Постанова 4854 № 420/2363/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2363/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Осіпова Ю.В, - Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Меламед Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, прийняту у складі суду судді Лебедєвої Г.В. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №166350012267 від 21.07.2022 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно не врахування понаднормового стажу 7 років ОСОБА_1 та не здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії та суми боргу з 07.10.2009 року з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №

251. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07.10.2009 року, з урахуванням понаднормового стажу 7 років ОСОБА_1 відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, на момент фактичної виплати. В решті позовних вимог відмовлено. 22 червня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом видано по справі виконавчі листи № 420/2363/23. 04 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява, в якій позивач просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 в адміністративній справі № 420/2363/23 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати у десятиденний строк до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 в адміністративній справі №420/2363/23. Доводи вказаної заяви ґрунтувались на тому, що зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії відповідно до вказаного в рішенні законодавства, саме на момент фактичної виплати, залишилось без виконання. Зокрема, позивач погодилась з розрахунком поточної пенсії на червень 2023 року в розмірі 3120 гривень, здійсненим відповідачем на момент фактичної виплати на червень 2023 року, але до фактичної виплати відповідач нарахував пенсію за кожен місяць періоду боргу з 01.01.2010 року по 30.06.2023 року не на момент фактичної виплати - червень 2023, а на дату виникнення боргу за кожний місяць в минулому і не в розмірі на червень 2023 року - 3120 гривень за місяць, а в значно меншому розмірі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року зазначену заяву прийнято до розгляду та встановлено відповідачу триденний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви. 16 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю, в яких відповідачем зазначено, що рішенням відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 07.10.2009 року з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків, що і було здійснено За кожен місяць, починаючи з жовтня 2009 року Головним управлінням було розраховано розмір пенсії, який би отримувала позивач станом на конкретний місяць, та у такому розмірі виплачено заборгованість. Жодних зобов`язань щодо виплати пенсії за кожен місяць починаючи з 07.10.2009 року у розмірі 3120,00 грн. судом на Головне управління покладено не було. Такі вимоги позивачем взагалі не ставилися під час розгляду справи, а отже і судом не розглядалися. Відтак, рішення суду виконане Головним управлінням в повному обсязі в межах покладених зобов`язань. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року відмовлено в задоволені заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/2363/23. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Меламед Вадим Борисович звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та зобов`язати відповідач подати звіт про виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що 11. належним виконанням рішення суду, яким відповідач був зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, є її нарахування саме на момент фактичної виплати, а не нарахування пенсії на будь-яку іншу дату. Апелянт вказує, що те, що позивачка може скористатися іншим способом захисту свого порушеного права, не є законною підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Крім того, апелянт вважає, що без встановлення судового контролю за виконанням судове рішення залишиться невиконаним. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю шляхом надання звіту, суд першої інстанції виходив з того, що разі незгоди позивача з розміром пенсії нарахованої за кожен місяць, позивач має право звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України (якщо ці питання вирішувалися під час розгляду справи) або з новою позовною заявою (якщо ці питання не були предметом судового розгляду), а не з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення та його прийняття, а в разі неприйняття судом звіту про виконання рішення суду або неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та/або накладенням штрафу. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення. Таким чином, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18. З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадіі? виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якоі? таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Подібна позиція висловлена також у постанові Великоі? Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №800/592/17. КАС України передбачено три види судового контролю за виконанням судових рішень: - подання до адміністративного суду звіту про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України); - визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України) - оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до приписів (ст. 287 КАС України). Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року по справі № 420/2363/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 07.10.2009 року, з урахуванням понаднормового стажу 7 років ОСОБА_1 відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, на момент фактичної виплати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року по справі №420/2360/23 зобов`язано здійснити виплату пенсії позивачу, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк". На виконання вищезазначених судових рішень доплату за період з 07.10.2009 року по 30.06.2023 року в розмірі 183519,81 грн. нарахована на липень 2023 року на визначений позивачем поточний рахунок через зазначену банківську установу. Однак позивач не погоджується з тим, що до фактичної виплати відповідач нарахував пенсію за кожен місяць періоду боргу з 01.01.2010 року по 30.06.2023 року не на момент фактичної виплати - червень 2023 року, а на дату виникнення боргу за кожний місяць в минулому і не в розмірі на червень 2023 року - 3120,00 грн. за місяць, а в значно меншому розмірі. Таким чином, при зверненні до суду із цим позовом позивач обґрунтовує його підстави фактичною незгодою із діями відповідача, спрямованими на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року. Частиною 1 статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Колегія суддів зазначає, що зазначені у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року. Суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі незгоди позивача з розміром пенсії нарахованої за кожен місяць, позивач має право звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України (якщо ці питання вирішувалися під час розгляду справи) або з новою позовною заявою (якщо ці питання не були предметом судового розгляду), а не з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.. Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19. На переконання суду апеляційної інстанції, невідповідність обраного способу захисту порушеного права встановленим у КАС Україні особливостям здійснення окремих видів судового контролю є підставою для відмови у встановленні судового контролю в порядку ст. 382 КАС України. Апеляційний суд звертає увагу, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком. Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постанові від 13 травня 2021 року (справа № 9901/598/19). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Меламед Вадима Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: Ю.В. Осіпов Суддя: В.О. Скрипченко