Постанова Сумський апеляційний суд № 592/6954/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року м.Суми Справа №592/6954/23 Номер провадження 22-ц/816/222/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І. у присутності: представника заявника ОСОБА_1 адвоката Вдовіченка Олександра Леонідовича розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вдовіченком Олександром Леонідовичем, на рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року у складі судді Костенка В.Г., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення складено 20 вересня 2023 року, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Сумська міська державна нотаріальна контора, Сумський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в с т а н о в и в : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 є його батьком. Їм на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , по частці кожному. ОСОБА_2 тривалий час відсутній за місцем проживання, його місце перебування невідоме. Відповідно до довідки Сумського РУП ГУНП України в Сумській області від 17 травня 2023 року № В-398 ОСОБА_2 11 березня 2020 року перетнув державний кордон України на виїзд у напрямку російської федерації, інформація про в`їзд ОСОБА_2 на територію України відсутня. Зазначає, що батько виїздив до рф на роботу і раніше, проте кожні пів року він приїздив до України. Останній раз виходив на зв`язок із заявником до свого від`їзду на територію рф 11 березня 2020 року, перебуваючи на території України. Всі спроби зв`язатися з ним за допомогою засобів електронного зв`язку були марними. Свою поштову адресу (місце перебування) на території рф він йому не повідомляв. Таким чином ОСОБА_2 відсутній за місцем постійного проживання більше трьох років. Оголошення його померлим необхідно для оформлення спадщини на частину квартири. Посилаючись на вказані обставини, просить оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 . Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вдовіченка О.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити. В доводах апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи є документальне підтвердження відсутності ОСОБА_2 за місцем постійної реєстрації більше трьох років, а саме довідка Сумського РУП ГУНП України в Сумській області від 17 травня 2023 року № В-398, що є підставою для оголошення його померлим. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а.с. 6). ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9; 45). Їм на праві спільної часткової власності (по частці) належить кімната АДРЕСА_2 (а.с. 7). З відповіді Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 17 травня 2023 року за № В-398 вбачається, що за обліками Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 останній раз перетинав державний кордон України 11 березня 2020 року на виїзд у напрямку російської федерації. Інформація про в`їзд ОСОБА_2 на територію України відсутня (а.с. 8). Суду першої інстанції заявник пояснив, що після того як батьки розійшлися, він не мав тісних стосунків із батьком, інколи спілкувалися, коли той приїздив з росії. Батько йому казав, що працює у м. Пенза токарем. Про особисте життя батька, його родичів чи друзів заявник нічого не знає. Сам заявник у березні 2022 року виїхав з м. Суми через небезпеку та до цього часу не повернувся. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, під час судового розгляду заявником не надано доказів, на підставі яких можна було б безсумнівно припускати, що його батько помер чи відбулися події, внаслідок яких він міг загинути. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція). При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. Встановивши, що заявник не надав належних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви. Вказуючи на вірогідність смерті ОСОБА_2 як на підставу для оголошення його померлим, заявник не підтверджує свої доводи жодними належними доказами, які вказували б на здійснення заходів щодо розшуку ОСОБА_2 та вирішення питання про з`ясування можливих причин його зникнення. Обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника. Сама по собі обставина перетину ОСОБА_2 державного кордону України 11 березня 2020 року на виїзд у напрямку російської федерації, тобто більше трьох років тому, за відсутності достатніх належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть вказаної особи, не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування або зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Вдовіченком Олександром Леонідовичем, залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду Сумської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 5 березня 2024 року Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов