Постанова Одеський апеляційний суд № 521/22408/23

Номер провадження: 33/813/773/24 Номер справи місцевого суду: 521/22408/23 Головуючий у першій інстанції Кузьменко Н. Л. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.03.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби Бєлошицької Л. на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 01.02.2024 року, якою: ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Румунії, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України, встановив: оскарженою постановою місцевого суду провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за протоколом про порушення митних правил №1431/50000/23 від 15.08.2023 року відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Згідно з оскарженою постановою, 15.08.2023 року, о 18:37 год, до зони митного контролю митного поста «Орлівка» Одеської митниці, в напрямку виїзд з України, заїхав легковий транспортний засіб «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер - НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 з причепом «REMOTRAILER», реєстраційний номер - НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 під керуванням громадянина Румунії ОСОБА_1 з пасажирами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На причепі переміщувався водний транспортний засіб (маломірний плавзасіб) типу REMUS 550 CABIN «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 , двигун SUZUKI чорного кольору (номер НОМЕР_6 ), який згідно поданих до митного оформлення документів належить громадянину Румунії ОСОБА_1 ході митного контролю було вивчено надані на водний транспортний засіб документи та встановлено, що 22.07.2023 року, о 11:10 год, рибоохоронним патрулем було виявлено гр. ОСОБА_1 з групою осіб, на водному транспортному засобі (маломірний плавзасіб) типу «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 в територіальних водах України. Risnoveanu Florin-Dan на водному транспортному засобі (маломірний плавзасіб) типу «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 незаконно перетнув державний кордон України і таким чином порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.01.1991 року та відносно громадянина ОСОБА_1 представниками ДПСУ було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №2988924 від 22.07.2023 року. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення №946/5417/23 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 24.07.2023 року було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, а саме незаконному перетині державного кордону, обрано міру покарання у вигляді накладання штрафу в розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Додатковою постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2023 року було зазначено про необхідність повернути громадянину ОСОБА_1 водний плавзасіб типу «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 , мотор SUZUKI чорного кольору (номер НОМЕР_6 ). Під час проведення митного огляду встановлено відповідність водного транспортного засобу (маломірний плавзасіб) типу «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 , двигун SUZUKI чорного кольору (номер НОМЕР_6 ), який переміщувався громадянином ОСОБА_1 на транспортному засобі «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер - НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 з причепом «REMOTRAILER», реєстраційний номер - НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , даним зазначеним в реєстраційних документах. За результатом проведеного митного огляду складено відповідний акт №UA500420/2023/002068 від 15.08.2023 року. В результаті митного огляду встановлено, що через митний кордон України переміщується водний транспортний засіб (маломірний плавзасіб) типу «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 , двигун SUZUKI чорного кольору (номер НОМЕР_6 ), який потрапив на митну територію України поза митним контролем, що і стало підставою для складення протоколу про порушення митних правил за ч.1 ст.482 МК. Мотивуючи прийняти рішення про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , місцевий суд зазначив, що останній вчинив дії, спрямовані на переміщення водного транспортного засобу особистого користування через митний кордон України поза митним контролем (тобто поза місцем розташування митного органу) в умовах непередбачуваності, оскільки стали внаслідок помилкової навігації на воді під час рибальства в річці Дунай, яка є частиною кордону між Україною та Румунією, а також через незнання особливостей місцевості. Крім того, суд зазначив, що після виявлення факту перетину державного кордону України поза пунктом пропуску, співробітники Державної прикордонної служби України вилучили водний транспортний засіб до розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що лише підтверджує надзвичайність обставин, які носили винятковий характер і знаходились за межами впливу на них особи, яка притягується до відповідальності та доводять те, що дії ОСОБА_1 не носили умисний характер і не були спрямовані на ухилення від митного контролю. Вищевикладені обставини, на думку місцевого суду, свідчать про те, що громадянин Румунії ОСОБА_1 не мав наміру перемішувати або вчиняти дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду представник Одеської митниці Держмитслужби України Бєлошицька Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції даної статті. В апеляційній скарзі представник митниці зазначає, що в діях особи міститься вся сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, які дозволяють кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.482 МК України, оскільки транспортний засіб потрапив на митну територію України поза митним контролем, що підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2023 року (справа № 946/5417/23), якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників процесу, оскільки захисник Нєдов О.С. та представник митниці Кептене Д. звернулись із клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності. При цьому, захисник заперечував проти задоволення апеляційної скарги, а представник митниці наполягав на задоволенні апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд дійшов до висновку про таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показами свідків, а також іншими документами. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України. Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням. Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно зі ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Диспозиція ч.1 ст.482 МК України передбачає відповідальність за визначає склад адміністративного правопорушення, що полягає у переміщенні або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 482 МК України, є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України товарів, транспортних засобів, поза митним контролем, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи, спрямована на спричинення певних негативних наслідків, а суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу на вчинення саме цих дій. Тобто, винний у скоєнні правопорушення чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України і прагне їх ввезти на територію України або вивезти за межі території України з порушенням встановленого порядку. За змістом ст. 10 КУпАП передбачає наявність умислу, який є необхідною умовою у всіх випадках, коли особа притягається до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, що може бути зроблено тільки навмисно. При цьому, вина у формі умислу полягає в усвідомленні особою протиправного характеру вчиненої дії або бездіяльності, тобто їх незаконності, передбаченні її шкідливих наслідків та бажанні їх або свідомого допускання настання цих наслідків. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 6 постанови від 3 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» порушення митних правил неможливе, якщо в діях особи відсутній умисел на вчинення таких дій. Як вбачається з матеріалів справи по порушення митних правил, Одеською митницею Держмитслужби України 15.08.2023 року складено протокол про порушення митних правил №1431/50000/23 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.482 МК України (а.с. 1-5). На думку митного органу, підставою для складення протоколу слугував факт вивезення ОСОБА_1 особистого плавзасобу, на якому він випадково потрапив на територію України під час риболовлі з друзями. Плавзасіб був вилучений прикордонниками. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.07.2023 року ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Додатковою постановою від 15.08.2023 року судом прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 належного йому плавзасобу REMUS 550 CABIN «WASABI», бортовий номер НОМЕР_5 , двигун SUZUKI чорного кольору (номер НОМЕР_6 ). Під час здійснення перевірки даних стосовно законності ввезення та знаходження на митній території України вищевказаного плавзасобу митним органом встановлено, що в Єдиній інформаційній автоматизованій системі Держмитслужби України, відсутня будь-яка інформація щодо перетину ОСОБА_1 митного кордону України. Таким чином, на думку митного органу ОСОБА_1 на власному плавзасобі потрапив на територію України без виконання митних формальностей, чим вчинив дії, спрямовані на переміщення транспортного засобу через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу. Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує, що стандарт доказування поза розумним сумнівом активно використовується Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України», зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом , проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015 року, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: суд при оцінці доказів керується критерієм поза розумним сумнівом, згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою . Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄС від 11.07.2013 року у справі «Вєрєнцов проти України»). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не було доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Водночас, як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, про порушення ОСОБА_1 положень ч.1 ст.482 МК України, підставою для встановлення в його діях ознак порушення зазначеної норми був факт вивезення плавзасобу з території України. З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2023 року, ОСОБА_1 був допитаний працівниками митного органу за участю перекладача, та пояснив про відсутність у нього умислу на перетин державного кордону на плавзасобі, оскільки під час риболовлі з друзями, вони втратили орієнтованість на місцевості та ненавмисно потрапили в територіальні води України. Після повернення рішенням суду його плавзасобу він намагався його офіційно вивезти з території України через митний пункт пропуску. Враховуючи вказані обставини, апеляційний погоджується з висновками суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел направлений на порушення митних правил та відповідно на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України, оскільки факт вивезення плавзасобу на якому особа помилково потрапила на територію України, не можна вважати таким, що був направлений на ухилення від виконання митних формальностей під час переміщення через митний кордон України поза митним контролем. Умисел, який вданому випадку формує склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України, має містити під собою підґрунтя, тобто особа не бажає здійснювати перетин державного кордону в зоні митного контролю, а саме ухиляється від виконання митних формальностей. Наявність умислу в діях особи також спростовується поясненнями протоколом опитування ОСОБА_1 за участю перекладача від 15.08.2023 року (а.с. 6-8), з яких чітко вбачається відсутність умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. В той же час, у справі «Barbera, Messeguand Jabardov. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція). Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції, яка відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Положення ст.6 Конвенції зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження №К/9901/19074/18). Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1) статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41). З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що апеляційна скарга представника Одеської митниці є необґрунтованою, оскільки вона містить лише виклад фактичних обставин справи та посилання на положення Митного Кодексу України. Будь-яких переконливих та обґрунтованих доводів, які б поза розумним сумнівом доводили, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбачене ч.1 ст.482 МК України, апеляційна скарга не містить. Суд звертає увагу, що встановлені судом першої інстанції обставини та висновки, представниками митного органу в суді апеляційної інстанції не спростовані. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги представника Одеської митниці та для скасування оскаржуваної постанови. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 483, 522, 529, 530 МК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника Одеської митниці Держмитслужби Бєлошицької Л. залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 01.02.2024 року, якою було закрито провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.482 МК України відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 МК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський