Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 917/1651/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2024 року м.Дніпро Справа № 917/1651/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є. секретар судового засідання Саланжій Т.Ю. розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 (суддя Коваленко Н.М.) у справі № 917/1651/22 за позовом Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до відповідача Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про визнання правочину недійсним ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Полтавської області 19.12.2022 надійшла позовна заява №1219 від б/д КП "СПЕЦЕКО" до ПП "ПТО" про визнання правочину (господарського договору) недійсним з вимогами: - Визнати недійсним договір поставки товару №1603 від 16.03.2020, укладений Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького Полтавської області та Приватним підприємством "Підйомної транспортне обладнання"; - У порядку проведення двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсним договору поставки товару №1603 від 16.03.2020, укладеного між Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" стягнути з Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на користь Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області - 4195556,95 грн вартості Човна - комбайну для скошування водної рослинності Worker Machines DF 950 (код ДК 021:2015 - 34520000-8- Човни); - У порядку проведення двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсним договору поставки товару №1603 від 16.03.2020, укладеного між Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Приватним підприємством "Підйомно - транспортне обладнання" зобов`язати Комунальне підприємство "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області повернути Приватному підприємству "Підйомно - транспортне обладнання" Човен - комбайн для скошування водної рослинності Worker Machines DF (код ДК 021:2015 - 34520000-8 - Човни); - Стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2023 у справі №917/1651/22 у задоволенні позову відмовлено повністю. До Господарського суду Кіровоградської області 14.06.2023 від відповідача надійшла заява №14/06-1 від 14.06.2023, в якій просить стягнути з Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 у справі № 917/1651/22 стягнуто з Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. Не погодившись з вказаним додатковим рішенням Комунальним підприємством "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 у справі № 917/1651/22 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що зазначення адвокатом, як окремо наданої адвокатської послуги, здійснення аналізу постанов Верховного Суду, не відповідає критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час у цій справі. Скаржник вказує, що на підтвердження необґрунтованого розміру витрат на правову (правничу) допомогу відповідачем в описі робіт у справі №917/1651/22 зазначено "опрацювання, детальне вивчення та аналіз адвокатом документів та матеріалів стосовно ініціювання КП "СпецЕко" проваджень у судах щодо перегляду судового рішення у справі №912/3418", "узгодження правової позиції у справі №917/1283/22". Також вважає, що за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 ГПК України та ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуючи обсяг наданих на підтвердження понесених судових витрат доказів, відсутні підстави для задоволення вимог і в цій частині, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн, а отже розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України не доведений та документально не обґрунтований, що виключає підстави для його задоволення. Апелянт посилається на те, що правова позиція відповідача є сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а адвокат надавав правову допомогу ПП «ПТО» в усіх справах щодо поставки неякісного товару по спірному правочину, тому відповідно був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Наголошує, що незабезпечення місцевим господарським судом участі представника КП «СпецЕко» у судовому засіданні 05.10.2023 у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості. Крім того, зауважує, що оскаржуване додаткове судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості та умотивованості судового рішення, що є безумовною підставою для його скасування. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду. 24.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін. В судовому засіданні 15.02.2024 приймали участь представники сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 15.02.2024 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення додаткового рішення без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до Господарського суду Полтавської області 19.12.2022 надійшла позовна заява №1219 від б/д КП "СПЕЦЕКО" до ПП "ПТО" про визнання правочину (господарського договору) недійсним з даними вимогами. 07.02.2023 до Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив №20/01-1 від 20.01.2023, у якому, він, серед іншого, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. 21.03.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду Кіровоградської області. Ухвалою від 27.03.2023 Господарський суд Кіровоградської області справу №917/1651/22 прийняв до свого провадження, призначив підготовче засідання. 12.06.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) від відповідача надійшла заява №12/06-1 від 12.06.2023 про намір подати докази на підтвердження понесення судових витрат у зв`язку з розглядом справи (в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України). Рішенням господарського суду від 13.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. Для вирішення питання про судові витрати призначено судове засідання на 11:00 - 28.06.2023. До господарського суду 14.06.2023 від відповідача надійшла заява №14/06-1 від 14.06.2023 з вимогами:

1. Прийняти до розгляду дану заяву з доказами на підтвердження понесених судових витрат Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" у справі №917/1651/22 на загальну суму 60 000,00 грн. Ухвалити у справі додаткове рішення.

2. У порядку вирішення питання про розподіл (відшкодування) судових витрат у справі №917/1651/22 стягнути з Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. 03.07.2023 до господарського суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат у справі №917/1651/22 з проханням в задоволенні такої заяви відмовити. З огляду на надходження 11.07.2023 до суду ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023 про витребування з Господарського суду Кіровоградської області матеріалів справи №917/1651/22, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги КП "СПЕЦЕКО" на рішення суду від 13.06.2023, 11.07.2023 справу направлено до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 апеляційну скаргу КП "СПЕЦЕКО" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2023 у справі № 917/1651/22 повернуто заявникові. 12.09.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду Кіровоградської області. Ухвалою від 13.09.2023, з урахування ухвали від 14.09.2023, судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 16:00 - 28.09.2023. 25.09.2023 на електронну адресу суду (з КЕП) та 28.09.2023 на поштову адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення №25/09-1 від 25.09.2023 по суті заяви про розподіл судових витрат у справі №917/1651/22 (з урахуванням заперечень КП "СПЕЦЕКО"). В судовому засіданні 28.09.2023 оголошено перерву до 05.10.2023 - 15:30. 02.10.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформовані заперечення на додаткові пояснення відповідача по суті заяви про розподіл судових витрат у справі №917/1651/22, за змістом яких позивач просить суд врахувати такі заперечення при розгляді заяви про розподіл судових витрат та зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді до 0 (нуля) грн. 04.10.2023 до господарського суду від ПП "ПТО" надійшла заява №б/н від 03.10.2023, за змістом якої відповідач просить проводити судове засідання 05.10.2023 за відсутності його представника, врахувати наведені відповідачем пояснення, міркування, аргументи у заяві №14/06-1 від 14.06.2023 про розподіл судових витрат, додаткових поясненнях по суті заяви про розподіл судових витрат у справі №917/1651/22 (з урахуванням заперечень КП "СпецЕко") №25/09-1 від 25.09.2023. Вирішуючи питання про судові витрати та ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заперечень позивача стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, прийняв до уваги рівень складності та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів в інтересах відповідача, їх значення для спору, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, виснував, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг, тому згідно вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України мають бути покладені на позивача. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. За змістом ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Варто зауважити, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18). Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу). Згідно ч.ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Апеляційний суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами. Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, у ч. 5 цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Матеріалами справи засвідчується наступне. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи судом першої інстанції, у розмірі 60 000,00 грн. 14.06.2023 до Господарського суду Кіровоградської області від відповідача надійшла заява №14/06-1 від 14.06.2023 про ухвалення у справі додаткового рішення та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідач подав до заяви про ухвалення додаткового рішення: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правової допомоги; копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги; копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг); відомості про виконані роботи (надані послуги) та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги з описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом; докази надіслання позивачу копії заяви з додатками (т. 3 а.с. 52-64). Зазначені вище докази належним чином засвідчені та подані позивачем в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України. Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2022 ПП "ПТО" (далі - Клієнт) та адвокатом Пашковським Андрієм Анатолійовичем (далі - Адвокат) укладено договір №10-08/1 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого 1.1. Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову (правничу) допомогу (послуги, роботи), передбачену цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу. За умовами п. 3.1. Договору Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар (винагороду) за надання правової допомоги за цим Договором, розмір та порядок оплати якого встановлюється за домовленістю сторін. Розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару, компенсації фактичних витрат Адвоката, необхідних для надання правової (правничої) допомоги Клієнту у зв`язку із виконанням даного Договору, Сторонами можуть бути визначені в додаткових угодах, що укладаються до цього Договору. У п. 8.1. Договору сторонами погоджено, що Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом одного календарного року або до моменту виконання послуги, вказаної у цьому Договорі, додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною цього Договору, або до моменту розірвання договору. 09.01.2023 ПП "ПТО" та адвокатом Пашковським Андрієм Анатолійовичем укладено додаткову угоду №3 до Договору (далі - Додаткова угода №3), відповідно до п. 3. якої на підставі пункту 3.1. Договору даною додатковою угодою сторонами визначається розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару, у зв`язку з наданням правової допомоги у справі №917/1651/22 за позовом Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про визнання правочину недійсним, відповідно до нижченаведених умов. Згідно з п. 3.1. Додаткової угоди №3 за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту на підставі Договору Адвокату встановлюється гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, який не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи Адвоката у зв`язку з представництвом інтересів Клієнта у визначеній цією Додатковою угодою справі у суді першої інстанції. Положеннями п. 3.2. Додаткової угоди №3 визначено, що погоджений сторонами у пп. 3.1. цієї Додаткової угоди фіксований розмір гонорару (винагороди) Адвоката встановлений за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у визначеній цією Додатковою угодою справі під час її розгляду у суді першої інстанції та не поширюється на правову допомогу, яка надається Адвокатом Клієнту на інших стадіях розгляду (перегляду) цієї справи чи в інших справах. За умовами п. 3.3. Додаткової угоди №3 розмір гонорару (винагороди) Адвоката на підставі даної Додаткової угоди визначений за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у зв`язку з представництвом Клієнта Адвокатом у суді першої інстанції у справі №917/1651/22, включаючи підготовку (складення) процесуальних та інших документів правового характеру, представництво у суді, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, іншої професійної правничої допомоги, яка є необхідною у справі. Згідно п. 3.5. Додаткової угоди №3 виплата гонорару (винагороди) Адвокату на підставі Договору у розмірі, який визначений в пп. 3.1. цієї Додаткової угоди, здійснюється Клієнтом протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення (прийняття) рішення суду першої інстанції у передбаченій даною Додатковою угодою справі. Відповідно до п. 3.6. Додаткової угоди №3 надання правової допомоги згідно з цією Додаткової угодою засвідчується Сторонами шляхом підписання ними акту приймання-передачі виконаних робіт. Як передбачено в п.

5. Додаткової угоди №3 дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками Сторін та є невід`ємною частиною укладеного Сторонами Договору про надання правової допомоги №10-08/1 від 10.08.2022 року. Договір та Додаткова угода №3 підписані сторонами та скріплені їх печатками. 13.06.2023 між ПП "ПТО" та адвокатом Пашковським А.А. складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №10-08/1 від 10.08.2022 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 09.01.2023), за змістом якого Адвокатом надані послуги у справі Господарського суду Полтавської області (Господарського суду Кіровоградської області) №917/1651/22 на загальну суму 60 000,00 грн, які включають в себе: аналіз та вивчення адвокатом матеріалів позовної заяви, з`ясування обставин справи (у тому числі ознайомлення з матеріалами справи у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд"), надання консультацій, роз`яснень відповідачу, правовий аналіз наданих відповідачем документів, складання відзиву на позовну заяву та заяв з процесуальних питань в інтересах відповідача (клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи тощо), захист та представництво відповідача в судових засіданнях. Крім того, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, станом на 13.06.2023, міститься у відомостях про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги у справі №917/1651/22 Господарського суду Полтавської області (Господарського суду Кіровоградської області). Так, матеріалами справи підтверджено, що під час її розгляду інтереси відповідача представляв адвокат Пашковський А.А. на підставі довіреності №4 від 10.08.2022, повноваження якого як адвоката підтверджується свідоцтвом серії КР №000113 від 04.07.2017 про право на заняття адвокатською діяльністю. Надані адвокатом послуги на момент розгляду заяви не оплачені. Разом із тим, як вже було зазначено, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Колегія суддів зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником, а отже є визначеним. Поряд з цим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Наданими суду доказами засвідчено, що адвокат Пашковський А.А. брав безпосередню участь у розгляді справи, представляючи інтереси відповідача - ПП "ПТО". Вказаним адвокатом надано акт №б/н від 13.06.2023 приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору разом з відомостями про виконані роботи (надані послуги), що відповідають фактично наданим послугам. Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді, а саме представником складено відзив на позовну заяву та заяви з процесуальних питань в інтересах відповідача (клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, клопотання про долучення доказів до матеріалів справи тощо), також адвокат відповідача приймав участь у засіданнях суду 25.04.2023 та 16.05.2023. Відтак, твердження скаржника, що за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 126 ГПК України та ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуючи обсяг наданих на підтвердження понесених судових витрат доказів, відсутні підстави для задоволення вимог і в цій частині, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн, а отже розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України не доведений та документально не обґрунтований, що виключає підстави для його задоволення, спростовуються вищенаведеним. Господарський суд з огляду на умови Договору, дійшов правильного висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 60 000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами, як цього вимагають приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неспівмірність цих витрат. При цьому апеляційний суд зауважує, що заявлена відповідачем до відшкодування сума судових витрат не є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, та не перевищує її. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача був також визначений на приблизному рівні та передбачав їх розмір в сумі 50 000,00 грн. В свою чергу, розмір заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у співвідношенні до ціни позову за вимогами майнового характеру, яка складає 4 195 556,95 грн, становить лише 1,43%. Щодо заперечень позивача на заяву про розподіл судових витрат у справі №917/1651/22, господарський суд зазначив, що призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11:00 - 28.06.2023, про що вказано у резолютивній частині рішення від 13.06.2023, що відповідає положенням п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення, що вказує на безпідставність доводів позивача щодо необхідності оформлення окремої ухвали суду з метою повідомлення про розгляд заяви відповідача про розподіл судових витрат. Щодо зауважень позивача про відсутність у надісланому йому відповідачем поштовому відправленні додатків до заяви №14/06-1 від 14.06.2023 з посиланням на акт №485 від 21.06.2023 про відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) №2800100883612, то такі судом визнано необґрунтованими, з огляду на те, що відповідачем до заяви про розподіл судових витрат додано докази її направлення з додатками позивачу, а саме: фіскальний чек від 14.06.2023, поштова накладна №2800100883612 від 14.06.2023 та опис вкладення у лист ф. 107 від 14.06.2023. Слід наголосити, що відповідно до поіменного переліку документів, зазначених в описі вкладення вбачається, що позивачу разом із копією заяви про розподіл судових витрат направлено всі документи, які додані до вказаної заяви. Зазначений опис вкладення містить підпис працівника поштового зв`язку та відбиток календарного штемпеля за результатами перевірки відповідності вкладення опису, як це передбачено положеннями п. 61 Правил надання послуг поштового зв`язку. Отже, наданий опис вкладення є належним доказом направлення на адресу позивача копії заяви №14/06-1 від 14.06.2023 про розподіл судових витрат та копії усіх додатків, доданих до цієї заяви, а відтак відповідачем дотримано приписи ч. 9 ст. 80 ГПК України. Аргументи позивача про не погодження сторонами в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, спростовуються умовами Додаткової угоди №3, п. 3.1. якої передбачено, що за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту на підставі Договору Адвокату встановлюється гонорар (винагорода) у фіксованому розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. В силу вимог п. 9.6. Договору Додаткова угода №3 є його невід`ємною частиною та має відповідну юридичну силу. В свою чергу, звертаючи увагу на необхідність врахування судом при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правову допомогу критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, позивач не подав суду жодних доказів на підтвердження свого фінансового стану. Зауваження апелянта на необґрунтованості розміру витрат на правову (правничу) допомогу відповідачем в описі робіт у справі №917/1651/22 внаслідок зазначення "опрацювання, детальне вивчення та аналіз адвокатом документів та матеріалів стосовно ініціювання КП "СпецЕко" проваджень у судах щодо перегляду судового рішення у справі №912/3418", "узгодження правової позиції у справі №917/1283/22", колегією суддів відхиляються як безпідставні, адже такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору, оскільки виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Наведене вказує й на безпідставність аргументів про те, що зазначення адвокатом, як окремо наданої адвокатської послуги, здійснення аналізу постанов Верховного Суду, не відповідає критерію співмірності витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час у цій справі. Адже виконаний адвокатом комплекс робіт з надання відповідачу правової допомоги, включаючи опрацювання, вивчення та аналіз документів та матеріалів стосовно ініціювання КП «СпецЕко» проваджень у судах з перегляду судового рішення у справі №912/3418/20 підтверджується матеріалами справи, у тому числі поданими відповідачем копіями судових рішень в інших справах. Виходячи з комплексного виконання адвокатом робіт, в межах фіксованого розміру гонорару адвоката у зв`язку з наданням правової допомоги відповідачем у даній справі, виокремлення позивачем в апеляційній скарзі деяких положень в описі робіт у справі №917/1651/22 не може спростовувати реального обсягу виконаних адвокатом робіт та бути підставою для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, за умов встановлення їх дійсності та необхідності, розумності їх розміру, з огляду на обставини справи. Надання відповідної послуги - аналіз постанов Верховного Суду було продиктовано саме необхідністю якісного надання послуг з професійної правничої допомоги, виходячи з вибудованої стратегії захисту, яка, як результат, була виправданою, враховуючи результат вирішення справи - відмову у позові. Щодо посилань скаржника на те, що правова позиція відповідача є сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а адвокат надавав правову допомогу ПП «ПТО» в усіх справах щодо поставки неякісного товару по спірному правочину, тому відповідно був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, варто зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 суд має враховувати, чи змінювалась правова позиція сторін у справі на різних стадіях розгляду саме цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, тоді як в даному випадку позивач стверджує про незмінність правової позиції відповідача у порівнянні з іншими справами, які стосувались виконання зобов`язань сторонами за договором поставки товару № 1603 від 16.03.2020. Так, у справі № 912/1792/20 предметом спору була вимога КП «СпецЕко» про стягнення з ПП «ПТО» попередньої оплати з підстав порушення (на думку позивача) строку поставки товару, натомість у справі № 912/3418/20 предметом первісного позову КП «СпецЕко» була вимога про розірвання договору поставки, а зустрічного позову ПП «ПТО» до КП «СпецЕко» - зобов`язання покупця виконати умови договору щодо прийняття товару та стягнення з покупця недоплаченої вартості товару. На відміну від зазначених справ у даній справі предметом позову виступали вимоги КП «СпецЕко» про визнання недійсним договору поставки товару № 1603 від 16.03.2020 та застосування двосторонньої реституції на підставі ст. 230 ЦК України, відповідно дослідженню підлягали обставини, які існували на момент укладення спірного договору, як-то дотримання процедури публічних закупівель, укладення за результатами відкритих торгів оспорюваного правочину, тобто інші обставини, які входили в предмет доказування, інший обсяг доказів, норми права і т.д. Не може суд визнати й обґрунтованими доводи апелянта про те, що незабезпечення місцевим господарським судом участі представника КП «СпецЕко» у судовому засіданні 05.10.2023 у режимі відеоконференції без вагомих на те підстав призвело до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Відповідно до ч.ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Так, в судовому засіданні Господарського суду Кіровоградської області для вирішення питання про судові витрати 28.09.2023, в якому брали участь представники сторін, було оголошено перерву до 05.10.2023 на 15:30 год, при цьому явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась. Неучасть представника позивача у судовому засіданні 05.12.2023 залежала саме від волевиявлення та процесуальної поведінки самого позивача. Як передбачено ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.06.2023, серед іншого, для вирішення питання про судові витрати було призначено судове засідання на 11:00 - 28.06.2023. Протокольною ухвалою від 28.06.2023 оголошено перерву в судовому засіданні для вирішення питання про судові витрати до 11.07.2023 о 12:00 год. У зв`язку з поданням КП «СпецЕко» апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 13.06.2023 та направлення справи до Центрального апеляційного господарського суду, призначене на 11.07.2023 судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат не відбулося. Після повернення матеріалів справи з суду апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2023 судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 16:00 - 28.09.2023, з подальшим оголошенням перерви до 05.10.2023 - 15:30. Протягом тривалого перебування на розгляді суду питання про розподіл судових витрат, сторони, зокрема, й позивач, активно користувались своїми процесуальними правами, подавались заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, а також заперечення на додаткові пояснення. Крім того, представник позивача брав участь у судовому засіданні 28.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 20.09.2023 за результатом розгляду його заяви №б/н від 19.09.2023, йому були відомі результати судового засідання, а саме оголошення перерви до 05.10.2023. В свою чергу, до цього КП «СпецЕко» вже подавалася до суду 03.07.2023 заява №б/н та б/д про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "ЕаsуСоn", яка ухвалою суду від 05.07.2023 була задоволена та було забезпечено участь представника КП "СПЕЦЕКО", адвоката Баранової В.І., у розгляді справи №917/1651/22 у засіданні суду 11.07.2023 о 12:00 год. з вирішення питання про судові витрати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за адресою для реєстрації в системі: ІНФОРМАЦІЯ_1 Тобто позивач усвідомлював необхідність подання нової заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на судове засідання 28.09.2023, що ним й було зроблено, зокрема, через обставини того, що розгляд питання про розподіл судових витрат в судових засіданнях 28.06.2023, 11.07.2023, 28.09.2023 у справі № 917/1651/22 не міг бути належним чином здійснений, в тому числі внаслідок подання апеляційної скарги на основне рішення, рух справи до Центрального апеляційного господарського суду та її повернення. Відтак, протягом тривалого часу перебування на розгляді суду питання про судові витрати, господарським судом з дотриманням принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, процесуальної справедливості, забезпечено позивачу можливість реалізації наданих йому законом у процесуальних прав учасника справи, крізь призму участі представника останнього в судових засіданнях 11.07.2023, 28.09.2023, а також подання ним заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення та заперечень на додаткові пояснення відповідача по суті заяви щодо розподілу судових витрат. Підсумовуючи, колегія суддів акцентує увагу на тому, що самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат. З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, апеляційним судом не встановлено. Відтак, відсутні підстави для зміни або скасування додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 у справі № 917/1651/22, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України. Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-236, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "СпецЕко" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 у справі №917/1651/22 залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2023 у справі № 917/1651/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 06.03.2024 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Л.А. Коваль Суддя А.Є. Чередко