крім того, відповідачем не було подано доказів сплати грошових коштів на рахунок постачальника природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" за отриманий природний газ у спірному періоді. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся до НАК "Нафтогаз України" з листом про зарахування переплати по договорах, відповідно до якого відповідач: "просить зарахувати переплату у сумі 61 456,74 грн за Договором від 12.10.2016 № 1749/1617-ТЕ-41 в оплату за Договором від 18.10.2017 № 2326/1718-ТЕ-41 та переплату в сумі 344 344,55 грн за Договором від 18.11.2016 № 1897/1617-КП(Т)-41 зарахувати в оплату за Договором від 06.11.2017 № 4100/17-КП(Т)-41. Колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи скаржника про відсутність заборгованості, оскільки з поданих останнім доказів, на підтвердження відсутності у нього заборгованості, зокрема, платіжних доручень та листів щодо повернення актів без підпису вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата заборгованості перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за минулі періоди. Щодо доводів відповідача про неможливість застосування положень ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730-VIII у редакції Закону України № 1639-ІХ з огляду на загальновизнані принципи права, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, то виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у частині першій ст. 19 Конституції України, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та про наявність підстав для задоволення позову, які відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 914/1940/22. Тобто, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, враховуючи обставини справи, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22. Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації"). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.05.2023 у справі № 911/2018/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/2018/22 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді Б.О. Ткаченко О.М. Коротун