Постанова Одеський апеляційний суд № 522/17877/23

Номер провадження: 33/813/627/24 Номер справи місцевого суду: 522/17877/23 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Узун Н.Д., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Грицюк Олександр Олексійович на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №027760 від 25.08.2023, ОСОБА_2 25 серпня 2023 року о 20.21 год, в м. Одеса вул. Генуезька, 24А/2, керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 8.4В ПДР та знаходився з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей; поведінка, яка не відповідає обстановці; тремтіння рук). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі водій відмовився. Такими діями ОСОБА_2 порушив вимоги 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто судовий збір 536,80 гривень Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Грицюк О.О. подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року є незаконною і необґрунтованою, тому просить її скасувати, та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В судове засідання до апеляційного суду ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Грицюк О.О. не з`явились, про розгляд справи сповіщались належним чином. 19 лютого 2024 року від адвоката Грицюк О.О. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що адвокат прийматиме участь в розгляді кримінальної справи в Приморському районному суді м. Одеси. Однак, апеляційний суд не вважає доцільним відкладення розгляду даної справи та відмовляє у задоволенні заяви, оскільки на її підтвердження не доданого жодного доказу. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Неявка в судове засіданні особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформації про належне повідомлення цих осіб. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд ніяким чином не обмежує учасників справи, оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження судового рішення в апеляційному порядку, скористався правом на захист, у встановленому законом порядку своєчасно повідомлявся про час і місце розгляду справи, в апеляційній скарзі в повній мірі висловлена позиція ОСОБА_1 щодо суті справи, тому на думку апеляційного суду осатаній на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами та не з`явився в судове засідання до апеляційного суду. Крім того, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної не є обов`язковою. З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, на підставі доводів, викладених у апеляційній скарзі, а також доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду. Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №027760 від 25.08.2023, який в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 2); 2)направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 25.08.2023, відповідного до якого в ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився, водій відмовився (а.с. 3); 3)відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, який відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 , його поведінку та те, що співробітники поліції діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду (диск а.с. 4). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 25 серпня 2023 року о 20.21 год, в м. Одеса по вул. Генуезька, 24А/2, керував транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані наркотичного сп`яніння, від проходження огляду на визначення його дійсного стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Апеляційний суд відхиляє твердження в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не порушував вимог ПДР України, а тому перевірка працівниками поліції. Його документів та подальша вимога пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була проведена незаконно, з огляду у на наступне. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби уразі якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п. п. 2, 5 ч. 1, ст. 32, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»). Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Апеляційним судом був досліджений відеозапис з портативного відеореєстратора, з якого вбачається, що працівник поліції підійшов до транспортного засобу Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , працівник поліції повідомив останньому, про заборону зупинки в даному місці, що такі дії є порушенням Правил дорожнього руху України, а саме вимог 3.14 порушення знаку «зупинка в забороненому місці». Таким чином, працівники поліції діяли в межах повноважень встановленими Законом України «Про національну поліцію». Апеляційний суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не перебував в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООД від 31.08.2023, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 згідно п. 2.5 ПДР України зобов`язаний був на вимогу поліцейського, в якого виникли припущення щодо перебування водія в стані наркотичного сп`яніння, пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення його дійсного стану, без встановлення поліцейським безпідставних умов. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 ніщо не перешкоджало пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння на вимогу працівників поліції, в установленому законом порядку, та підтвердити свої твердження про відсутність ознак наркотичного сп`яніння. Тому, Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООД від 31.08.2023, не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у передбаченому законом порядку та не звільняє його від адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООД від 31.08.2023, ОСОБА_1 проходив огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння 26 серпня 2023 року о 18.25 год, тобто майже через добу після складання адміністративного протоколу. Не приймається до уваги також твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду внаслідок неналежного роз`яснення йому встановленого законом порядку такого огляду, оскільки зазначене спростовується відеозаписом з портативних відеореєстраторів, згідно якого вбачається, що поліцейські повідомили водію про те, що наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а саме вказали, що передбачена така сама відповідальність, як і за керування в стані сп`яніння. При цьому, в Конституції України закріплений принц презумпції знання законодавства, тобто кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України. Також в Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України). Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати). ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами чинного законодавства. Тому, посилання особи, яка керує транспортним засобом, що потенційно може завдати серйозної шкоди та яка свідомо відмовляється виконувати законні вимоги працівників поліції, в тому числі вимогу передбачену пунктом 2.5 ПДР України, на нібито юридичну необізнаність чи не розуміння наслідків своїх дій, суд не може прийняти до уваги. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Грицюк Олександр Олексійович залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький