Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 354/610/15-ц

Справа № 354/610/15-ц Провадження № 22-ц/4808/32/24 Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М.В. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів: Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є., секретар Кузів А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Яремчанського міського суду від 22 лютого 2023 року у складі судді Остап`юк М. В., ухвалене в м. Яремче Івано-Франківської області, повний текст якого складено 11 червня 2023 року, у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння у державну власність. Позовні вимоги мотивовано тим, що 17 листопада 2003 року ОСОБА_1 на підставі рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11 вересня 2003 року № 37 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, яка розташована в урочищі «Вільшенець» у с. Поляниця Івано-Франківської області. Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за вчиненням злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, та ОСОБА_6 , за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України. Разом із тим, у ході судового розгляду цієї кримінальної справи встановлено, що Поляницький сільський голова Соловчук Ю. В. та інженер-землевпорядник ОСОБА_4 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови». У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 37 від 11 вересня 2003 року в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок фізичним особам, зокрема і відповідачці ОСОБА_1 . Посилаючись на вказані обставини, з метою захисту інтересів держави, перший заступник прокурора Івано-Франківської області просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091903 від 17 листопада 2003 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в урочищі «Вільшенець» с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Ухвалою Яремчаського міського суду від 02 листопада 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 . У листопаді 2020 року перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури подав заяву у порядку статті 49 ЦПК України, в якій просив поновити строки позовної давності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 091903 від 17 листопада 2003 року, витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 2611092001220095, яка розташована в селі Поляниця на ділянці «Вільшенець» з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Ухвалою Яремчанського міського суду від 05 липня 2022 року задоволено частково клопотання представника відповідача Поляницької сільської ради про залишення позову без розгляду. Позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки залишено без розгляду. У частині задоволення клопотання про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту та витребування земельної ділянки - відмовлено. Ухвалою Яремчанського міського суду від 09 серпня 2022 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство». Рішенням Яремчанського міського суду від 22 лютого 2023 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передана у приватну власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства, мала лісогосподарське призначення, у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась, зміна її цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, тому рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11 вересня 2003 року № 37 було прийнято з порушенням чинного на той час законодавства. Відповідно і оспорюваний державний акт не відповідає вимогам законодавства, оскільки виданий на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте з порушенням закону. Водночас визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння. А тому вимога щодо визнання недійсним державного акта на право приватної власності не є ефективним способом захисту, що є самостійної підставою для відмови в позові. Відмовляючи у задоволені позовної вимоги про витребування земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що така заявлена до неналежного відповідача ОСОБА_2 , оскільки за результатами перегляду інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 2611092001220020095 зареєстровано 28 грудня 2021 року за ТОВ «Буковель». В апеляційній скарзі заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту в частині визнання недійсним державного акта, оскільки повернення спірної земельної ділянки не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача. Ефективність обраного прокурором способу захисту шляхом визнання недійсним державного акта на право власності підтверджується і судовою практикою. Також вказує, що судом за власною ініціативою самостійно отримано витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого на даний час право власності на спірну ділянку зареєстровано за ТОВ «Буковель», чим порушено принцип рівності сторін. Жодних вимог до учасників справи щодо подання відповідної інформації судом не ставилось. Чинним законодавством ні на прокурора, ні на позивача не покладено обов`язку щодо періодичного ознайомлення з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність цієї цивільної справи, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій свідомо відчужила спірну земельну ділянку та приховала цю обставину від суду та сторін у справі, чим порушила вимоги цивільного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу Поляницька сільська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Встановивши, що ОСОБА_2 не є власницею спірної ділянки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вона не є належним відповідачем у справі. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представники Поляницької сільської ради та Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Верешка М. І., який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що у постійному користуванні Ворохтянського державного лісогосподарського підприємства перебували землі для ведення лісового господарства, площею 4 358,5 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701, виданого на підставі рішення Поляницької сільської ради № 3 від 11 січня 2001 року (т. 1 а.с. 22-24). Відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України № 87 від 03 квітня 2006 року Ворохтянський держлісгосп був перейменований в 2006 році на ДП «Ворохтянське лісове господарство». 17 листопада 2003 року відповідачка ОСОБА_1 отримала державний акт на право приватної власності серії ІФ № 091903 на земельну ділянку площею 0,2500 га, розташовану у с. Поляниця Яремчанської міської ради, цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської Ради народних депутатів від 11 вересня 2003 року №

37. Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер № 2611092001220020095 (т. 1 а.с. 19-20). Згідно листа Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру Державного комітету природних ресурсів України від 01 жовтня 2004 № 464 земельна ділянка, площею 0,2500 га, яка надана безоплатно у приватну власність відповідачці ОСОБА_1 , розташована у кв. 8 діл 30, 31 території земель лісокористування Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу (т. 1 а.с. 72). 23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області Балитою Р. І. порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 1-6/11 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, та ОСОБА_6 , за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України. Зі змісту вказаної постанови Галицького районного суду вбачається, що сільський голова Соловчук Ю. В., інженер-землевпорядник ОСОБА_4 в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради: незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких не приймались; склали завідомо неправдиві офіційні документи: листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду; рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ» загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови; додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам, прізвища та ініціали яких вказуються у постанові суду. Відповідно до висновку комісійної судово-земельної експертизи від 11 березня 2005 року, проведеної у рамках вказаної кримінальної справи, відповідні рішення виконкому чи сесії сільської ради про вилучення окремих земельних ділянок лісового фонду, які фактично роздані громадянам у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків, у тому числі у кв. 8 діл 31 , де розташована земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 - відсутні (т. 1 а.с. 75-78). 24 вересня 2005 року відповідачка ОСОБА_1 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, нотаріально посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І., зареєстрований в реєстрі № 3029 (т. 1 а.с. 202). Згідно з інформацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером № 2611092001220020095 зареєстровано 28 грудня 2021 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Буковель». Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у п. 17-24 своєї постанови від 08 листопада 2023 року в справі № 369/473/15-ц (провадження № 14-105цс23): «…

17. Факт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.

18. За загальним правилом суб`єкт, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном цим суб`єктом, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63)). Інакше кажучи, не можна задовольнити вимогу про витребування нерухомого майна від особи, яка була його володільцем на час подання позову, але на момент ухвалення судового рішення більше цим майном не володіє (володільцем цього майна у державному реєстрі вказана інша особа, ніж відповідач). Крім того, судове рішення про витребування нерухомого майна неможливо буде виконати, якщо на час такого виконання право власності на це майно буде зареєстроване за іншою особою, ніж відповідач, із володіння якого суд витребував відповідний об`єкт. З огляду на вказане у справах про витребування власником його майна важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.

19. Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності - права володіння, користування та розпорядження - на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним безпосереднім володільцем (бо про неї є запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як про власника). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо це право, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа, зареєструвавши право власності за собою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64)).

20. Таким чином, зміну володільця земельної ділянки лісогосподарського призначення засвідчує державна реєстрація права власності на неї за іншою особою, ніж власник. У разі державної реєстрації права власності за володільцем-відповідачем, власник, який вважає, що його право власності порушує такий володілець, має право заявити вимогу про витребування відповідного нерухомого майна від того, за ким на останнє зареєстроване право власності.

21. Допоки реєстрація такого права за іншою, ніж власник, особою не відбулася (навіть за наявності рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, що допускає можливість провести цю державну реєстрацію), земельна ділянка лісогосподарського призначення не вважається такою, що вибула з володіння власника.

22. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідну перешкоду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні зазначеною ділянкою лісогосподарського призначення у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

23. Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27),від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8)).

24. З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення…». Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41). Враховуючи наведене, а також те, що на момент розгляду справи судом першої інстанції право власності на спірну ділянку було зареєстроване за ТОВ «Буковель» про залучення якого до участі в справі в якості відповідача позивач клопотань не заявляв, а встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, беручи до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що не є підставою для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури - залишити без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду від 22 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 05 березня 2024 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський Є. Є. Мальцева