Постанова Західний апеляційний господарський суд № 926/3868/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2024 р. Справа №926/3868/23 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючої судді Орищин Г.В., суддів Галушко Н.А., Желіка М.Б. секретар судового засідання Костерева О.А. розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Трейд» від 02.01.2024 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2023 (повний текст рішення складено 15.12.23, суддя Дутка В.В.) у справі № 926/3868/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Трейд» до відповідача фізичної особи-підприємця Черкеза Георгія Георгійовича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Севтор» про стягнення збитків в сумі 548250,18 грн, за участю представників сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: від позивача Венерська Г.І.; від відповідача Данко М.В.; від третьої особи не з`явились 11 вересня 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Соляріс Трейд» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи підприємця (далі ФОП) Черкеза Георгія Георгійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Севтор» про стягнення 548250,18 грн збитків, які виникли внаслідок незаконних дій відповідача щодо реалізації належного позивачу товару та/або частини товару. Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 13.12.2023 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Трейд» про стягнення з фізичної особи-підприємця Черкеза Георгія Георгійовича 548250,18 грн збитків відмовив, з огляду на те, що за умовами договору комісії саме на комісіонера ТОВ «Севтор» покладається відповідальність за невиконання договірних зобов`язань, в тому числі відшкодування збитків, завданих порушенням договору в повному обсязі. Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам, не з`ясував обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на наступне: - наявність договірних відносин між позивачем та третьою особою, які оформлені договором комісії № 1 від 01.06.2022, на переконання позивача, не є перешкодою для стягнення збитків з відповідача. Позивач зазначає, що наділений правом на власний розсуд звернутися із позовною заявою до ТОВ «Севтор», у зв`язку із порушенням договірних зобов`язань, або до ФОП Черкеза Г.Г., який спричинив майнову шкоду, адже між ними виникли деліктні правовідносини. Відсутність договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем, відсутність в договорі комісії умов про виконання зобов`язань третьою особою жодним чином не стосується предмета спору та не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог; - позивач вважає, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення для відшкодування завданих збитків, позаяк з відповіді Стрийського районного управління поліції від 26.01.2023 вбачається, що транспортний засіб, належний відповідачу, вирушив з майном позивача у невідомому напрямку, отже, позивач дійсно зазнав шкоди у зв`язку із втратою майна; у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача позивач втратив своє майно; після скасування арешту накладеного на майно, позивач звертався до відповідача з проханням повернути товар, однак останній проігнорував вимоги позивача, а згодом вивіз майно з території Львівської митниці. Таким чином, очевидно, що позивач втратив своє майно саме у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача. ТОВ «Соляріс Трейд» зазначає, що в силу вимог ст. 1166 ЦК України, доведення відсутності вини покладено на відповідача. Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу. в якому заперечив доводи апелянта та, зокрема, зазначив, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які господарські зобов`язання, позивачем не надано до суду, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б з достовірністю свідчили, що шкода позивачу була завдана саме ФОП Черкезом Г.Г. Разом з тим, позивачем не доведена протиправна діяльність відповідача, яка є обов`язковою складовою цивільного правопорушення, як не доведені усі підстави, необхідні для настання деліктної відповідальності. Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача та зазначив, що відсутність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем не виправдовує привласнення ФОП Черкезом Г.Г. чужого майна та не звільняє його від необхідності відшкодувати завдані збитки. Процесуальний хід розгляду даної справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. За клопотаннями представників позивача та відповідача, розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. В дане судове засідання на зв`язок із судом вийшли представники сторін, які підтримали свої доводи, міркування та заперечення, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї; тертя особа участі уповноваженого представника не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча своєчасно та належним чином була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає наступне: 01.06.2022 року між ТОВ «Соляріс Трейд» (комітент) та ТОВ «Севтор» (комісіонер) укладений договір комісії (далі договір), за умовами якого комісіонер, діючи за дорученням комітента, зобов`язався укласти від власного імені договір купівлі - продажу товарів (продукції), передбаченої цим договором. Умови поставки, ціна товару, кількість продукції, що є предметом цього договору, за умовами п. 1.3 договору, встановлюються виключно специфікацією до цього договору. Означеним договором та додатковими угодами до нього, які є його невід`ємною частиною, можуть встановлюватись мінімальна ціна реалізації продукції комітента; вимоги щодо якості продукції; порядок її огляду та підтвердження відповідності якості умовам договору. У пункті 2 договору сторони погодили такі зобов`язання комісіонера: - прийняти від комітента продукцію, що є предметом цього договору за кількістю та цінами реалізацій. Провести огляд продукції для підтвердження відповідності її якості встановленим сторонами стандартам. У разі виявлення продукції якості нижче ніж та, що встановлена сторонами, повідомити про це комітента у строк 3 дні для її заміни або відповідної зміни умов договору щодо реалізації такої продукції неналежної якості; - забезпечити належні умови зберігання отриманої від комітента продукції та вжити всіх необхідних заходів для унеможливлювання її псування або втрати. Передача товару для продажу від комітента до комісіонера, у відповідності до п. 4.1. договору, оформлюється видатковими накладними (на комісію). Усі витрати комісіонера, зроблені ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим договором, відображаються у його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі з додаванням усіх необхідних документів, по терміну останнього дня звітного місяця (п.6.1. договору). Згідно п.7.1. договору, термін дії доручення комітента комісіонеру щодо продажу продукції складає до 31.07.2022 з дня набрання чинності цим договором. За умовами п.7.2. договору, у випадку коли на момент припинення доручення комітента комісіонеру частина продукції залишається нереалізованою, сторони приймають рішення про продовження дії доручення або сплив дії договору і повернення нереалізованої продукції комітенту. У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п.8.2. договору). Відповідно до п.8.6. договору сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов`язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі. У разі якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за місцем розташування комітента (п.9.2. договору). Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2022. Закінчення строку дії договору не викликає припинення прав та обов`язків сторін, що випливають з цього договору та не звільняє їх у подальшому від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. (п.10.2., 10.3 договору). Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, 15.07.2022 сторони підписали специфікацію №1 до договору на суму 548250,18 грн, де узгодили наступні кількість, ціну, загальну вартість товару: - хвойна рейка, суха, стругана, зрощена, клеєна з каналом 30*42*2100, кількість 18,289 м3 на суму 203316,25 грн; - хвойна рейка, суха, стругана, зрощена, клеєна з каналом 35*42*2100, кількість 28,894 м3 на суму 321210,55 грн; - хвойна рейка, суха, стругана, зрощена, клеєна з каналом 28*42*2100, кількість 2,134 м3 на суму 23723,38 грн. Згідно видаткової накладної №32 від 14.07.2022 позивач, на підставі договору комісії №1 від 01.06.2022, передав ТОВ «Севтор» товар хвойну рейку на загальну суму 548250,18 грн. За твердженнями позивача, послуги з перевезення товару надавались ФОП Черкез Г.Г. за допомогою його автотранспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 /причеп НОМЕР_2 . ТОВ «Севтор», листом від 03.08.2022, повідомило позивача про неможливість виконання доручення комітента, у зв`язку з накладенням арешту на товар, згідно постанови судді Печерського районного суду м.Києва в рамках кримінального провадження №42022100000000302 від 22.06.2022. Разом з тим, товариство зазначило, що товар, який належить ТОВ «Соляріс Трейд», знаходиться на митному посту «Львів-Південний» Львівської митниці у вантажному транспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Згодом, ТОВ «Соляріс Трейд» звернулося до Львівської митниці з листом від 23.11.2022, в якому повідомило про зняття арешту з товару згідно ухвали Печерського районного суду м.Києва від 05.10.2022, якою, зокрема, встановлено, що спірний вантаж є власністю ТОВ «Соляріс Трейд». Водночас, товариство просило дозволу на перевантаження вантажу в інший транспорт на території митного посту та відпустити транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . 23.11.2022, позивач звернувся з листом до ФОП Черкеза Г.Г., в якому повідомив про своє право власності на товарно-матеріальні цінності пилопродукцію з деревини хвойних порід у вигляді профільного погонажу, що знаходиться в його автотранспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та просив передати вантаж ТОВ «Соляріс Трейд». Однак, цього ж дня від працівників вказаного митного посту позивачу стало відомо, що автомобіль «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 із вантажем, який належить ТОВ «Соляріс Трейд» намагається покинути стоянку, що слугувало підставою для звернення позивача з відповідним повідомленням до чергового Стрийського районного управління поліції. Через деякий час працівник поліції повідомив позивача про отримання від водія автотранспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 документів на вантаж від іншого підприємства. Позивач стверджує, що дії працівників поліції призвели до того, що автотранспортний засіб безперешкодно покинув стоянку митного посту та вирушив у невідомому напрямку, відтак звернувся до Стрийського районного управління поліції та Стрийської окружної прокуратури із скаргою від 25.11.2022 на незаконні дії працівників поліції. Звернення позивача до відповідача з приводу товару та компенсації збитків нанесених протизаконним діями залишені без відповіді. Маючи інформацію про реалізацію відповідачем належного позивачу товару та/або частини товару, позивач звернувся з позовом про стягнення з ФОП Черкеза Г.Г. збитків в розмірі вартості товару на загальну суму 548250,18 грн. За умовами статей 173 та 174 Господарського кодексу України - господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності за умовами ст. 224 ГК України, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України). До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Підставою для відшкодування збитків є порушення господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 611 ЦК та ст. 224 ГК України). Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. Верховний Суд у своїх постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 дотримується позиції, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Водночас, обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається саме на позивача. Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та третьою стороною у цій справі, ґрунтуються на укладеному між ними договорі комісії №1 від 01.06.2022. За умовами статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Таким чином, договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору. У цьому зв`язку стаття 1014 Цивільного кодексу України передбачає, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться, що відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постанові від 25.04.2023 року у справі № 910/6474/20. Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере) (частина третя статті 1016 Цивільного кодексу України), а також, якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (частина третя статті 1017 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). За загальним правилом комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору. Проте, зазначена норма закону передбачає два випадки, коли на комісіонера покладається відповідальність за невиконання зобов`язання третьою особою: 1) якщо комісіонер був необачним при виборі такої особи; 2) якщо комісіонер поручився за виконання договору (делькредере). Делькредере - своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов`язання третьою особою. У цьому випадку у разі невиконання зобов`язання третьою особою комітент може пред`явити претензії як до комісіонера, так і до третьої особи. Порука комісіонера є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання. Стаття 547 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З аналізу змісту ст. 547 та ч.3 ст.1016 ЦК України вбачається, що делькредере має бути вчинене тільки в письмовій формі, і лише у такому випадку (якщо делькредере закріплене у письмовому вигляді окремою умовою договору комісії чи окремим правочином) комісіонер несе відповідальність перед комітентом за невиконання зобов`язання третьою особою. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Соляріс Трейд» покликалося на наявність між сторонами даного спору позадоговірних правовідносин, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача та по суті є деліктними зобов`язаннями За умовами п.2.1.2. договору комісії комісіонер зобов`язався забезпечити належні умови зберігання отриманої від комітента продукції та вжити всіх необхідних заходів для унеможливлювання її псування або втрати. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору комісії ТОВ «Соляріс Трейд» згідно видаткової накладної №32 від 14.07.2022 передало ТОВ «Севтор» товар на суму 548250,18 грн. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, у відповідності до ст. 1018 ЦК України, є власністю комітента. На виконання договору поставки товару №2505/22 від 25.05.2022 комітент придбав товар у власність. Відповідно до п.2.1.3. договору ТОВ «Севтор» зобов`язався здійснювати дії щодо виконання цього договору, а саме: виконати необхідну роботу із вивчення ринку, здійснювати необхідні рекламні заходи, пошук покупців та у разі необхідності проводити перепродажну підготовку продукції. Виконувати переддоговірну роботу з покупцями щодо реалізації продукції. Докази укладення додаткових угод до договору комісії, будь-яких правочинів між комісіонером та ФОП Черкез Г.Г., а також докази які б підтверджували передачу продукції фізичній особі підприємцю в матеріалах справи відсутні, а сторонами суду не подані. За умовами ч. 4 ст.1016 ЦК України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що комісіонер звертався до комітента щодо порушення умов договору укладеного з ФОП Черкез Г.Г. За умовами п.8.2. договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Відповідно до ч.1 ст.1021 Цивільного кодексу України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Підсумовуючи наведене варто зауважити, що спірний договір комісії не передбачав виконання зобов`язання третьою особою та будь-яких додаткових правочинів з цього приводу не укладено. Крім цього, умов про делькредере судом також не встановлено. З аналізу спірних правовідносин та наданих суду доказів в сукупності з нормами чинного законодавства, вбачається, що відповідальність за невиконання договірних зобов`язань, в тому числі обов`язок відшкодування збитків, завданих порушенням даного договору в повному обсязі, договір комісії покладає саме на комісіонера ТОВ «Севтор». Таким чином, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для покладення на ФОП Черкеза Г.Г. майнової відповідальності шляхом стягнення збитків у сумі вартості втраченого товару, відтак в задоволенні позовних вимог ТОВ «Соляріс Трейд» правомірно відмовлено місцевим господарським судом. Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи. Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення. Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Трейд» відмовити. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 13.12.2023 у справі № 926/3868/23 залишити без змін. Судові витрати покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Справу повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складено 05.03.2024 Головуючий суддя Г.В. Орищин суддя Н.А. Галушко суддя М.Б. Желік