Постанова 4811 № 463/5648/22

Справа № 463/5648/22 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С. І. Провадження № 22-ц/811/1593/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., секретарка: Назар Х.Б., за участі в судовому засіданні представника відповідача ПрАТ «Львівобленерго» Булькевича А.В. , позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на рішення Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Леньо С.І. від 16 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов`язання видати технічні умови на стандартне приєднання, - в с т а н о в и л а : рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов`язання видати технічні умови на стандартне приєднання задоволено частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про приєднання електроустановок певної потужності від 29.06.2020 з урахуванням вимог законодавства України, чинного станом на 30.06.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» в дохід держави 992,40 грн. судового збору. Дане рішення оскаржило ПАТ «Львівобленерго». В апеляційній скарзі просять рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що до моменту реєстрації заяви про приєднання та до початку процедури приєднання набрала чинності Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1209 від 24.06.2020, що є нормою безпосередньої дії. Натомість судом помилково надано оцінку положенням Кодексу систем розподілу (до набрання чинності вищевказаної Постанови) як нормам "переживаючої" (ультраактивної) дії, при цьому не враховано що така дія повинна бути чітко обумовлена нормативно-правовим актом, який вносить в неї зміни. Отже, при реєстрації заяви 02.07.2020 року позивача та прийнятті рішення відповідачем щодо видачі технічних умов нестандартного приєднання, ПрАТ «Львівобленерго» цілком обґрунтовано керувалося нормами КСР, зміни до яких були внесені Постановою № 1209 від 24.06.2020 року, які набрали чинності 01.07.2020 року, як нормою прямої дії. На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов невірних висновків щодо застосування «переживаючої» (ультраактивної) дії в часі норм КСР (в редакції станом на 30.06.2020). У засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ «Львівобленерго» Булькевич А.В. апеляційну скаргу підтримав, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. ОСОБА_1 проти скарги заперечила, просила у задоволення скарги відмовити, рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 12,81,82,141,200,206,223,263-265,268 ЦПК України, 3, 5, 11, 15, 16 ЦК України, 1 +4 посилання та задовольняючи позов частково виходив з того, що позивачем до матеріалів справи долучено копію заяви про приєднання електроустановок певної потужності від 29.06.2020, яке адресована до ПрАТ «Львівобленерго» та Яворівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго». Згідно заяви, позивач просила приєднати до електромережі садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Заявлена потужність - 7 кВт. Відповідно до копії поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист, вказана заява разом з іншими документами направлені на адресу Яворівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» 30.06.2020. Лисом № 225-06-261 від 06.07.2020 Яворівське РЕМ «ПрАТ «Львівобленерго» повідомило позивача що не може розпочати процедуру надання послуг з приєднання через відсутність погодження кооперативу на будівництво електричних мереж на території кооперативу. За змістом цієї відповіді, заява позивача від 29.06.2020 надійшла на адресу відповідача 02.07.2020. 28.08.2020 позивач повторно направила аналогічну заяву щодо приєднання її садового будинку до електроустановок певної потужності. Вбачається, що у відповідь на таку заяву відповідач направив позивачу для підписання договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу з проектуванням лінійної частини приєднання замовником № 150-0608/2 від 07.09.2020, технічні умови нестандартного приєднання, завдання на проектування. Суд виходив з того, що враховуючи характер допущеного відповідачем порушення у справі яка розглядається ефективним способом захисту, який не суперечить закону, буде зобов`язання ПрАТ «Львівобленерго» повторно розглянути заяву позивача від 29.06.2020 з урахуванням вимог законодавства, чинного станом на 30.06.2020. З огляду на предмет спору, яким є зобов`язання відповідача видати технічні умови на стандартне приєднання з визначенням у ньому стандартної вартості, такий підхід не призведе до виходу за межі позовних вимог. Тому, позов підлягає до задоволення частково. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зобов`язання видати технічні умови на стандартне приєднання, у якому просила: - зобов`язати відповідача ПрАТ«Львівобленерго» видати ОСОБА_1 за заявою від 29.06.2020 технічні умови на стандартне приєднання, із зазначенням в ньому «стандартної» вартості за приєднання її будинку з врахуванням ціни, що діяла на дату подання нею заяви червень 2020 року, а також надати їй для розгляду проект договору стандартного приєднання до електричних мереж шляхом надіслання цього документу цінним листом з описом вкладення на її поштову адресу. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що на підставі її заяви від 29.06.2020 відповідач надав їй договір № 150-0608/2 від 07.09.2020 про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу з проектуванням лінійної частини приєднання замовником, а також Технічні умови нестандартного приєднання від 07.09.2021. Вважає такі дії неправомірними, оскільки її будинок знаходиться на відстані до 300 метрів до електромереж ПрАТ «Львівобленерго» і під час подання заявки вона замовляла до приєднання потужність 7 кВт, внаслідок чого саме приєднання має бути стандартним. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії», закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище. В свою чергу, згідно пункту 1.1 розділу І Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 310 від 14.03.2018, ним визначаються вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу (далі - ОСР), оператора системи передачі (далі - ОСП), користувачів системи розподілу (далі - Користувачі) та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок. Згідно з пунктом 70 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», приєднанням електроустановки (далі приєднання) визнається надання замовнику оператором системи передачі або оператором системи розподілу послуги із створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж системи передачі або системи розподілу (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності. Особливості стандартного або нестандартного приєднання електроустановок замовника визначаються розділом IV Кодексу систем розподілу. Загальні положення про порядок приєднання до систем розподілу визначено главою 4.1. Главами 4.2 та 4.3 врегульовані правила стандартного та нестандартного приєднання відповідно. У відповідності до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства. Вказаний висновок сформовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16. Згідно із частиною першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 905/2260/17 (постанова від 27.11.2018), під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Крім того, у постанові від 26.04.2023 у справі № 757/16578/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що при розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції історонами не оспорено та не спростовано, позивачкою до матеріалів справи долучено копію заяви про приєднання електроустановок певної потужності від 29.06.2020 (а.с.10), яке адресована до ПрАТ «Львівобленерго» та Яворівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго». Згідно заяви, позивачка просила приєднати до електромережі садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Заявлена потужність 7 кВт. Відповідно до копії поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист (а.с.11), вказана заява разом з іншими документами направлені на адресу Яворівського РЕМ ПрАТ «Львівобленерго» 30.06.2020. Листом № 225-06-261 від 06.07.2020 (а.с.18) Яворівське РЕМ «ПрАТ «Львівобленерго» повідомило позивача що не може розпочати процедуру надання послуг з приєднання через відсутність погодження кооперативу на будівництво електричних мереж на території кооперативу. За змістом цієї відповіді, заява позивача від 29.06.2020 надійшла на адресу відповідача 02.07.2020. 28.08.2020 позивачка повторно направила аналогічну заяву щодо приєднання її садового будинку до електроустановок певної потужності (а.с.67). Як вбачається з матеріалів справи, у відповідь на таку заяву відповідач направив позивачці для підписання договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу з проектуванням лінійної частини приєднання замовником № 150-0608/2 від 07.09.2020 (а.с.12), технічні умови нестандартного приєднання (а.с.13), завдання на проектування (а.с.14). Вважаючи, що приєднання будинку має відбуватись за стандартною процедурою позивач звернулась до суду з цим позовом. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1209 від 24.06.2020 затверджено зміни до Кодексу систем розподілу, та, серед іншого, главу 4.1 розділу VI доповнено новим пунктом 4.1.39 такого змісту: «Приєднання до електричних мереж електроустановок (об`єкта) замовника на земельних ділянках, які розташовані на території дачних та дачно-будівельних кооперативів, садових/садівничих товариств, гаражних/гаражно-будівельних кооперативів (далі - кооператив), здійснюється з урахуванням резерву потужності зазначених організацій (у рахунок зменшення договірної потужності за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії на напрузі приєднання власних струмоприймачів суб`єкта господарювання). У разі відсутності резерву потужності в кооперативах їх загальна потужність потребує збільшення відповідно до вимог цього розділу з виділенням замовленої потужності на електроустановку (об`єкт) замовника. Функції замовника приєднання виконує кооператив або замовник від кооперативу. Функції замовника такого приєднання можуть бути покладені на власника електроустановки (садового будинку, гаража тощо) шляхом оформлення кооперативом представництва в порядку, встановленому законодавством. Послугу з приєднання в межах території кооперативу замовник може отримати в порядку, встановленому главами 4.3, 4.4 та 4.6 цього Кодексу, на підставі договору про нестандартне приєднання з проєктуванням замовником лінійної частини приєднання. При цьому замовник має надати до заяви про приєднання додатково погодження кооперативу про будівництво електричних мереж на території кооперативу для можливості надання послуги з приєднання». Відповідно до абз. 4 п. 4.4.1 Кодексу систем розподілу, заява про приєднання разом із копіями доданих до неї документів подається Замовником особисто або надсилається поштовим рекомендованим відправленням, або може бути подана в електронному вигляді через офіційний веб-сайт ОСР у мережі Інтернет із застосуванням електронного цифрового підпису в установленому законодавством порядку або за допомогою інших електронних сервісів, запропонованих ОСР. Вказані відповідачем зміни набрали чинності 01.07.2020, чого сторони не оспорюють, а відтак, з 01.07.2020 об`єкт, який знаходиться на території в т.ч. садового товариства приєднується на підставі договору про нестандартне приєднання з проєктуванням замовником лінійної частини приєднання та надання ним додаткового погодження садового товариства про будівництво електричних мереж на території цього товариства. Однак, матеріалами справи підтверджено, що з заявою про приєднання від 29.06.2020 позивач звернулась до відповідача засобами поштового зв`язку 30.06.2020, тобто до набрання чинності змінами, внесеними постановою НКРЕКП № 1209 від 24.06.2020. Суд першої інстанції правомірно виходив з того, що закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі «lex ad praeterian non valet» полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також, районний суд правильно зазначив, що постановою НКРЕКП № 1209 від 24.06.2020 не встановлено спеціального випадку її зворотної дії, внаслідок чого заява позивачки від 29.06.2020 підлягала розгляду згідно з законодавством, чинним на момент її подання до установи поштового зв`язку, тобто станом на 30.06.2020. Відповідно, відповідач безпідставно розглянув заяву позивача від 29.06.2020 з урахуванням постанови НКРЕКП № 1209 від 24.06.2020, яка на момент звернення позивача ще не набрала чинності. При цьому, таких висновків не спростовує той факт, що заява позивачки від 29.06.2020 надійшла на адресу відповідача 02.07.2020, тобто після набрання чинності згаданими вище змінами, оскільки до відповідної установи зв`язку заява була здана 30.06.2020, а порядок розгляду таких заяв не може бути поставлений в залежність від способу їх подачі. Таким чином, 29.06.2020 позивачка реалізувала своє право на отримання електричної енергії надіславши поштовим рекомендованим відправленням заяву про приєднання до електричних мереж, у спосіб передбачений абз. 4 п. 4.4.1 Кодексу систем розподілу та зважаючи, що такий спосіб звернення передбачений Кодексом, дії вчинені відповідно до вказаної норми повинні бути тлумачені, як такі, що мають юридичне значення у час коли вони вчинені. Тому, вказана заява вважається такою, що подана до відповідного органу відповідача у час здачі її на пошту (оскільки така можливість надана згаданою нормою Кодексу). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, а відтак ефективним способом захисту який не суперечить закону, буде зобов`язання ПрАТ «Львівобленерго» повторно розглянути заяву позивачки від 29.06.2020 з урахуванням вимог законодавства, чинного станом на 30.06.2020. Зважаючи на вказане, доводи скарги слід вважати безпідставними, а саму скаргу слід залишити без задоволення, рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Н.П. Крайник М.М. Шандра