Постанова Житомирський апеляційний суд № 275/652/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/652/23 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П.В. Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Трояновської Г.С., Шевчук А.М., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №275/652/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчука П.В. в смт Брусилові, в с т а н о в и в : У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом у якому просив усунути від права на спадкування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 . Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , якій на праві власності належала 1/3 частина житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що він із померлою ОСОБА_4 був розлучений з 2006 року, однак з того часу продовжували проживати спільно як чоловік та дружина, разом вели спільне господарство до самої смерті останньої. Відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які є рідними сестрами померлої, також належать по 1/3 частини від вказаного житлового будинку кожній. Сестри є спадкоємцями другої черги за законом, а позивач відноситься до п`ятої черги спадкування, заповіт померла не залишала, інших спадкоємців нема. Позивач зазначав, що останні пів року перед смертю ОСОБА_4 тяжко хворіла, не могла пересуватися, потребувала постійного стороннього догляду, який саме позивач їй і надавав. Відповідачі, які є рідними сестрами спадкодавця не приїжджали до неї, ніякої допомоги не надавали, тобто ухилялися від надання їй допомоги, яка через похилий вік та тяжку хворобу була в безпорадному стані. За наведеного, вважає, що сестри, як спадкоємці другої черги не мають права на спадкування, а він має бути єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 . Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вказував, що не дивлячись на те, що шлюб між нами було розірвано 19.09.2006, він з ОСОБА_4 продовжували проживати однією сім`єю. ОСОБА_4 останній півроку тяжко хворіла, не могла самостійно пересуватися, потребувала постійної сторонньої допомоги, перебувала у безпорадному стані. Весь час позивач проживав разом спільно з дружиною, доглядав за нею. Від імені ОСОБА_4 звертався до установ та організацій району по різних питаннях, а також проводив оплату за комунальні послуги від імені матері померлої. Постійно звертався до працівників Брусилівської районної лікарні по питання стану здоров`я ОСОБА_4 та її лікування. Відповідачі по справі, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , були рідними сестрами ОСОБА_4 . Знали про те, що остання тяжко хворіє, перебуває у безпорадному стані, не могла самостійно пересуватися. Відповідачів також було повідомлено по телефону про важкий стан сестри та необхідність надати допомогу. Однак, відповідачі ніякої допомоги не надавали. При ухваленні рішення судом не враховано і покази свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_4 останній час тяжко хворіла та потребувала сторонньої допомоги, та відповідачі ніякої допомоги не надавали. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_1 зареєстровано спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію справи у Спадковому реєстрі №70145918 від 27.09.2022року. Згідно довідки Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 03.04.2023 за № 90, позивач ОСОБА_1 , з 22.05.2015 проживає в АДРЕСА_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано 19.09.2006, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 . 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 та було заведено спадкову справу. 30 травня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із заявами про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 . Згідно товарних чеків від 10.09.2022 ОСОБА_1 було придбано комплексний поминальний обід на суму 7700,00 грн та речі необхідні для поховання ОСОБА_4 на суму 8285 грн. Із показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , допитаних у суді першої інстанції вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_4 були гарні відносини, вони завжди були разом. В 2022 році ОСОБА_4 захворіла, за час хвороби позивач постійно їздив за продуктами та ліками, обробляв город за вказівками дружини, готував їжу. Померла ОСОБА_4 в розмовах не згадувала, що потребувала допомоги від сестер, її доглядав позивач, з яким вони жили в будинку. Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що їм не відомо хто доглядав за померлою ОСОБА_4 і чи доглядали сестри за нею. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані нетривалий час, потребувала допомоги саме відповідачів, а останні свідомо ухилялися від надання такої допомоги спадкодавцю у зв`язку із її безпорадним станом, тобто, не доведено сукупність обставин, які відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України можуть бути підставою для усунення від спадкування. Крім того зазначив, що самостійною підставою для відмови в позові є те, що позивач не відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 . Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 6 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18). Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої -п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18). Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 206/68/15-ц (провадження № 61-2254св18),постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 441/509/16 (провадження № 61-27049св18). Із матеріалів справи вбачається, що за життя ОСОБА_4 заповіт не складала, а тому спадкування щодо майна померлої відбувається за законом. Згідно ст.1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини), про що вказано в постанові Верховного Суду від 21.03.2021 у справі № 643/14592/18. Таким чином, до спадкоємців за законом, крім подружжя, батьків чи осіб, визначених у ст. 1262, 1263 ЦК України, належать особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21. Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21 зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Звертаючись до суду із позовом про усунення від спадкування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сестер померлої, які є спадкоємцями другої черги, ОСОБА_1 вказав, що перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , який розірвано 19.09.2006, проте вони продовжували проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу в будинку по АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 та разом з нею був зареєстрований з 22.05.2015 ОСОБА_1 . Таким чином, позивачем доведено, що він та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу більше 5 років до смерті спадкодавця. З огляду на наведене, позивач довів своє право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 1264 ЦК України, а тому наділений правом ставити питання про усунення від спадщини спадкоємців другої черги за законом - сестер померлої. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_12 не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч.ч. 2, 3 п. 6 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухиленням особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його вчиняти, але не вчиняла необхідних дій. Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч.5 ст.1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Суд повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Доведення вказаних обставин згідно з ст. 81 ЦПК України покладається на позивача. Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження перебування ОСОБА_4 в безпорадному стані, ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, а також потреби спадкодавця в допомозі саме відповідачів. Отже, на підставі зібраних у справі доказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено сукупність обставин, за яких можливе усунення від права на спадкування відповідачів відповідно до вимог ст.1224 ЦК України. Разом з тим, вирішуючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції припустився помилки, зазначивши в мотивувальній частині рішення, що ОСОБА_12 не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Тому колегія суддів вважає за необхідне виключити таке посилання з мотивувальної частини рішення. В решті рішення суду першої інстанції залишається без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року змінити, виключити з мотивувальної частини рішення, що ОСОБА_1 не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 березня 2024 року. Головуючий Судді