Постанова Одеський апеляційний суд № 517/782/23

Номер провадження: 33/813/595/24 Номер справи місцевого суду: 517/782/23 Головуючий у першій інстанції Гончар І. В. Доповідач Журавльов О. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.02.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі: секретаря судового засідання Хангельдян К.С., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Гумірова О.І., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Гумірова О.І. на постанову судді Фрунзівського районного суду Одеської області від 29.09.2023 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, встановив: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції. Постановою судді Фрунзівського районного суду Одеської області від 29.09.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок. Встановлено, що 26.09.2023 року о 18:00 год. поблизу с. Самійлівка Роздільнянського району Одеської області на відстані 5000 метрів від лінії державного кордону України було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який у групі осіб, намагався перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску через державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова на напрямку с. Самійлівка (Україна) - с. Красна Бесарабка (РМ) в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ПдРУ №289876. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала. На дану постанову представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити. Доводи обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебував і рухався в контрольованому прикордонному районі цілком правомірно і підстав бути звинуваченим в намаганні незаконно перетнути державний кордон не надавав. Вказує, що безпідставно зазначено, що начебто в месенджері telegram в смартфоні ОСОБА_1 було виявлено певну переписку, яка нібито вказує на намір незаконно перетнути кордон. Зазначає, що суд першої інстанції прийняв до уваги заяву ОСОБА_1 на ім`я в.о. голови Фрунзівського районного суду в якій заявник просить розглянути справу без його участі і заявляє про визнання вини, але ця заява не містить відмітки канцелярії суду про її надходження і реєстрацію судом. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 вперше стикнувся з правоохоронцями і ніколи не притягувався до адміністративної відповідальності, знаходився тривалий час під моральним тиском і єдиною умовою звільнення було визнати вину. Вказує, що ОСОБА_1 позбавлено права на правничу допомогу, оскільки не повідомлено його рідних про затримання і не надано можливості викликати адвоката. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ОСОБА_2 , прихожу до наступних висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення. Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, з чим погоджується і апеляційний суд. Так вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №289876; рапортом начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_3 ; фото-таблицею №1 доданої до рапорту; схемою місцевості виявлення правопорушення; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.09.2023 року; довідкою про результати проведення перевірочних заходів, складену офіцером (оперуповноваженим) ПОРВ (з м.д. н.п. Велика Михайлівка) ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенантом ОСОБА_4 ; фото оглядом мобільного телефону на 4 аркушах доданих до довідки про результати проведення перевірочних заходів. Згідно заяви ОСОБА_1 від 26.09.2023 року до Фрунзівського районного суду Одеської області, заявник просив справу розглядати без його участі, вину у скоєнні правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП визнав (а.с. 19). Відповідно до положень ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України». За змістом ч. 1 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України. Статтею 12 Закону України «Про державний кордон України» встановлено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Згідно з абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Окрім того, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон. Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мав наміру незаконно перетинати кордон, винуватим себе не вважає, в матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винуватість апелянта, апеляційним судом не приймаються до уваги, у зв`язку з тим, що надані разом з протоколом про адміністративне правопорушення докази надають можливість суду повністю встановити суть та обставини адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 . Посилання апеляційної скарги на те, що процесуальні документи підписані ОСОБА_1 під моральним тиском з боку працівника поліції, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб правоохоронних органів та/або прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. Також апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які б призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, заяви та інших документів, які містяться у матеріалах справи. Разом з тим, у матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників поліції та прикордонної служби щодо ОСОБА_1 або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку. Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 позбавлено права на правничу допомогу, апеляційний суд не приймає уваги, оскільки у власноручно підписаному ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 послуг захисника не потребує. Одночасно будь-яких зауважень ОСОБА_1 в протоколі не зазначено. Таким чином, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду. Посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права зводяться до його незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Разом з цим, аналізуючи надані апеляційному суду матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо описки в судовому рішенні, а тому вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції виправити описку в судовому рішенні щодо вірного прізвища правопорушника ОСОБА_1 . Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 Гумірова О.І. - залишити без задоволення. Постановусудді Фрунзівського районного суду Одеської області від 29.09.2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП- залишити без змін. Рекомендувати суду першої інстанції виправити описку в судовому рішенні щодо вірного прізвища правопорушника ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов