Постанова Сумський апеляційний суд № 591/4565/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2024 року м.Суми Справа №591/4565/23 Номер провадження 22-ц/816/437/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Огорілка Юрія Миколайовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2023 року, ухваленого у складі судді Сидоренко А.П., у м. Суми, у с т а н о в и в: У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Огорілка Ю. М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Свої вимоги мотивував тим, що 06 вересня 2014 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, від якого у сторін народилась донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 жовтня 2020 року у справі № 592/9098/20 вказаний шлюб розірвано. Судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2022 року по справі №591/1644/22 було наказано стягувати з позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09.05.2022 до досягнення дитиною повноліття. 17 грудня 2021 року між позивачем та ОСОБА_4 (після шлюбу - ОСОБА_5 ) було укладено шлюб, де у позивача та ОСОБА_6 народився син: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Під час винесення Зарічним районним судом м. Суми судового наказу від 13 травня 2022 року по справі №591/1644/22 у позивача на утриманні перебувала лише одна дитина, тому факт народження другої дитини є зміною сімейного стану позивача, що в розумінні ст. 192 Сімейного кодексу України є підставою для зміни розміру присуджених аліментів. Таким чином, у зв`язку з тим, що у позивача змінився сімейний стан - на утриманні позивача перебуває ще одна малолітня дитина, а тому аліменти, які стягуються на утримання доньки ОСОБА_3 на користь відповідачки, мають бути зменшені до 1/6 частини всіх видів доходу позивача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Враховуючи викладене, просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідачки на підставі судового наказу Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2022 року по справі №591/1644/22 на утримання ОСОБА_3 , з 1/4 до 1/6 частини від заробітку (доходу) платника аліментів - ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня народження другої дитини позивача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, на підставі ст. 192 СК України. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника адвоката Огорілка Ю.М. до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Огорілко Ю.М., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання ОСОБА_3 , з 1/4 до 1/6 частини від за робітнику (доходу) платника аліментів ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня народження другої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у позивача змінився сімейний стан , оскільки у нього на утриманні перебуває ще одна малолітня дитина, матеріальний стан не покращився, як помилково зазначив суд першої інстанції, а навпаки погіршився, у зв`язку з потребою утримувати нову сім`ю. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення представника ОСОБА_2 адвоката Шудренко Т.О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, відповідно до якого зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміну розміру аліментів. Тому вважав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що крім зміни сімейного стану, що полягає у народженні дитини в іншому шлюбі, обставин зміни його майнового стану, зокрема, що майновий стан позивача погіршився. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що судовим наказом Зарічного районного суду м. Суми від 13 травня 2022 року (справа № 591/1644/22, провадження № 2-н/591/420/22) з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 09 травня 2022 року (а.с. 14). З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що позивач 17 грудня 2021 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_9 », про що Сумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) зроблено актовий запис №725 (а.с. 15). У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача народився син ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини від 03 листопада 2022 року, зареєстрованим Сумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та зроблено актовий запис № 224 (а.с. 16). З відповіді на запит суду Державною податковою службою України Головного управління ДПС у Сумській області від 04 жовтня 2023 року надано відомості, про суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, стосовно позивача та відповідача, за період з 1 кварталу 2022 року по 2 квартал 2023 року. Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. З матеріалів справи вбачається, що заявляючи вимоги про зменшення розміру аліментів позивач посилається на зміну його матеріального та сімейного стану у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви. Так, суд врахував, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану позивача після ухвалення рішення та видачі судового наказу про стягнення аліментів на спільну дитину сторін, визначений судом розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а також прийняв до уваги, що згідно інформації наявної в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, відомості про те, що позивач працевлаштований та отримує заробітну плату відсутні, як на дату видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання спільної з відповідачкою дитини, так і на момент зміни сімейного стану позивача, що полягає у народжені сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у грудні 2022 року позивачем отримано доходи у виді неустойки в розмірі 16770 грн. 18 коп., що вказує на покращення його майнового стану. Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, визначений Законом розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років, враховуючи право дитини на достойний рівень матеріального забезпечення і обов`язок батьків утримувати дитину до її повноліття, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання спільної дитини сторін, не може бути безпідставно заниженим. Посилання в апеляційній скарзі про зміни сімейного стану, а саме народження ще однієї дитини в іншому шлюбі та зміни матеріального стану - стягнення аліментів на другу дитину, без доведення погіршення у зв`язку з цим майнового стану платника аліментів, не впливають на правильність ухваленого рішення. Слід зазначити, що зміна сімейного стану позивача, у тому числі народження іншої дитини, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року справа № 715/2073/20. У правовідносинах, рішення суду в яких переглядається апеляційним судом, підставою для зменшення розміру стягуваних за судовими рішеннями аліментів на утримання дитини, є погіршення майнового стану платника аліментів, проте, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту такого погіршення свого майнового стану, як платника аліментів, після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на дитину сторін та на час звернення з позовом, яке б було підставою для зменшення розміру аліментів у порядку ст. 192 СК України. Відповідно до судового рішення розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища платника аліментів не буде спрямоване на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Огорілка Юрія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов