Постанова Київський апеляційний суд № 758/4942/20

Справа №758/4942/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/1458/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 лютого 2024 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Павлової В.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Реєстратор», Київська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: комунальне підприємство «Реєстратор», Київська міська рада про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 23.08.2019 року придбав у Відповідача частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:91:179:0050. На подвір`ї, яке має приблизну площу 0,18 га, зроблений ландшафтний дизайн та розміщено сарай. Частина земельної ділянки зі сторони проїзду та під сараєм, якою фактично користувався власник домоволодіння, на момент укладення договорів купівлі-продажу не була відведена та приватизована. 09.12 2019 року Позивачу стало відомо з ДРРП, що сарай, який розташований на неприватизованій частині подвір`я зареєстрований 06 травня 2019 року за продавцем Відповідачем. На думку Позивача, сарай, який розміщено на неприватизованій частині земельної ділянки не відповідає вимогам, встановленим до житлових будинків, відсутній санвузол, електроенергія, водопостачання. Присвоєння частині земельної ділянки під вказаним сараєм окремого кадастрового номеру вчинено з порушенням законодавства. У разі приватизації решти землі, яка не була придбана, але фактично використовується позивачем, нова земельна ділянка буде перекривати позивачеві вхід та вихід з його подвір`я. На підставі наведеного, просив суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46734937 від 06.05.2019 року прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор», м. Київ Нікітіною Ю.В. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 52.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності на житловий будинок загальною площею 52.9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1823309880000. Рішенням Подільського районного суду м Києва від 17 липня 2023 року відмовлено у задоволені позову. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Станом на день розгляду справи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання 08.02.2024 року треті особи не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлялись, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надали. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16. Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. В ході розгляду справи судом встановлено, що 23 серпня 2019 року Відповідач ОСОБА_2 продав, а покупці ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_3 (співвласник, який не є учасником даної справи) придбали в рівних частках земельну ділянку розміром 0,10 Га кадастровий номер 8000000000:91:179:0050 та житловий будинок загальною площею 348,8 м2, адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний факт не оспорюється жодною із сторін. 06.05.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор», м. Київ, Нікітіною Ю.В. ухвалено рішення про реєстрацією за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1823309880000), загальною площею 52,9 кв. м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів як власника житлового будинку та земельної ділянки з боку відповідача. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції. Як вбачається із поданої апеляційної скарги, доводи апелянта в повній мірі відповідають тій позиції, яку він займав у суді першої інстанції, і яка була належним чином оцінена судом при вирішенні справи по суті спору. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду. Окремо суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст. 4 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані прав, свобод чи законні інтереси осіб. За таких умов, для звернення до суду є необхідним аби права позивача були порушені до або на час звернення з позовом до суду. Свою позицію позивач обґрунтовував тим, що реєстрація об`єкта нерухомості була проведена з порушенням будівельних норм, оскільки в спірному об`єкті до будинку не підключені комунікації, зовнішні стіни є не утепленими, висота стелі становить 2, 25 м, і т.д. Незважаючи на те, що вказані характеристики об`єкта нерухомості не відповідають вимогам до житлового приміщення, в той же час позивачем не було обґрунтовано, як саме відсутність комунікацій в спірній будівлі, утеплення стін, тощо зачіпає права саме позивача. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта пояснив, що фактично суть усіх претензій позивача до відповідача стосуються можливості у останнього в подальшому виділити і отримати у власність земельну ділянку, яка ускладнить виїзд із ділянки позивача, чим буде порушувати його права. Вищевказана позиція також не можу бути прийнята судом з огляду на наступне: 1. таке трактування обґрунтовує можливість виникнення порушення прав позивача лише майбутньому і не встановлює їх наявність на даний час; 2. усі такі гіпотетичні порушення пов`язані з можливим виділенням та приватизацією земельної ділянки, в той час як такий виділ взагалі не є предметом розгляду у даній справі. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем не було ні доведено, ні навіть аргументовано, яким чином реєстрація за позивачем спірного будинку, який знаходиться на земельні ділянці, що не належить позивачу та не перебуває в його користуванні, і який (будинок) не співпадає в координаційному розміщені з будь-якими нерухомим об`єктом, що офіційно належить позивачу, порушує права останнього. На підставі зазначеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення непідлягає. Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько