Ухвала КАС ВС № 160/7302/23

УХВАЛА 11 березня 2024 року м. Київ справа № 160/7302/23 адміністративне провадження № К/990/7017/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 160/7302/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправним і скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 06 листопада 2022 року №243 про виключення його із списків особового складу та всіх видів забезпечення; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 поновити позивача на посаді, яку він займав до переміщення у військовій частині НОМЕР_1 , з 06 листопада 2022 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, залишеним без змін та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року попередню касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 23 лютого 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 160/7302/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №160/7302/23 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), яким установлено терміни для прийняття і здавання посад. Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд указує, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Разом із тим, заявник лише зазначив про пункт 64 Статуту, проте не навів належного обґрунтування чому саме ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин за обставин, установлених судами у цій справі. При цьому, Верховний Суд зазначає, що зміст оскаржених судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суди виходили з іншого правового регулювання, що діє на час запровадження воєнного стану на території України, проте у касаційній скарзі скаржник не аргументував, як саме висновок Верховного Суду щодо пункту 64 Статуту вплине на вирішення цього спору, предметом якого є наказ про переміщення військовослужбовця під час проходження ним військової служби. Позивач навів лише частковий опис обставин справи з посиланням на власну оцінку документів, що, на його думку, підтверджують факт установлення судами обставин у цій справі на підставі недопустимих доказів, що є переоцінкою доказів у справі. Отже, касаційна скарга не містить вмотивованих аргументів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції указаної норми права та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо пункту 64 Статуту, за обставин, установлених судами у цій справі. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Верховний Суд також зауважує, що текст цієї скарги, за виключенням посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 64 Статуту, є ідентичним попередньому тексту касаційної скарги позивача. Водночас, повертаючи первісну касаційну скаргу позивача, Верховний Суд уже перевірив та відхилив аргументи ОСОБА_1 про те, що суди встановили обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, а саме наказ Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03 жовтня 2022 року №455-РС про увільнення позивача із займаної посади у військовій частині НОМЕР_1 і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 та також дійшов висновку про безпідставність інших доводів касаційної скарги, про що зазначив в ухвалі від 12 лютого 2024 року. Скаржник, серед іншого, у касаційній скарзі посилається на те, що касаційна скарга має виняткове значення та суспільний інтерес, що за змістом відповідає підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Проте доводи касаційної скарги зводяться до оцінки особистої характеристики скаржника, можливих наслідків щодо проходження ним військової служби, що може у майбутньому негативно вплинути на думку осіб керівного складу та соціальні права позивача. Такі аргументи є суб`єктивними та ґрунтуються на припущенні, а тому відхиляються Верховним Судом через їхню необ`єктивність. Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення. Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року у справі № 160/7302/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяЖ.М. Мельник-Томенко