Ухвала КАС ВС № 640/36257/21

УХВАЛА 11 березня 2024 року м. Київ справа № 640/36257/21 адміністративне провадження № К/990/6301/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 640/36257/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому просив: - визнати протиправним (незаконним) наказ №616-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ; - зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг допустити ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків начальника управління цінової та тарифної політики у сфері електроенергетики Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; - зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надавати ОСОБА_1 доступ до робочого місця за наявності у нього негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більше як за 72 години до відвідування адміністративної будівлі НКРЕКП; - стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного допущення до роботи. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08 листопада 2021 року №616-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 471 332, 40 грн (чотириста сімдесят одна тисяча триста тридцять дві грн 40 коп). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року задоволено заяву адвоката Цесельської Інни Валентинівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового судового рішення. Ухвалено додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 640/36257/21 у суді апеляційної інстанції. Вимоги адвоката Цесельської Інни Валентинівни щодо стягнення понесених витрат на правову (правничу) допомогу у суді апеляційної інстанції задоволено. Стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою при розгляді апеляційної скарги у розмірі 16 600 (шістнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. 19 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 640/36257/21. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року, залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 20 вересня 2022 року. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення підпункту 1.24 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» (далі - Наказ МОЗ від 14 лютого 2012 року № 110), пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженої наказом МОЗ від 02 листопада 2021 року № 2394, положень пункту 9 розділу ІІІ Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 50, та положень пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтовує необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи. Слід також зазначити, що відповідач посилається на загальні норми права, що в свою чергу унеможливлює сформування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, у підпункті 1.24 пункту 1 Наказ МОЗ від 14 лютого 2012 року № 110 затверджено форму первинної облікової документації № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Інструкцію щодо її заповнення; у пункті 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028-1/о визначено, що форма № 028-1/о заповнюється лікуючим лікарем суб`єкта господарювання незалежно від форми власності та підпорядкування. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів та зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу відповідача, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 640/36257/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак