Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/17644/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" березня 2024 р. Справа№ 910/17644/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тарасенко К.В. суддів: Іоннікової І.А. Шаптали Є.Ю. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/17644/21 (суддя - Баранов Д.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення 33 093, 02 грн ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1.1. короткий зміст позовних вимог До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5608129 в загальному розмірі 33 093, 02 грн, яка складається із 3 % річних - 3 513, 70 грн, інфляційних витрат - 17 079, 32 грн та пені - 12 500, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (як страховика винної в ДТП особи) виник обов`язок виплатити страхове відшкодування потерпілому фізичній особі, яка в подальшому відступила своє право вимоги виплати страхового відшкодування Фізичній особі-підприємцю Шияну Денису Сергійовичу, а позивач отримав від вказаної фізичної особи-підприємця усі права вимоги за вказаними вище грошовими зобов`язаннями. Позивач стверджує, що в подальшому, в судовому порядку грошові вимоги позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» визнано в повному обсязі та внесено до реєстру кредиторів, а Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» було ліквідовано. З огляду на вказане, в порядку підпункту ґ п. 41.1 ст. 41 Закону № 196-IV, саме у відповідача виник обов`язок виконати зобов`язання перед позивачем, що було виконано Моторним (транспортним) страховим бюро України частково. 1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» - задоволено частково. Присуджено до стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 3 % річних в розмірі 3 513 грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 079 грн 32 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 111 грн 38 коп. та судовий збір в розмірі 1 412 грн 57 коп. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. При цьому, судом відмовлено в задоволенні пені з огляду на пропуск строку позовної давності. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу судом задоволено частково з огляду на часткове задоволення позову. 1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також скаржник просив розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ: 2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17644/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/17644/21. Матеріали справи №910/17644/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/17644/21 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 апеляційну скаргу (вх. № 09.1-04.1/1251/22) Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/17644/21 - повернуто без розгляду. 21.09.2022 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Також скаржник просить розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін. Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.09.2022 вказану апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. 07.10.2022 до канцелярії Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про розгляд справи з викликом учасників справи. Клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про поновлення строків на подання апеляційної скарги задоволено та поновлено Моторному (транспортному) страховому бюро України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/17644/211 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21. 24.10.2022 до канцелярії суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про зупинення провадження у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 зупинено провадження у справі №910/17644/21 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі №910/17644/21 до перегляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 у справі №910/16820/21. Зобов`язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 910/17644/21. 07.08.2023 до канцелярії суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла заява про поновлення провадження, у якій заявник просить суд поновити апеляційне провадження у даній справі та врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі 910/16820/21. Розпорядженням керівника апарату суду від 08.08.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17644/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 прийнято до провадження справу №910/17644/21 за апеляційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю. Поновлено провадження у справі №910/17644/21, розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. 2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт вважає, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту дорожньо-транспортної пригоди, а з моменту визнання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» банкрутом, оскільки на переконання відповідача, позивач дізнався про своє порушене право з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди. Також апелянт вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на у даному випадку на відповідача, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. 2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, зазначає, що до позовних вимог про стягнення за договором страхування не може бути застосовано строк позовної давності, оскільки право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Стосовно покладення на МТСБУ додаткового обов`язку зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних позивач вважає, що в даному випадку відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Щодо наданого відповідачем висновку науково - правової експертизи позивач вважає, що він не може бути врахований при винесенні судового рішення та звертає увагу на порушення процедури залучення експерта з питань права. У зв`язку з вказаним, позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 2.4. інші процесуальні дії у справі Щодо наданого апелянтом висновку науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затвердженого Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко, судова колегія зазначає наступне. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи наголошує, що вказаний доказ не подавався відповідачем до суду першої інстанції. За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Разом з тим, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Судом апеляційної інстанції враховано, що долучений скаржником висновок датований 22.02.2022, водночас як апеляційна скарга подана на оскаржуване рішення від 25.01.2022. При цьому, апеляційна скарга не містить обґрунтування чи доказів причин неможливості відповідачем подання такого висновку науково - правової експертизи суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За таких обставин, наданий апелянтом Висновок науково - правової експертизи на запит МТСБУ щодо порядку застосування законодавства про відшкодування шкоди від 22.02.2022 №126/26-е, затверджений Головою Ради науково - правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України доктором юридичних наук, професором Н.М. Пархоменко - не приймається судом апеляційної інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ: 3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 17.07.2015 у справі № 752/10660/15-ц, встановлено, що 16.06.2015 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 не стежив за дорожньою обстановкою, не переконався в безпеці відчинив двері, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів. Відповідно до вказаної вище постанови ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Станом на дату настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5608129. 24.07.2015 було проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку завданого в результаті ДТП. Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту № 43 від 29.07.2015 ОСОБА_3 розмір матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу , державний номерний знак НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 76 727, 43 грн. 30.07.2015 ОСОБА_4 (кредитор) подав до ПрАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування, однак до 29.10.2015 ПрАТ «СК «Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування у зв`язку з чим 02.09.2015 між ОСОБА_4 та ФОП Шиян Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування Пунктом 1.1. даного договору встановлено, що відповідно до умов якого на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій приймає і зобов`язується оплатити цеденту усі права вимоги, що виникли у цедента у зв`язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Renault Kengoo, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.05.2015, номер полісу № АІ/5608129 в страховій компанії ПрАТ «СК «Україна». Внаслідок укладення даного договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках (пункт 1.2. договору). Згідно п. 1.3. договору, характеристика прав, переданих фактору клієнтом за цим договором: загальна сума боргу 50 000, 00 грн. За умовами пунктом 1.4 договору факторингу зобов`язаними особами є: особа, визнана винною у ДТП особа - ОСОБА_2 ; страхова компанія - ПрАТ «СК «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Згідно нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 30.09.2015 між ФОП Шиян та ТОВ «Маркс.Капітал» було укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 на підставі якого ТОВ «Маркс.Капітал» набуло право вимоги за договором страхування № АІ/5608129. Відповідно п. 1.2. договору факторингу в силу даного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. Пунктом 4.1. договору встановлено, що за передані права вимоги до боржника за договором факторингу фактор сплачує клієнтові 249 214, 00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що в порушення умов договору страхування (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5608129, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк. Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 у справі № 910/842/18 відкрито провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»; визнано розмір безспірних вимог ініціюючих кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на суму 1 232 899 грн. 85 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 8 514 204, 57 грн, які складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі, полісу № АІ/5608129. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 № 910/842/18 визнано конкурсним кредитором Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» першої черги на суму 9 547 674, 57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 1 835 120, 95 грн, загальна сума 15 298 994, 30 грн. 19.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до ПрАТ «СК «Україна» у справі № 910/842/18 з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 14 268 524, 30 грн, до якої в тому числі входять нарахування 3 % річних, інфляційних витрат та пені від простроченої суми. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17 липня 2019 року, у відповідності до положень ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визнано погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимоги кредиторів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» першої черги на суму 9 555 040, 57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198, 78 грн, шостої черги на суму 6 868 953, 48 грн, загальна сума 20 340 192, 80 грн. 3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Звернувшись з даним позовом, позивач вважає, що, у МТСБУ виникли підстави для виконання зобов`язань за договором страхування № АІ/5608129 перед ТОВ «Маркс.Капітал». 09.09.2019 позивач, у зв`язку з ліквідацією ухвалою суду від 17.07.2019 Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу. 23.09.2019 відповідач частково виконав зобов`язання за договором страхування № АІ/5608129, зокрема, здійснив лише виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000, 00 грн. Інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних - 3 513, 70 грн, інфляційних втрат - 17 079, 32 грн та пені - 12 500, 00 грн була залишена з боку відповідача без задоволення. З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачуючи позивачу кошти в розмірі 50 000, 00 грн повністю виконав зобов`язання щодо відшкодування шкоди внаслідок ДТП 16.06.2015 за зобов`язаннями ліквідованого банкрута ПрАТ «Страхова компанія «Україна» за полісом № АІ/5608129. Зважаючи на часткове задоволення відповідачем вимог позивача, та сплату останнім лише основної суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогами про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 3% річних, пені та інфляційних втрат. Відповідач заперечує щодо нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені оскільки, на думку відповідача такі вимоги є погашеними, а з боку відповідача не було прострочення виконання грошового зобов`язанням, як це передбачено ст. 625 Цивільного Кодексу України, а договором про відступлення права вимоги від 02.09.2015 потерпіла особа не передавала право вимоги на пеню, інфляційні втрати та 3 % річних. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат коштів та пеню, у зв`язку із чим частково задовольнив позов, відмовивши в задоволенні пені через пропуск строку позовної давності. Однак, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки. Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок ДТП, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України). За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності). Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону. Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 4 Закону №1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі. При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування». Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок ДТП та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом №1961-IV. Як визначає стаття 39 Закону № 1961-IV, МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту. Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону №1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону № 1961-IV). Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону № 1961-IV, відповідно до пункту 20.1 якої у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону № 1961-IV). У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV). У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії. Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень Кодекс України з процедур банкрутства або Закону України «Про банкрутство», який був чинний на час порушення справи про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків. Так, частиною сьомою статті 87 Закону України «Про банкрутство» було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати. Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування. Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством. Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-»д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ. Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій. При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування. Пунктом 22.2 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону № 1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих. Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17). Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування. Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону № 1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ. МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства. Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань. При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням. Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до МТСБУ потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто МТСБУ у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від ДТП особою (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі №910/16820/21). Предметом спору в цій справі є вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ про стягнення процентів річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ «СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач. Матеріалами справи підтверджується, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди в розмірі 50 000, 00 і в цій частині спір між сторонами відсутній. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України). Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17). Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону №1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Виходячи зі змісту наведеної норми, за прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика саме він має сплатити пеню, передбачену наведеним положенням, особі, яка має право на таке відшкодування, натомість за прострочення здійснення регламентної виплати з вини МТСБУ пеня нараховується за час такого прострочення і у такому разі МТСБУ має обов`язок сплатити її (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від19.07.2023 у справі №910/16820/21). Разом із цим, МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування. Положення Закону №1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону №1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України. МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми. Наведених вище висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі. Як вбачається з матеріалів справи, МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати не допустило прострочення виконання цього зобов`язання. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що прострочення виконання грошового зобов`язання по своєчасній виплаті страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство було допущено ліквідованим страховиком - ПрАТ «СК «Україна», а не відповідачем, яким є МТСБУ. За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування процентів річних, пені та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, а висновки суду першої інстанцій в цій частині не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні положень Закону №1961-IV. Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, предметом розгляду якої був аналогічний спір між ТОВ «Маркс.Капітал» та МТСБУ але по іншій ДТП. Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення. 3.3. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідачем не порушено права та інтереси позивача в частині відшкодування процентів річних та інфляційних втрат за ліквідованого страховика, оскільки МТСБУ не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком грошового зобов`язання з виплати відшкодування.

4. ВИСНОВКИ СУДУ 4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи Судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на відсутність підстав для покладення на МТСБУ обов`язку із відшкодування процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ: 5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Виходячи з встановлених судом апеляційної інстанції обставин та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №910/16820/21, судова колегія вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не може бути покладена на у даному випадку на відповідача.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ: Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. У зв`язку з цим, апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ: Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судом першої інстанції покладено на відповідача витрати щодо судового збору, а також заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог. Наразі, з урахуванням висновків апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову та скасування рішення суду першої інстанції, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи судом першої інстанції, які були присуджені до стягнення судом першої інстанції. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно правил, встановлених ст. 126 та ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у справі № 910/17644/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10; код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України. Головуючий суддя К.В. Тарасенко Судді І.А. Іоннікова Є.Ю. Шаптала