Постанова 4811 № 453/1458/14-ц

Справа № 453/1458/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л. Провадження № 22-ц/811/3019/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді: Мікуш Ю.Р., суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянувши у м. Львові без участі учасників справи цивільну справу №453/1458/14-ц за апеляційною скаргою особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,- в с т а н о в и в : 03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 . Позов обгрунтовано тим, що 01 березня 2012 року між сторонами укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна. 09 березня 2012 року сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна та правовстановлюючих документів. Тому просить визнати за ним право власності на незавершений будівництвом , готовністю 75 % житловий будинок під літ. А-3 по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю під літ.2-А, загальною площею 133,6м.кв. по АДРЕСА_2 Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на незавершений будівництвом, готовністю 75% житловий будинок під літ.А-3 по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю під літ.А-2, загальною площею 133,6 м кв. по АДРЕСА_2 . Рішення оскаржила особа, що не брала участі у справі ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу 20 жовтня 2023 року. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права , свободи, інтереси та обов`язки, тому вона має право на оскарження рішення. Зазначає, що 14.12.2011 року між нею та її сином ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: незавершений будівництвом, житловий будинок під літ.А-3 по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю під літ.А-2, загальною площею 133,6 м кв. по АДРЕСА_2 . За умовами договору вона сплатила ОСОБА_3 62000 грн. за вказане нерухоме майно. Однак 09 жовтня 2023 року маючи намір скласти заповіт та розпорядитися цим нерухомим майном їй стало відомо , що власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_2 на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року. Вважає, що оскільки вона є первинним покупцем нерухомого майна та фактично його власником, суд мав залучити її до участі у справі. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у позові. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоч належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштовизх відправлень. Від апелянта ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності . Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він повідомляє, що про наявність договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладеного 14.12.2011 року між відповідачем та апелянтом йому стало відомо 14.12.2023 року з апеляційної скарги. Зазначає, що відповідач ОСОБА_3 ,який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 (продавець) на підставі довіреності від 07.11.2009 року не повідомив ні йому, ні суду про те, що такий договір існує, тому при розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Процесуальним законом визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст.352 ЦПК України). Судом встановлено такі обставини. 01 березня 2012 року між ОСОБА_3 ,який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності та ОСОБА_2 укладений договір купівлі продажу нерухомого майна (а.с.8). За умовами договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю будівлі, а саме : незавершене будівництво житлового будинку під літерою А-3 по АДРЕСА_1 та нежитлові будівлі під літерою А-2 по АДРЕСА_2 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_4 . Розділом 2 Договору передбачено, що покупець зобов`язаний до 31 березня 2012 року сплатити продавцю 72000 грн. Сторони домовились нотаріально посвідчити Договір після виконання покупцем п.2.1 Договору тобто після оплати коштів. Передача об`єктів здійснюється продавцем покупцю після виконання покупцем п.2.1 договору за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною договору. У розділі 4 договору сторони визначили права та обов`язки сторін, зокрема як на покупця так і на продавця поклається обов`язок посвідчити договір нотаріально. 09 березня 2014 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 72000 грн. за продаж нерухомості обмумовленої договором (а.с.10). 09 березня 2012 року сторони підписали акт-приймання-передачі, згідно з яким позивач як покупець прийняв від відповідача як продавця у власність незавершене будівництво житлового будинку під літерою А-3 по АДРЕСА_1 та нежитлові будівлі під літерою А-2 по АДРЕСА_2 , оригінал Договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 12.01.2009 року уклаленого між ПП «Городок Агроспецмонтаж» як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем посвідченого приватним нотаріусом Гусак Р.Т., оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, оригінал договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.01.2009 року уклаленого між ПП «Городок Агроспецмонтаж» як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем посвідченого приватним нотаріусом Гусак Р.Т, оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, відбулося повне його виконання, яке відповідало внутрішній волі сторін та було спрямоване на реальне настання правових наслідків. Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується. Оскаржуючи рішення особа, що не брала участі у справі ОСОБА_1 стверджує, що 14.12.2011 року між нею та її сином ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: незавершений будівництвом, житловий будинок під літ.А-3 по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю під літ.А-2, загальною площею 133,6 м кв. по АДРЕСА_2 . За умовами договору вона сплатила ОСОБА_3 62000 грн. за вказане нерухоме майно, сторони домовились посвідчити договір нотаріально (а.с.47-50). Вважає, що оскільки вона є первинним покупцем нерухомого майна та фактично його власником, суд мав залучити її до участі у справі. Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 на підставі довіреності уклав договори купівлі продажу на одне нерухоме майно з двома різними особами, а саме з позивачем ОСОБА_2 та апелянтом ОСОБА_1 . За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами. Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вище вимогам не відповідає. Пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. ОСОБА_1 не була залучена до участі у справі, а тому рішення суду впливає на її права, оскільки вона проживає у незавершеному будівництві, який є предметом цього позову та вважає себе його власником, так як придбала його на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2011 року. Позивач у поданій до апеляційного суду заяві не заперечує того, що апелянт проживає у будинку з часу укладення зазначеного договору, а також не запечує проти апеляційної скарги та у вирішенні цієї справи покладається на суд. Крім цього, до участі у справі не залучена ОСОБА_4 , як власник нерухомого майна, оскільки відповідач ОСОБА_3 був лише уповноважений на підставі довіреності розпорядитися її майном. Встановивши фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року підялягає скасуванню також з підстав неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, ухвалюючи рішення про визнання права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції не звернув увати на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не відповідає вимогам закону, оскільки не посвідчений нотаріально. Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України (далі ЦК) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з ч.3,4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Позивач не ставив вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 01.03.2012 року дійсним. Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Як вбачається з вимог позовної заяви, позивач звернувся з позовом на підставі ст.392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності,якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, однак в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач не визнавав право власності позивача, а навпаки наявна заява відповідача про те, що він просить позов задовольнити (а.с.28). Наведене свідчить, що суд допустив процесуальні порушення, які полягають у незалученні до участі у справі ОСОБА_1 як особу, яка тривалий час проживає у незавершеному будівництві та вважає себе його власником, оскільки уклала з відповідачем договір купівлі-продажу, незалучення до участі у справі ОСОБА_4 , яка відповідно до наявних у матеріалах справи доказів є власником спірного нерухомого майна, що є обов`язковою підставою для скасування рішення відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, а також неправильне застосування норм матеріального права, зокрема не застосував до даних правовідносин вимоги ст. ст.334,657 ЦК України, що є підставою для скасування відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України. Також пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2;376 ч.1 п.4, ч.2, ч.3 п.4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу особи, що не брала участі у справі ОСОБА_1 задвольнити. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 05 березня 2024 року. Головуючий Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк