Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/15049/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/15049/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 11 березня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Сторони в судове засідання не з"явились. Представником відповідача подано заяву про здійснення апеляційного розгляду справи без його участі. Враховуючи зазначене та керуючись вимогами ст. 311 КАС України, апеляційний суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого дізнавача сектору дізнання Бердичівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Наказом Головного управління Національної поліції у Житомирській області від 16.05.2023 № 793 "Про застосування дисциплінарного стягнення" за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пп. 1, 3, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі поліцейського, запобігання вчинення правопорушень, утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушення абзацу другого ч. 5 ст. 14, абзацу шостого ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», в частині керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння, що стало підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та у відповідності до вимог наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507, застосовано до старшого дізнавача сектору дізнання Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Донця Володимира Сергійовича (0142979), дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. На підставі зазначеного наказу наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 18.05.2023 № 224 о/с (а.с.10)"По особовому складу" (а.с.10) старшого дізнавача сектору дізнання Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) звільнено зі служби в поліції. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що він у встановленому законом порядку не визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, протокол відносно нього перебуває на розгляді суду; факт керування позивачем транспортним засобом без посвідчення водія та у стані алкогольного сп`яніння відповідачем не доведено; службове розслідування було проведено не повно та не об`єктивно, без з`ясування усіх важливих обставин справи. Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення на позивача відповідачем було накладено у відповідності до вимог законодавства. При цьому, суд вказав, що за порушення службової дисципліни винний притягається до дисциплінарної відповідальності, а за скоєння адміністративного порушення - до адміністративної , і це є різні види відповідальності, які мають різні наслідки, не залежать один від одного і порядок притягнення до якої регламентується різним законодавством. Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII. Статтею 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського". Як вбачається з матеріалів службового розслідування та висновку про результати службового розслідування від 16.05.2023, позивач, 22.04.2023 о 01:25 год. перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом, тобто не дотримався ч. 2 ст. 16 Закону України "Про державний рух", відповідно до якої водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, чим порушив службову дисципліну. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст. 11 Статуту). Відповідно до ч. 1 ст. 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч.1 ст. 13 Статуту). Згідно п.7 ч.3 ст. 13 Статуту, до поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції. Відповідно до пп. 2 п. 1 наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, державних установ, що належать до сфери управління Національної поліції (відповідно до компетенції), визначено застосовувати за результатами службових розслідувань за фактами причетності до скоєння корупційних кримінальних правопорушень, незаконного застосування табельної вогнепальної зброї або її втрати в умовах, що не пов`язані з веденням бойових дій, дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками, а також випадками керування транспортними засобами в стані (або з ознаками) сп`яніння, перебування на службі в стані сп`яніння, безпідставної відсутності на робочому місці (на службі) більше ніж добу, до винних найсуворіший вид дисциплінарної відповідальності - звільнення зі служби в поліції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, дисциплінарне стягнення на позивача відповідачем було накладено у відповідності до вимог законодавства. Щодо твердження позивача про те, що до розгляду судом протоколу про скоєння ним адміністративного порушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідач не міг накладати на нього дисциплінарне стягнення, суд першої інстанції вірно вказав, що за порушення службової дисципліни винний притягається до дисциплінарної відповідальності, а за скоєння адміністративного порушення - до адміністративної , і це є різні види відповідальності, які мають різні наслідки, не залежать один від одного і порядок притягнення до якої регламентується різним законодавством. Суд у межах розгляду справи не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відповідних підстав. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 800/531/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 9901/711/18, від 12 грудня 2019 року у справа №816/70/16, від 01 квітни 2020 року у справа № 806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18. Отже, предметом розглядом даної справи є встановлення в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, а не адміністративного правопорушення. Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №816/1534/16; від 13.10.2020 у справі №805/3079/17- а, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16, від 26.11.2020 у справі №580/1415/19, від 29.06.2021 у справі №826/7187/17, від 24.09.2020 у справі №420/602/19, від 28.11.2019 у справі №120/860/19-а, від 29.06.2021 у справі №826/7187/17. Поряд з цим, в ході розгляду даної справи встановлено, що дії позивача суперечать основним принципам, моральним нормам та правилам етичної поведінки поліцейських, якими повинен керуватися поліцейський під час виконання своїх службових обов`язків та поза службою. Допущення подібної поведінки підриває як авторитет самого поліцейського, органів поліції, так і держави в цілому. Сам по собі факт допущення поліцейським дисциплінарних проступків компрометує його, як поліцейського, і дискредитує поліцію в цілому. Беручи до уваги викладені обставини, які мали значення для прийняття спірних рішень, наведені мотиви, з яких зроблено висновки про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, відтак правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства, і такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обгрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований. Відтак, колегія суддів вважає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби позивача, як крайнього заходу дисциплінарного впливу є співмірним вчиненому позивачем проступку. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу порушення процедури проведення службового розслідування відносно позивача. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 у справі №600/1167/22. Пунктом 6 ч.1 ст. 77 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірні накази на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що вони прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову щодо визнання їх протиправними та скасування. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.